Крик і плач дітей на камеру, семизначні суми в євро на лікування, нав’язливий шантаж відчуттям провини – без вашої допомоги малюк помре!.. Переглянути таку «соціальну рекламу» – значить, спаскудити собі настрій на весь день. Навіщо нам її показують і хто організував цей «благодійний» збір на порятунок дитини?  

 

---

 

Діагноз – 100500 мільйонів у твердій валюті

 

Здавалося б, давно пішли у минуле ті часи, коли на вулицях безпритульні діти масово займалися жебрацтвом. Колись вони заходили до автобусів і всюди – від Луганська до Ужгорода, розповідали однакову історію: «наш батько помер, а маму зняли з поїзда на срочну операцію…». Та якщо зараз ми їх не бачимо, то це не означає, що проблеми не існує.

 

По-перше, вони нікуди не зникли. По-друге, жебраків з дітьми поменшало на вулицях тільки тому, що вони перекочували до Інтернету. І тепер маленькі бідолахи, запинаючись, повторюють на камеру незрозумілі для дитячої свідомості слова, яких їх навчили дорослі: «репост», «посилання в описі» та «разом переможемо рак».

 

Згідно зі ст. 150¹ Кримінального кодексу України – використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі терміном аж до 10 років. Але реальний термін ув’язнення може отримати лише особа, що була безпосередньо викрита на скоєнні такого злочину, що також має бути підтверджено відповідними доказами.

 

Інша справа – віртуальний простір, де злочинець може переховуватися в будь-якій точці планети, а викрити організатора вкрай складно. Тому і процвітає нова форма цинічного збагачення за рахунок довірливих людей, сповнених співчуття і жалості.

 

Конкуренція в цьому середовищі – неймовірна. Організатори вже давно перетнули межу добра і зла, змагаючись між собою у вигадуванні все більш «вірусного» контенту, який буде вдиратися у наші очі, вуха, розум.

 

Про організаторів – доклано у наших матеріалах:

• Аферисти «World Champions» чекають на ваші гроші
• Владислава Фічковська, організаторка афери «World Champions»
• Дар’я Колоденко (Дарьяна Коляденко), «фандрайзер» зі збору коштів на лохотроні «World Champions»

 

Нам показують дітей з потворними пухлинами на тілі, дітей з поголеними голівками, які відчайдушно кричать у лікарняних палатах, дітей, які б’ються у конвульсіях і повторюють: «я хочу жити!».

 

 

А як же діагноз, медичні документи, звіти про надходження й витрати? То все – минуле століття! Практика показує, що коли люди діють під впливом емоцій, віддаючи свої гроші, то вони навіть дивитися не будуть, що там написано у медичних показаннях. Всі ці формальності з лихвою компенсує вкрай емоційна історія, що супроводжує кожен «благодійний» збір.

 

Дратуті! Я чекаю на ваші гроші!

 

Пам’ятаєте Аріну – «я не юб’ю хімію», дівчинку без прізвища, але з намальованим «з колес» діагнозом?

 

 

Крім Аріни, сумновідомі «благодійні» фонди, такі як «Алуфей а-Олам», «Меірім Тіква» і «Рахашей Лев» (Ізраїль) опікуються іншими дітьми. Без прізвищ, без медичної документації, без чітких показань до лікування – про цих дітей відомі лише імена та семизначні суми в євро і доларах, які треба терміново зібрати.

 

 

Ось Єгор молиться, щоб Бог відкрив серця людей і вони захотіли допомогти.

 

 

Комусь може здаватися, що на відео хлопчик звертається до нас від першої особи, та це не так. Начебто він сам узяв камеру, записав відеозвернення, змонтував і опублікував, додавши платіжні реквізити. Еге ж!

 

 

А ось Сабіна корчиться у пароксизмі та відчайдушно кричить: «я нє видєрживаю, я сєйчас нє видєржу!».

 

 

Така мала, а далі на відео вона вже поводиться так, наче всі довкола їй винні.

 

 

Її тема називається «Бідна Сабіна». Яка ж вона бідна, якщо за два тижні їй назбирали 100500 тисяч?..

 

По той бік екрану

 

Тут не йдеться про жодну конкретну дитину, бо дітей я тут не бачу. Я бачу дорослого збоченця, котрий знімає на камеру, як дитина помирає онлайн, і викладає це в Інтернет, супроводжуючи вигаданими історіями нібито від першої особи. Вони ж – ідейні натхненники, пишуть і тексти для дітей, щоб ті вчили їх на пам’ять, а потім озвучували на відео:

 

«Я бофе нє хацю бить в байніце.

Я хацю зить каґда намайни ібьонок.

Пазалуста, памагі мнє палуціть іцєніє.

Всє вмєстє ми пабєдім ак!

Ми мофем ета сдєлать всє вмєстє!

Ми вмєстє мозем спасті маю зизнь!…»

 

Вони створюють і тексти для соціальних мереж, тобто, працюючи як копірайтери, отримують за це свою заробітну плату або певну частину від зібраних коштів. «Молитву Єгора» писав дорослий автор, за всіма правилами створення рекламного тексту.

 

 

Сльозливі історії від імені «маленького Іллі», «бідолашної Сабіни» та всіх інших дітей так само створювали досвідчені дорослі копірайтери, які вже не перший рік в інфобізнесі.

 

 

Як відомо, всі маніяки-педофіли відчувають збочене задоволення, спостерігаючи за агонією своїх жертв. У своїх спогадах вони прагнуть знову і знову повертатися до цього відчуття, аби пережити його ще раз. Але ніхто – ні Чікатіло, ні Ткач, ні ті, хто були після них не додумалися, що на цьому можна стригти купони, виставляючи процес умирання дітей на загальний огляд.

 

Сучасні «благодійники» у своїй жорстокості переплюнули найкривавіших маніяків, і започаткували новий жанр – коротенькі фільми-гасилки. Враховуючи те, що всі причетні до цих афер особи – копірайтери, арщики та відеооператори є співвиконавцями злочинів, їх слід притягати до кримінальної відповідальності за всією суворістю закону разом з організатором.

 

Як відомо, всі особи, що притягаються до кримінальної відповідальності, проходять судово-психіатричну експертизу. А от осіб, які створюють такий жорстокий контент, слід не просто формально перевіряти на визначення їх осудності. Для них треба призначати експертизу в умовах стаціонару для ретельного вивчення мотивів їх діянь і перевірки на педофільські й садистичні схильності.

 

Замість медичної документації – підроблений лист

 

Існує і така категорія людей, яким покажи хоч шматок використаного туалетного паперу з написом «діагноз», і вони будуть жертвувати. Ось благодійний збір для Арієли (її прізвище теж ніде не названо).

 

 

В описі до збору зазначено, що медична документація знаходиться внизу сторінки. Гаразд, спускаємося, і що ми там бачимо? Діагноз? Результати аналізів? Медичні призначення, направлення на лікування? Звіти про надходження й витрати? Як би не так!

 

 

Якщо ми почнемо вчитуватися в текст, то він розпочинається зі слів «до уваги тих, кого це стосується». Це як у довідках інколи пишуть – «видано за місцем вимоги». Тобто в нікуди, бо за всіма правилами документообігу на кожному листі чи довідці має бути чітко вказано адресата. Але найцікавіше в листі – це «підпис лікаря», домальований у найпримітивнішому редакторі на кшталт Paint. Він відрізняється навіть за кольором фону. Просто вирізано прямокутник з «підписом» і приліплено його до тексту.

 

Українці на останні гроші годують шахраїв

 

Гадаєте, якщо ви пожертвуєте, вам більше не стануть показувати цю рекламу? А от і ні: алгоритми Google, YouTube і соцмереж налаштовані так, що будуть знову і знову підсовувати вам саме той контент, із яким ви взаємодіяли (переходили за посиланням, переглядали, ставили позначки «подобається» чи «не подобається», поширювали).

 

 

І справа тут не в 15-20 доларах, які можна заплатити, щоб дивитися YouTube без реклами. Можна на додачу купити браузерний блокувальники реклами. Та сховатися від цього не вийде.

 

 

Можна прибрати рекламу з Інтернету, але у реальному просторі благодійність наздоганятиме нас на кожному кроці. З оголошень у громадському транспорті до нас закликають: українці, відгукніться і допоможіть зібрати енну суму! З буклетів, які нам впихнуть на касах супермаркетів, на нас дивляться діти з патологіями серця. На поштамті, куди ми прийшли відправити лист або посилку, нам обов’язково запропонують взяти участь у благодійній акції для сиріт, придбавши шоколадний батончик для якоїсь дитини. І навіть у веб-банкінгу чи банкоматі, де ми виконуємо операції з нашими кровно заробленими грошима, є окрема функція – благодійність, і там вона постійно лізе нам в очі.

 

Немає нічого гірше, коли в умовах повної безконтрольності нашу країну накриває справжня епідемія благодійного шантажу. Ніхто не перевіряє ці численні фонди, нікого не карають за афери на тяжкохворих дітях, і рідко хто наважується навіть озвучувати цю проблему. Ба більше, всі навколо вдають, що це добре і так має бути.

 

Господи, вразуми людей, щоб вони застосовували критичне мислення та не плекали цей бізнес на стражданнях дітей!

 

Продовження теми: 

Скільки коштує реклама благодійних лохотронів на хворих дітях

Матвій Кулаковський, історія благодійного лохотрону