Як у відомому мемі, де автомобіль застряг на дереві, кінь – у паркані, баран – на дротах, або дехто Василь Яцинин в Офісі Генерального прокурора, питання не в тому, як вони туди потрапили, а що робити з ними далі.

 

---

 

Процесуальний керівник у справі МГР «АллатРа»

 

Для початку, не буде зайвим нагадати, чим обумовлено особливий резонанс справи проросійської організації «Міжнародний громадський рух «АллатРа» (далі – МГР «АллатРа», або «благотворче суспільство»). Колаборацією з так званими «волонтерами благотворчого суспільства», котрі насправді вели антиукраїнську діяльність, «замазалися» чимало політиків та інших публічних осіб. Крім Ірини Верещук, Івана Баканова, Віталія Кличка, Анатолія Кравчука свою репутацію заплямували чимало інших політиків, державних службовців, представників органів місцевого самоврядування, освітян, митців і громадських діячів.

 

Крім того, «друзями» аллатранців виявилися депутати різних рівнів, у тому члени правлячої партії «Слуга народу», а також окремі актори і співробітники студії «Квартал-95». Безперечно, більшість із них робили це несвідомо, через прагнення піару. Вони навіть не цікавилися, чим займається МГР «АллатРа» та яку ідеологію вона пропагує.

 

За результатами викриття осередків організації та проведення масштабних обшуків про коло цих осіб доповідали особисто Президентові України Володимиру Зеленському. Як нам стало відомо від наших джерел в Офісі Генерального прокурора, позиція Глави держави з цього питання була і залишається жорсткою: справа має бути доведена до завершення. Всі винні особи повинні постати перед судом, незважаючи ні на чиї зв’язки та гучні прізвища.

 

Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України. Нагадаємо, функціонерам МГР «АллатРа» оголошено підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч.ч. 1, 6 ст. 111-1, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 300 КК України. На даний час вони разом зі своїм «гуру» Ігорем Даніловим переховуються за кордоном, у Словаччині.

 

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює (точніше, симулює здійснення) Офіс Генерального прокурора.

 

 

А конкретно, процесуальним керівником є Василь Васильович Яцинин, начальник шостого відділу управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту.

 

Бастіон справедливості в умовах війни?

 

Департамент протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту (далі – Департамент), є однією з ключових структур Офісу Генерального прокурора. Його місія – забезпечення верховенства права у надскладних умовах, коли наша країна потерпає від російського терору. Департаменту відведено особливу роль у встановленні справедливості, відновленні прав потерпілих і притягненні до відповідальності тих, хто вчинили злочини проти нашої держави та її громадян.

 

Робота прокурорів тут виходить за межі пересічних службових обов’язків. Вони стикаються зі складними викликами: злочини проти людяності, воєнні злочини, колабораціонізм, незаконна експлуатація ресурсів на окупованих територіях і багато інших категорій правопорушень. Такі справи потребують не лише високого професіоналізму, але і стратегічного мислення, рішучості, відданості своїй справі.

 

Злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту, мають величезний резонанс як на національному, так і на міжнародному рівні. Результати їх розслідування безпосередньо впливають на репутацію держави, довіру громадян до органів влади, а також на перспективи відновлення територіальної цілісності. Будь-яка помилка або зволікання можуть мати катастрофічні наслідки – втрату доказів, закриття справ, уникнення злочинцями відповідальності.

 

Посади в цьому департаменті повинні обіймати лише найкращі фахівці. Вони мають демонструвати не лише глибокі знання в юриспруденції, а й високу моральну стійкість. Прокурори тут повинні бути флагманами боротьби за законність і правопорядок у державі. Їхня робота – це не лише про правове забезпечення, але і про моральний орієнтир для суспільства. Вони повинні працювати так, щоб не залишалося жодних сумнівів у їхній компетенції та доброчесності.

 

Умови збройного конфлікту диктують високі вимоги до оперативності, витримки та адаптивності. Прокурори мають не лише вміти працювати з великими обсягами інформації, але і швидко реагувати на зміну обставин. А ще ця робота потребує вміння налагоджувати контакти і взаємодіяти з іншими державними органами, науковими установами, іноземними партнерами та громадянським суспільством.

 

Успішне розслідування і покарання винних у злочинах, вчинених під час збройного конфлікту є ключовим елементом переходу до мирного життя і гарантією того, що подібні трагедії не повторяться.

 

Чи виправдовують прокурори витрати держави на їх утримання?

 

Отже, Департамент протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, – це не лише структура, яка бореться зі злочинністю. Це символ стійкості держави, її здатності захищати своїх громадян і дотримуватися принципів верховенства права навіть у найскладніших умовах. Прокурори цього департаменту мають бути не лише професіоналами, а і моральними лідерами, які своїми діями надихають інших на боротьбу за справедливість.

 

Заробітна плата у прокурорів такого рівня – близько 100 000 гривень. Ще раз: сотня тисяч гривень на місяць. Це стільки ж, скільки отримують військовослужбовці, які зараз боронять нашу країну у найгарячіших точках фронту.

 

Що ж такого корисного для держави за ті ж гроші роблять у тилу окремі прокурори?

 

 

Згідно декларації, що Василь Яцинин подав за 2023 рік, він отримав 1 мільйон 324 тисячі 123 гривні заробітної плати за основним місцем роботи. Тут не буду розпорошувати увагу на його нерухоме та рухоме майно та доходи членів сім’ї. Бо розмова зараз не про гроші, а про мистецтво паразитувати на посаді держслужби за повної бездіяльності.

 

Якщо поцікавитися, чим займався Василь Яцинин раніше, то Єдиний державний реєстр судових рішень пам’ятає все. Наприклад, він намагався просувати ось таке безглуздя і пролетів, бо судом було ухвалено виправдувальний вирок. Не могла бухгалтерка «намутити» податків на 493 мільйони гривень. Таких сум не існує. Ні, у «Павлоградвугілля» вони могли бути, але це податки. Бухгалтерка могла помилитися на пару десятків тисяч гривень, або не так порахувати канцтовари чи телефонний зв’язок, може якусь виробничу дрібничку – скажімо, комутатори для електрики або тачанки. А тут фактично бачимо спробу шантажу підприємства. Гімноїдство, одним словом. Інші справи за участі Василя Яцинина – аналогічного ґатунку.

 

Давайте хоч поверхнево поглянемо на результати роботи цього горе-прокурора. Яким був його особистий внесок у досудове розслідування у справі МГР «АллатРа»?

 

Протягом останнього року Василь Яцинин не тільки не вносив жодних пропозицій і не надавав ніякої допомоги як процесуальний керівник, але і робив деякі речі, що наводять на підозри про свідоме перешкоджання ним розслідуванню цієї резонансної справи.

 

Втім, у неформальній обстановці, на певних рівнях прокурорських посиденьок-святкувань від нього таки лунала одна «пропозиція», і вона полягала в тому, щоб… Правильно, закрити провадження, щоб не псувало статистику.

 

Тут само собою кортить висловитися про те, що якби Ігор Данілов та інші функціонери МГР «АллатРа» знали, якому прокуророві доручили здійснювати процесуальне керівництво, то вони б танцювали від щастя. Але не виключено, що вони і так усе чудово знали від самого початку.

 

«Я – прокурор, я краще за вас (не) знаю!»

 

Якщо коротко (зараз не буду розголошувати деталі з міркувань забезпечення таємниці слідства), то варто пригадати про таке. По-перше, якби Василь Яцинин дійсно був зацікавлений у проведенні всебічного і повного розслідування, то зараз із підозрами були б не шестеро фігурантів «АллатРа», а 21 особа. Решту він відмовився погодити. Тому не дивуйтеся, чому, наприклад, Володимир Ширін досі без підозри. З такими претензіями – будь ласка, до процесуального керівника.

 

По-друге, особливий «стиль» процесуального керівництва Василя Яцинина немовби вводить в оману: формально він використовує свої процесуальні можливості, але робить усе таким чином, що це лише гальмує провадження. Це дає змогу адвокатам робити різні «крутійства» та підкупи. Головне для нього – не якість роботи, а самоствердження. Мовляв, я прокурор – я сказав! І не важливо, чи правильно, чи доцільно, аби тільки інші не забували про свою меншовартість.

 

Коли прокурор забуває про те, що на роботі він мусить показувати якісний результат, а не свою зверхність, то на практиці це неминуче призводить до службових порушень. Недосконала організація праці може завести слідство у «глухий кут». Нехтування процесуальними строками спричиняє втрату динаміки розслідування. А це – найгірше, до чого може призвести подібне недбальство. Прокурор, як ніхто інший, повинен бути свідомий того, що коли у провадженні втрачається динаміка, з’являється вразливість. І цим неодмінно скористаються обвинувачені.

 

Тому недивно, що посадовці з таким «стилем» роботи стають зручними маріонетками в руках злочинців. Їх можна ангажувати або використовувати «втемну» їхнє глупство й недалекоглядність, про що буде окремо сказало нижче.

 

По-третє, користуючись тим, що прокурор гальмує провадження, функціонери організації «АллатРа» вже робили спробу «вирішити питання» в суді. Це було наприкінці весни 2024 року. Гроші заніс їхній адвокат. Але через те, що справа перебуває на контролі у вищого керівництва держави, суддя, котра взяла гроші, зваживши всі ризики й наслідки, побоялася і «дала задню». Вона змушена була за посередництва свого помічника розбити «повернення» адвокатові. А це просто безпрецедентний випадок подібної ганьби. Поки я не називаю всіх прізвищ, але настане час, і я обіцяю розкрити подробиці.

 

А що ж робив при цьому прокурор Василь Яцинин? І не просто прокурор, а начальник відділу? Він тримався осторонь. Самоусунувся та ніяк не відреагував на те, що відбувається.

 

Непроцесуальний тиск на учасників провадження

 

По-четверте, повертаючись до питання про наслідки неналежної організації прокурором перебігу розслідування, варто розповісти і про неповторний стиль «співпраці» Василя Яцинина із залученими фахівцями. Так, згідно з нормами КПК України, під час збирання доказів прокурор може залучати фахівців, які володіють спеціальними знаннями. Серед них – науковці, які протягом тривалого часу ґрунтовно досліджували діяльність МГР «АллатРа» у контексті загроз національним інтересам і безпеці держави.

 

Здавалося б, очевидним є те, що для залучених спеціалістів і експертів завдання від прокурора є лише побічними. Постанова прокурора не звільняє від повсякденних службових обов’язків. Усі фахівці, котрі добровільно зголосилися на співпрацю, пішли на це з найкращих міркувань – допомогти розслідуванню. При цьому вони завантажені за основним місцем роботи в інших державних структурах і наукових установах. На виконання прокурорських забаганок вони змушені витрачати свій позаробочий час і вихідні дні, жертвуючи відпочинком.

 

Але Василь Яцинин на це не зважає. До науковців він ставиться як до своїх підлеглих. Точніше сказати, як до своїх рабів. Адже його вдячність за виконані експертні дослідження й те, що людей відірвали від основної роботи, є нульовою.

 

На його думку, люди навколо – це лише витратний матеріал. Інтелектуальна праця нічого не вартує. Не знаючи теми, не вміючи сформулювати питання, він послідовно псує стосунки з фахівцями, чиї висновки можуть суттєво поліпшити перспективи справи в суді. Та, відповідно, погіршити становище обвинувачених.

 

Тому є всі підстави вважати, що це свого роду «тактичний хід» прокурора. Тобто маніпуляція, спрямована на те, щоб максимально усунути від участі у справі МГР «АллатРа» окремих фахівців і позбутися інших процесуальних суб’єктів, які можуть вплинути на доведення її до суду.

 

У цьому провадженні вже змінився слідчий. Якщо після такого хамського ставлення залучені фахівці відмовляться від будь-якої подальшої співпраці, то це станеться лише через кричущий непрофесіоналізм прокурора.

 

Очищення правоохоронної системи від заангажованих прокурорів: український та зарубіжний досвід

 

Давно ні для кого не є новиною те, що в Офісі Генерального прокурора зібралося чимало таких «діячів», яких давно треба розігнати, щоб не ганьбили правоохоронні органи. Хоча, що може бути спільного зі справжніми правоохоронцями у прокурорів, які лише створюють видимість участі у роботі, а насправді лише перешкоджають слідству і спричиняють суцільні проблеми? Це – неприхований саботаж і сприяння обвинуваченим в уникненні кримінальної відповідальності.

 

І Василь Яцинин з його «методами» тут не є унікальним.

 

На початку осені 2024 року українські медіа опублікували ґрунтовне журналістське розслідування, в якому фігурувала його колега Анна Пишна. І вона (який збіг!) теж працює в Офісі Генерального прокурора. Пишна була викрита на співпраці з проросійською організацією «АллатРа», яка має тісні зв’язки з фсб рф та фінансує окупаційні адміністрації. Розслідування вказує, що використовуючи свої повноваження, вона сприяє уникненню відповідальності її чоловіка, Михайла Пишного, пов’язаного із цією організацією, і допомагає приховувати доходи, які він отримує незаконним шляхом. Пара також маніпулює декларацією про доходи, що викликало інтерес правоохоронних органів.

 

На тлі цих звинувачень вражає відсутність реакції з боку керівництва ОГП, зокрема Генерального прокурора та його заступників. Водночас, скарги щодо діяльності Пишної було направлено до СБУ, НАЗК і Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для відповідного реагування.

 

Подібне трапляється не лише в Україні. Наприклад, у Словаччині представники «АллатРа» так само проникли до силових структур – прокуратури та міністерства внутрішніх справ. Там у жовтні 2024 року гучного резонансу набула справа, коли прокурорка Жилінської окружної прокуратури Люсія Павланінова, що займала посаду керівника відділу боротьби з організованою злочинністю, виявилася послідовницею МГР «АллатРа».

 

Прокуратурою були звинувачені активні викривачі злочинної діяльності «благотворного суспільства». Павланінова викликала на допит чеську журналістку Кристину Чирокову за її публікації про секти. Це сталося після того, як журналістка вистежила Ігоря Данілова та його прибічників, які оселилися неподалік запруди Вельки Домаші у північно-східній частині Словаччини. Журналістці було висунуто абсурдне обвинувачення у «створенні, підтримці та пропагуванні руху, спрямованого на утискання основних прав і свобод».

 

Що із цим усім робити?

 

У Словаччині реакція суспільства на заангажованість прокурорів, переслідування і перешкоджання законній діяльності журналістів принесла позитивні результати й допомогла відновити справделивість. За журналістку та її колег-репортерів вступилася широка громадськість, до неї долучилися депутати різних рівнів. Ситуація миттєво набула широкого розголосу.

 

Генеральною прокуратурою Словаччини було ініційовано відповідні перевірки. Прокурор Павланінова подала заяву про відставку із займаної посади. Генеральна прокуратура припинила провадження проти журналістки. Також було прийнято рішення звільнити інших посадових осіб із формулюванням «за заподіяння шкоди репутації прокуратури».

 

Ось такою і має бути реакція правоохоронної системи, де пріоритетом є захист інтересів держави і забезпечення законності. Саме таких рішень очікують від Офісу Генерального прокурора українці.

 

Згідно з тією ж декларацією про доходи, Василь Яцинин зі своєю дружиною Мар’яною виховують трьох доньок. Хотілося б спитати у Василя Васильовича просто як у батька: як би він почувався, якби в гаремі Ігоря Данілова опинилася його дитина?..

 

Втім, якби у справі МГР «АллатРа» зачіпалися б особисті інтереси когось із можновладців, то вже давно був би результат.

 

Прокурор як процесуальний керівник – не якась формальна роль. Це ключовий суб’єкт кримінального процесу, який має забезпечувати всебічність і оперативність розслідування. Натомість бездіяльність, байдужість або свідоме перешкоджання з боку прокурора – це фактично злочин проти справедливості.

 

Коли прокурорські високопосадовці, які повинні бути на передовій забезпечення законності, стають заангажованими, й замість відстоювання інтересів держави починають прислуговуватися різним антиукраїнським рухам, це все одно, що скласти зброю і капітулювати перед ворогом. Наслідки є очевидними й катастрофічними.

 

Такі дії зводять нанівець зусилля слідчих, оперативників, експертів. Вони руйнують віру громадян у те, що закон працює, а не лише існує на папері. Якщо прокурор не виконує своїх обов’язків, то йому не місце у правоохоронній системі. Бо він не просто не допомагає, а стає одним з винуватців того, що злочинці залишаються безкарними.