Старобільськ

The following two tabs change content below.

Чарівне слобожанське містечко Старобільськ, яке розкинулося на лівому березі річки Айдар (в неї далі впадає права притока Біла), вважається прообразом вигаданого міста Старгорода, згадуваного в романі Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Дванадцять стільців».

 


 

«О пів на дванадцяту з північного заходу, з боку села Чмаровки, в Старгород увійшов молодий чоловік років двадцяти восьми. За ним біг безпритульний:

 

– Дядя! — весело кричав він,  — дай десять копійок!..».

 

У свою чергу, діяльність письменників вплинула на культурно-історичний вигляд сучасного Старобільська. Відтак візитівкою міста є пам’ятник Великому Комбінаторові:

 

– Може тобі ще дати ключ від квартири, де гроші лежать?

 

Сам населений пункт було засновано українськими козаками 1686 р. території Острогозького полку Слобідської України. Слобода Більська – такою була його назва. Із 1730-х років селище називалося Стара Біла. 1797-го р. перейменоване на Старобільське, повітовий центр Слобідсько-Української, з 1834 р. – Харківської губернії. Статус міста має з 1938 року.

 

Протягом 1918 – 1921 рр. і 1929 – 1930 рр. Старобільське було центром повстанського руху на півночі Луганщини.

 

Місто постраждало внаслідок голодомору в 1932 – 1933 рр., кількість установлених жертв – 409 людей.

 

Сучасний Старобільськ є районним центром Луганської області.

 

На початку ХХ століття в цій будівлі розміщувалася Катерининська жіноча гімназія. У 1940 – 1954 рр. її замінив Старобільський державний учительський інститут.

 

А зараз тут функціонує Старобільський факультет Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.

 

Будинок культури ім. Т. Шевченка на центральній площі.

Старобільськ не був окупованим російсько-терористичними угрупованнями, але місто не залишалося й осторонь від самого початку війни. І страшне відлуння цієї війни його теж не оминуло.

 

Однією з найстрашніших сторінок сучасної історії для цього краю став день 5 вересня 2014 р., коли бійці 80-ї аеромобільної бригади та батальйону «Айдар» потрапили у засідку між селищем Металіст і містом Щастя. Тоді наші сили понесли великі втрати. І якось так сталося, що відповідальні держструктури не змогли навіть придбати необхідні реактиви для проведення аналізу ДНК (чому так сталося – окреме питання). Тіла тих загиблих, кого вдалося впізнати, відправили додому, але залишалося ще 28 невідомих Героїв, з якими під час прощання не було поряд матерів і рідних… Військових поховано у Старобільську.

 

 

Під час паніхіди за загиблими, що проходила у Старобільську восени 2014 р. Голова Луганської ОДА Геннадій Москаль на колінах просив у них пробачення:

 

– Простіть нас, що з вами сьогодні нема ваших матерів, ваших батьків, ваших дітей, ваших сестер. … Це наша провина, і думаю, прийде час, і ті, хто припустився цієї помилки, будуть покарані, і батьки нарешті зможуть забрати своїх синів і поховати у себе на Батьківщині.

 

Центр Старобільська: серед будинків збереглися й такі, що їм вже понад сто років.

 

Краєзнавчий міський музей є відділом Луганського обласного краєзнавчого музею у місті Старобільську Луганської області.

 

У місті є лише декілька багатоповерхових будівель – міськрайрада, лікарня, деякі навчальні заклади і офіси.

 

Школа.

 

 

А решта – тільки одноповерхова забудова.

 

Пам’ятник Несторові Махну, який протягом тривалого часу перебував у місті. За однією з легенд, поблизу Старобільська сховані його награбовані скарби. Саме в Старобільському 2 жовтня 1920 року ним укладено воєнно-політичну угоду з командуванням Червоної Армії про спільну боротьбу проти Врангеля.

 

Пам’ятник Кісі Вороб’янінову.

 

У міському парку.

 

 

Крейдяні гори вздовж річки Айдар.

 

Сонце тут заходить раніше.

 

 

Але темнішає якось незвично, м’яко – після того, як сонце сховається за обрієм, ще довго буде ясно.

 

 

А вода в Айдарі… Вона така чиста і прозора, й на глибині понад три метри ще можна розгледіти дно з білого піску та річкових равликів на ньому!

 

 

Коли сонце заходить над Айдаром, то небо ще довго продовжує світитися. А потім вкривається тисячами яскравих зірок.

 

 

Ірина Кременовська

 

Читайте також:

Старобільський медичний коледж

Новели про горе. “Бидло-їдло”