Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
Видатна пам’ятка давньоруської архітектури, фортифікаційної техніки та історії часів Київської Русі – Золоті ворота, збудована в 1037 році Київським князем Ярославом Мудрим.
Будівництво оборонних укріплень
За часів правління Ярослава Київ став одним з найбільших міст Європи, великим культурним і адміністративним центром. Його територія порівняно з містом Володимира збільшилася у більш ніж 10 разів і складала понад 400 га. Ярослав Мудрий розширив і побудував на південному заході від міста Володимира новий «град великий Київ».
Будували Золоті ворота одночасно із Софійським собором і новими укріпленнями верхнього міста. У «Повісті минулих літ» записано (Полное собрание русских летописей. – Т. 1. – Спб, 1846, с. 65):
«В лето 6545 (1037 р.) заложи Ярослав город великий Київ, у него же града суть Златая врата; заложи же и церковь святыя Софья, митрополью, и посемь церковь на Золотых воротах Богородица, Благовещенье, посемь и святого Георгия монастырь и святые Орины».
Навколо міста за Ярослава Мудрого збудували потужні оборонні укріплення. За своїми масштабами вони були грандіозними для тієї доби. Кріпосні вали та дерев’яні стіни з дубових зрубів, засипаних землею, були до 16 м у висоту і простягалися на 3,7 км. Із зовнішнього боку стін і валів проходили заповнені водою рови глибиною 12 м. Для облаштування дубових клітей було використано 50 тис. м3 деревини, викопали та насипали близько 65 тис. м3 землі.
Золоті ворота, сучасний вигляд
Археологічні розкопки дали можливість відновити план міста Ярослава Мудрого. Оборонний вал охоплював територію понад 80 га і проходив від Золотих воріт (Головна брама) по вул. Ярославів вал до Львівської площі. Тут до 1795 р. знаходилася Львівська брама. Від них далі вал простягався над крутими ярами урочищ Кожум’яки та Гончари до з’єднання з кордонами Володимирова міста.
Парадна брама давнього Києва
Від Золотих воріт межа проходила у районі вулиці Малопідвальної до району нинішнього майдану Незалежності. Тут знаходилися Лядські кам’яні ворота – вихід з міста на Хрещату долину, Печерськ і Видубичі.
Вихід на Поділ був розташований у районі, де знаходиться зараз фунікулер. До цих воріт укріплення тягнулися по вулиці Костьольній і Володимирській гірці.
Золотоворітський сквер зимової пори
Парадним в’їздом до міста із заходу слугували Золоті ворота – найбільш монументальна споруда з усіх укріплень древнього Києва (1037 р.). Золоті ворота складалися з двох паралельних стін, що з’єднувалися наверху зведенням, над яким був розташований майданчик, очевидно, оборонного призначення. Ширина воріт складала 7,5 м, висота проїзду – 12 м, довжина – близько 25 м.
Реконструйована споруда брами з церквою
За даними літописів, Золоті ворота увінчувала невелика кам’яна церква. Важкі дубові полотнища воріт були окуті міддю. Тому, вірогідно, їх і назвали Золотими. Втім, існують інші версії походження назви. Друга версія ґрунтується на тому, що назва головних воріт давнього Києва походить від позолоченої бані, що розташовувалася у надбрамній церкві Благовіщення. За третьою версією, назва київських Золотих воріт – це аналогія із Золотими воротами у Константинополі.
Пам’ятник Ярославу Мудрому (робота скульптора І. Кавалерідзе) установили в 1997 р.
Від Золотих воріт до нашого часу збереглися у нинішньому Золотоворітському сквері тільки залишки двох паралельних стін нерівної довжини висотою до 8 м, на яких можна побачити техніку кам’яної кладки доби Давньої Русі. Стіни воріт викладено з природного каменю – граніту, червоних овруцьких кварцитів і шиферу, що перемежається із плінфою. Їх укладали у стіну на вапняний розчин з додаванням товченої цегли.
Реконструкція споруди і заснування музею «Золоті ворота»
Про Золоті ворота неодноразово згадували такі відомі мандрівники, як Е. Лясота з Австралії та П. Алепський. Того часу серед руїн ще були залишки надбрамної церкви, про що свідчить малюнок 1651 р. голландського художника А. Вестерфельда. В 1750 р. руїни Золотих воріт було засипано землею. Пізніше, у 1832 р. їх розкопав археолог К.А. Лохвицький. Тоді ж архітектор Ф. Мєхович вмонтував у них залізні перекладини. У 1837 – 1838 рр. Золоті ворота було впорядковано за участі архітектора В.І. Беретті.
Золотоворітський сквер
Золоті ворота овіяно легендами і народними переказами. Руїни Золотих воріт привертали увагу художників (М.М. Сажина та інших). У 1648 р. біля Золотих воріт кияни урочисто зустрічали Богдана Хмельницького після його перемоги над польською шляхтою під Жовтими Водами.
Близько 200 років Золоті ворота досліджуються вченими. Відомо кілька спроб реконструювати початковий вигляд споруди. Остання з них (1982 р.) належить авторському колективу, до складу якого входили Є.І. Лопушинська, С.О. Висоцький та М.В. Холостенко. Всередині реконструйованої споруди знаходиться однойменний музей, де зібрано цікаві експонати з історії будівництва нашої славетної столиці.