Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
Багатства Києво-Печерської лаври, накопичені доходи від підприємств і пожертв, які приносили віруючі, дали їй можливість у ХVII – XVIII ст. збудувати багато храмів і дзвіниць.
Що змінилося після переходу монастирів на утримання держави
Всередині XVIII ст. у лаврі вже склався художньо-архітектурний ансамбль, який зберігся до наших днів. До будівництва споруд Києво-Печерської лаври тієї доби залучалися кращі архітектори, інженери, муляри, художники, різьбярі по дереву і каменю, майстри ліпних прикрас і ювеліри, які втілили у своїх творіннях великий талант і високу майстерність.
Сучасні лаврські майстерні
Отже, у 1786 р. в Україні всі монастирські й церковні землі з кріпосними селянами, а також підприємства були відібрані та передані в казну. Кріпаки Києво-Печерської лаври потрапили тепер до світських поміщиків, і становище їх залишалося таким само тяжким, як і раніше. Монастирі були передані на утримання держави.
Разом із тим, враховуючи особливі заслуги Києво-Печерської лаври перед самодержавством, царський уряд залишив їй 3161 десятину землі. Це були переважно сади, городи, луки, лісові пущі, рибні угіддя, що часто здавалися в оренду. В ХІХ – ХХ ст. на городах та інших угіддях працювали послушники та від 100 до 300 сезонних працівників. Останніх вербували з бідних селян і батраків навколишніх сіл. У Китаївській, Голосіївській і Самбурзькій лісових пущах розводили бджіл. На чотирьох пасіках було до півтори тисячі вуликів. Риба, мед, овочі, фрукти призначалися для споживання монастирської братії.
Підприємства і друкарні
Лаврі також були залишені цегельний, свічковий, пивоварний заводи, друкарня й кілька водяних млинів. Спочатку всі вони задовольняли безпосередні потреби монастиря, та потім, із розширенням виробництва, продукція підприємств ішла дедалі більше на ринок. На підприємствах вводилися нові машини, які дали можливість піднести в кілька разів продуктивність праці при значно меншій кількості робочих рук.
Оптимізація виробничого процесу на свічковому заводі дали можливість виробляти щороку не 500, як було в 1850 р., а до 3000 пудів свічок у 1884 р. На Либідському цегельному заводі була введена в експлуатацію гофманівська піч, і вона дозволила значно прискорити виробництво й поліпшити якість продукції. Замість водяного млина на річці Либідь було збудовано паровий. Пивоварний завод у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. виробляв понад 6000 відер медового напою та пива.
Трапезна церква із продуктовою крамницею
У друкарні в другій половині ХІХ ст. були поставлені нові швидкодрукувальні машини кращих закордонних фірм. За технічним оснащенням і якістю своєї продукції друкарня Києво-Печерської лаври не поступалася перед друкарнями інших країн. Значне посилення її видавничої діяльності припадає на початок ХХ ст., у зв’язку з першою російською революцією, проти якої лавра вела активну боротьбу. Велику кількість релігійних книг, брошур, листівок і кольорових літографій монастир розповсюджував за допомогою своїх книжкових крамниць. Частину літератури висилали також і за кордон. Це давало лаврі дохід у розмірі понад 100 тис. карбованців на рік (у 1906 р. вже було понад 130 тис. карбованців).
Лаврська церковна крамниця
Великі прибутки давали також лаврські готелі (Великоросійський, Зелений та ін.), де зупинялося близько 200 тис. людей на рік.
Екскурсії до печер із провідником
Меншими статтями доходу були бакалійні крамниці, продаж риби і льоду.
Крамниці, де можна придбати ікони та церковні книги
Торгівля місцями для поховань
Значні суми грошей лавра одержувала від продажу місць для поховань. У Печерському монастирі ховали, як відомо, князів, купців, представників вищого духівництва та іншу знать. Ченці створили й активно поширювали легенду про те, що нібито мерці, поховані на території монастиря, матимуть спасіння на тому світі й потраплять у царство небесне, незалежно від їхніх гріхів за життя на землі.
За місця поховань були встановлені високі ціни. Багаті особи часто вносили гроші ще за життя, вибираючи земельні ділянки на свій розсуд. У першій половині ХІХ ст. за хороше місце у районі Дальніх печер платили 500 карбованців, що на той час було значною сумою. Крім безпосередньої плати за місце, ченці вміло випрошували у родичів померлих великі подаяння, що в багато разів перевищували плату за місце.
Торгівля місцями для могил набула відверто цинічної форми з прямим і прихованим здирництвом. Коли, наприклад, московські міщанки сестри Шушаріни, пожертвувавши для Києво-Печерської лаври срібну лампаду вартістю 70 карбованців, просили адміністрацію поховати їх після смерті в одній з лаврських пустинь під Києвом, то їм грубо відмовили. Ченці, мовляв, не впевнені, чи гідні ці міщанки того, щоб лежати у святому місці. Але як тільки сестри внесли на ремонт Успенського собору 3800 карбованців сріблом і пообіцяли відписати на користь монастиря все своє нерухоме майно, Духовний собор негайно заявив про «священний свій обов’язок оголосити їм сердечну подяку за щирість до святої обителі» й вирішив, що вони цілком гідні бути похованими на території Києво-Печерської лаври.
Продаж місць для поховання давала загалом чималі прибутки, враховуючи те, що у монастирі та в його пустинях налічувалося понад три тисячі поховань.
Багатства матеріальні та духовні
Таким чином, лавра, використовуючи дешеву (або й безкоштовну) робочу силу на своїх підприємствах, випрошуючи подаяння у віруючих, накопичувала величезні грошові кошти. Про це, зокрема, свідчить зростання капіталу Києво-Печерської лаври у банках. Так, якщо у 1850 р. лавра мала у банках понад 600 тис. карбованців, то у 1872 р. там лежало вже понад мільйон, а в 1895 р. – близько двох мільйонів карбованців. Загальний річний дохід монастиря в 1913 р. становив 1 256 804 карбованці. Стосовно розміру цього капіталу сьогодні різні джерела й автори наводять цифри, що суттєво відрізняються. Тому я навіть не беруся нічого підраховувати. Ми з вами і так розуміємо, що точна вартість усього майна відома лише настоятелеві й керівництву святої обителі.
Люди приходять до лаври помолитися святим угодникам і дістати духовної підтримки
Численні відвідувачі Києво-Печерської лаври, котрі щодня залишають там свої пожертви, мають можливість полюбуватися величчю споруд, познайомитися з історією монастиря й поринути в таємничу тишу храмів. Дійсно, лавра вражає красою своєї архітектури, задушевними співами, урочистим дзвоном і пишними обрядами.
Справжня цінність Києво-Печерської лаври вимірюється геть не грошима. Свята обитель є водночас унікальною пам’яткою історії та впливовим релігійним центром, який відіграє важливу роль у зміцненні духовності нашого народу.