Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
При наближенні до Національного заповідника Києво-Печерська лавра видно високий земляний вал і кам’яні стіни. Це залишки старовинної Печерської фортеці, до складу якої з ХVІІ ст. ввійшов Києво-Печерський монастир.
Стіни монастиря
Як відомо з літописів, уже в ХІ ст. печерські ченці «монастир огородили стовпом», на вході спорудили міцну браму, пізніше зруйновану половцями.
Щоб убезпечитися від нападу зовнішніх ворогів і феодально-залежного селянства, при ігумені Василії (1182 – 1197 рр.) монастир був обнесений кам’яними стінами. Єпископ Туровський Кирило, звертаючись із посланням до ігумена Василія, писав:
«Ти створив навколо всього Печерського монастиря високі й чудові кам’яні стіни на твердій основі. Для цього, по-перше, застосував ти гроші, потім, за допомогою вогню, приготував плінфу і, зрештою, довершив справу за допомогою води і вапна».
Стіни монастиря на той час були могутньою оборонною спорудою
Архімандрит лаври Інокентій Гізель (1656 – 1683 рр.) у своєму «Синопсисі» писав, що «у товщину або в ширину кам’яна стіна більше сажню», а довжина її – «на два стрільбища», що становило близько кілометра.
Залишки цієї стародавньої стіни було знайдено під час археологічних розкопок у 1951 р. і земляних робіт у 1957 р. Як показали обміри, товщина стін справді досягала сажня (2 метри), а висота їх, за розрахунками фахівців, дорівнювала 5 – 6 метрам. Вони примикали до південного і північного фасадів Троїцької надбрамної церкви. В 1240 р. татаро-монголи, обложивши Печерський монастир, зруйнували його кам’яні стіни дощенту.
З того часу і до ХVІІ ст. монастир огороджувався тільки дерев’яним парканом.
У 1679 р. за гетьмана Івана Самойловича навколо лаври завдяки зусиллям козаків були насипані земляні вали і вириті глибокі рови. Вали, що частково збереглися в районі теперішнього парку Вічної Слави, робилися з крупної неопаленої цегли-сирцю, завдяки чому створювалися круті схили, важкодоступні для нападаючого ворога.
Будівництво нової фортеці
В 1696 – 1701 рр. за наказом Петра І монастир у верхній частині обнесено великою кам’яною стіною. Довжина стіни – 1090 метрів, товщина – близько трьох і висота – до семи метрів. На стінах височіли вісім башт-церков, з яких шість збереглися до наших днів: Троїцька над головним входом у монастир, Івана Кушника, Часова, Палатна (Онуфріївська), Малярна, церква Всіх святих над Економічною брамою.
У 1706 р., у зв’язку із загрозою шведської інтервенції, за проектом Петра І та інженера Геллерта було закладено нову фортецю. «Як закладалась кріпость, – писав очевидець, – великий людям був смуток і плач, понєже двори розмітали, сади прекрасні вирубали, а жильцям велено, де хочуть жити шукати».
Територія була обнесена високим земляним валом і глибоким ровом. Вигнані зі своїх обжитих місць, мешканці поселилися за земляними валами, утворивши так званий «форштат».
Щороку на будівництві кріпості працювало до 12 тисяч козаків і до 6 тисяч коней з возами. Роботами в різні часи керували інженери Лямот де Тампій, Людвиг Шток, Бреклінг, князь І.Ю. Трубецькой.
У 1723 р. спорудження укріплень було завершено. Кам’яні стіни лаври стали складовою частиною Печерської кріпості. До наших днів із внутрішнього боку стін збереглися бійниці та сліди помостів для стрільців. Бійниці для обстрілу та сигналізації були в усіх лаврських кріпосних баштах.
Вали та укріплення
Печерська фортеця являла собою добре продуману систему земляних валів, ровів, семи бастіонів, кам’яних і земляних споруд всередині кріпості. Вона мала троє воріт: Київські, Васильківські та Московські. Двоє останніх збереглися дотепер.
Печерська фортеця була озброєна 467 гарматами, 27 мортирами і 3 гаубицями.
Добудова і перебудова кріпості, укріплення горбів тривало і в наступні часи. У середині ХVІІІ ст. великі роботи здійснювалися інженерами Д. Дебоскетом, С. Челакаєвим, архітектором Г. Шеделем.
У 70-х рр. ХVІІІ ст. інженери В.П. Мордвинов, М. Оверицьков, Ертель удосконалювали вали та окремі укріплення.
У 1812 р., у зв’язку з нашестям наполеонівських полчищ, Печерська кріпость знову укріплювалася за проектами й під керівництвом О. Тучкова та І. Глухова.
У 1830 р. цар Микола І затвердив проект вдосконалення Печерської кріпості з урахуванням найновіших досягнень військово-інженерної справи. У 30 – 40 рр. ХІХ ст. навколо Нижньої лаври споруджено нові кам’яні стіни з амбразурами та бійницями довжиною 1210 метрів, висотою 5 і товщиною 1 метр.
Під час Кримської війни 1854 – 1855 р. кріпость була приведена у бойову готовність, а з другою половини ХІХ ст. вона втрачає своє оборонне значення і в 1897 р. перетворюється на склад.
Залишки кріпості, зо збереглися, свідчать про високий рівень фортифікаційної техніки наших пращурів і нагадують нам про визвольну боротьбу українського народу проти іноземних загарбників.