Що робити з «автокаліками»?

Практично в кожному дворі багатоквартирних будинків у мегаполісах можна помітити покинуті напризволяще автомобілі, які не один рік (або і протягом десятків років) стоять і розкладаються на іржу і мотлох.

---

Що таке «автокаліки» та чому вони з’являються

Шляхів появи подібних предметів, які колись були автомобілями, існує декілька.

Десь помер (загинув) власник, і навіть його родичі (спадкоємці) просто не знають, де автомобіль знаходиться фізично, хоча той може стояти у сусідньому дворі.

Десь власник міг просто забути про автомобіль і покинути його, перебуваючи у нетверезому стані. Або в авто серйозна поломка, треба заміна вартісних деталей, на які немає грошей. Тоді автомобіль просто чекає на кращі часи, і в такому чеканні минають місяці й роки.

Часто-густо автомобілі вкрадені, були переміщені подалі від будинку власника, та їх просто ніхто не може (та і не бажає за збігом часу) знайти.

Десь автомобіль було вражено ворожими ракетами, дронами або пошкоджено хуліганами, і власник просто не бачить сенсу перейматися купою металобрухту.

В будь-якому разі покинуті «залізні коні» ржавіють, розпадаються, розукомплектовуються місцевими хлопчаками, безхатьками та шукачами металобрухту, займаючи територію. Фактично вони «викрадають» місця для паркування, захаращуючи евакуаційні під’їзди до будинків, слугуючи накопичувачем мотлоху та прихистком для тварин або ж місцями для «закладок» наркозбутників і об’єктом для хуліганських витівок. Є серед мешканців і такі, кому просто цікаво потрощити скло та остов автомобіля або підпалити його, подивившись, як він палає – при цьому вогонь перекидається на сусідні, справні автівки.

На превеликий жаль, нікому з можновладців і комунальників ця проблема особливо не муляє. Ба більше, в деяких покинутих автівках місцеві двірники зберігають мітли, віники та інший подібний реманент (який нікому не потрібен, ніхто його там не чіпатиме, і не треба нести через піврайону до себе у «сторожку».

За всіх вищеописаних нюансів потреба евакуювати  те, що колись було автомобілем, залишається нагальною.

Як має вирішуватися проблема

Місцева влада виявляє особливий цинізм і подвійні стандарти, твердячи, що дуже переймається за народ і його комфорт, забезпечуючи порядок і транспортне сполучення. При цьому залишені на кілька хвилин справні автомобілі евакуюють під приводом «вони поставлені в забороненому місці та заважають руху», не чіпаючи покинуті «автокаліки». Не дивно, адже з власників справних автомобілів можна отримати непоганий зиск за повернення автомобіля, за «послуги евакуації» та «послуги зберігання на штрафмайданчику».

Тобто, відбувається банальна підміна понять і видимість роботи з налагодження благоустрою, від чого рядовим мешканцям тільки незручності та цілковите невдоволення.

Іноді небажання чіпати покинуті автомобілі пояснюється розмовами «це ж чиясь власність – можливо, там власник повернеться та буде стурбовано шукати свого залізного друга, як же ми маємо права без суду та слідства позбавляти права власності, як же Конституція і права людини». Та ніхто з міркувань «конституційних прав власників» не заважає владі евакуювати відверто справні автомобілі або взагалі суцільно руйнувати кіоски та інші об’єкти малих архітектурних форм, які «поставлені поза законом».

Турбота про права людей – це добре. Проте коли автомобіль явно вже «не автомобіль» – подібні безглузді «відмазки» недоречні. Ніхто ж не переймається про права власників, коли на прибудинковому смітнику помічає викинутий телевізор, пральну машинку, холодильник або ж купу старого одягу – в силу ситуації та диспозиції покинутих предметів очевидним є висновок, що ці предмети є безгосподарними, покинутими, та є побутовим сміттям (відходами), і підлягають прибиранню.

Питання лише в жадобі, цинізмі, непрофесіоналізмі, тотальній комунальній ледачості та безвідповідальності.

Міста мають бути комфортним і безпечним середовищем. Покинуті автомобілі повинні регулярно централізовано переміщуватися на пункти прийому металобрухту або на звалища.