Крішнаїти – Міжнародне товариство Свідомості Крішни (далі – МТСК), як і всі подібні до них неорелігії східного походження, відрізняються від інших культів своєю здатністю справляти суттєвий вплив на волю, поведінку і свідомість людей, що не є індусами – передусім, на американців і європейців, у тому числі й українців.

 

Основна причина популярності східних езотеричних рухів і груп полягає в тому, що в інших країнах вони сприймаються як екзотичне явище, котре дуже відрізняється від традиційних культурних і релігійних звичаїв того чи іншого народу.

 

Індія знаходиться у Південній Азії, де особливості спекотного клімату зумовлюють і певні культурні традиції. Там можна цілий рік ночувати просто неба, ходити босоніж і жити в легких хатинах, які будують з підручних рослинних матеріалів.

 

Те ж саме стосується і особливостей харчування, в якому переважають рослинні продукти (рис, кукурудза, овочі). А з урахуванням того, що в густонаселеній Індії більшість людей живуть за межею бідності, там не всі можуть дозволити собі купувати м’ясо, птицю та інші продукти тваринного походження. Звідти й пішли відомі традиції ведичної кулінарії, а також пропаганда вегетаріанства.

 

Все це абсолютно не характерне для України, тому спроби деяких наших співгромадян вдавати, що вони індуси, заслуговують лише на співчуття.

 

Тоненькі шовкові накидки крішнаїтів і те, що вони ходять без взуття, ще цілком природньо виглядає в Індії, де немає зими та снігу з холодними дощами. Мабуть, і у нас теплої пори року це ще може здаватися більш-менш нормальним, хоча й екстравагантним, однак із настанням холодів індійське сарі поверх пуховика й теплі чоботи, що виглядають з-під поли, вже викликають посмішку.

 

 

Дивно, що незважаючи на всі зусилля нашого суспільства та держави щодо збереження національної ідентичності та звільнення від російського впливу, в нас практично не звертають уваги на іншу велику проблему – індуїзацію України.

 

На цьому відео – чиїсь сини, брати, чиїсь колишні друзі, колишні кохані, колишні однокурсники… Щоправда, індусів серед них немає. Це наші співгромадяни – українці, що нарядилися у простирадла та намалювали на собі знаки хною і фарбою, наче вони від цього стали індусами.

 

 

Молоді люди, віку цілком призовного – це по-перше та, по-друге, працездатного віку. Щодня вони по 1728 разів повторюють мантру «Гаре Крішна»  для занурення у транс. Більше вони нічим не зайняті. Хіба, збором коштів. Ось вони, вірогідно, сьогодні вирішили так: хлопці, гайда на Лівобережну – там місце велелюдне, прославимо нашого Крішну (та назбираємо грошей, аби наш наставник був нами задоволений).

 

Як гадаєте, чому вони не пішли витанцьовувати десь біля елітного житлового комплексу, або до Верховної Ради, або під офіс великої корпорації? Їм не потрібні надто впевнені у собі, не потрібні розумні й ті, хто цілком задоволені життям – крішнаїти прийшли туди, де в години пік іде великий потік пересічних громадян. Серед таких перехожих легше виявити тих, кого це зацікавить (або хто вирішить зробити невеличкі пожертви), оскільки обстановка мегаполіса, час і місце найбільше сприяють навіюванням.

 

Як живуть крішнаїти?

 

Адепти МТСК, що отримали посвячення й цілковито присвячують увесь свій час цьому руху, геть не такі щасливі, як можуть здаватися на вигляд.

 

Вони часто переїжджають з одного міста до іншого, адже всі рішення щодо таких ротацій приймають старші наставники. Живуть рядові крішнаїти великими групами в орендованих квартирах, де одна ванна й санвузол на десяток чи два людей, а спати доводиться на підлозі (так прийнято).

 

Щоправда, за житло і за їжу їм платити не треба – всі ці питання вирішують старші, а основне щоденне завдання рядових членів культу полягає у збиранні грошей на вулицях або торгівлі різними дрібними товарами. Що стосується раціону харчування, то він передбачає лакто-вегетаріанство. Це означає, що з раціону крішнаїтів виключено всі м’ясні та рибні продукти, а також яйця, однак їм дозволено вживати молоко. Решту необхідних організму елементів, вірогідно, забезпечуватиме дух Крішни.

 

Крім того, рядовим хлопцям і дівчатам не треба заморочуватися стосовно придбання необхідних речей або інших товарів повсякденного вжитку. З одного боку, дехто вбачає в цьому додаткову перевагу (вторинну вигоду). З іншого – це ще один елемент повної залежності: коли у когось із крішнаїтів, наприклад, зноситься взуття чи буде потрібен одяг, то нове видають лише за окремим рішенням і з дозволу очільника місцевого осередку.

 

Тому лише ззовні або на перших етапах посвячення ще може здаватися, що гроші та все матеріальне у крішнаїтів стають непотрібними. Людина просто втрачає контроль над цим, коли потрапляє у повну залежність від керманичів культу відповідного рівня, які теж не зайняті нічим корисним, а лише паразитують на чужих слабкостях.

 

А на всіх інших, хто не є крішнаїтами, «просвітлені» дивляться, як на заблукалих овечок – трохи зверху вниз, але з глибоким розумінням: мовляв, тільки з нами ти можеш прийти до істини.

 

Завдяки чому досягається такий потужний ефект впливу?

 

Для того, щоб відповісти на це запитання, слід розпочати з того, що формує враження і настрій людини, коли вона опиняється у спільноті крішнаїтів:

 

• у крішнаїтів завжди лунає красива східна музика, вони співають і грають на традиційних індійських музичних інструментах;
• у залах завжди присутній аромат східних пахощів – свічки, ароматичні палички, олії тощо;
• гостям і відвідувачам завжди пропонують скуштувати різні східні ласощі – крішнаїти дуже пишаються своєю ведичною кулінарією та залюбки діляться рецептами, вони також організовують фестивалі з дегустаціями, на яких кожен охочий може не тільки познайомитися з цією кухнею, але й навчитися готувати нові страви (виключно вегетаріанські);
• навколо людина побачить різкий контраст із сірою буденністю: яскраве вбрання присутніх – приємні дівчата у різнокольорових сарі та з блискучими прикрасами, охайні чоловіки у традиційному вбранні, гарно прикрашена зала – тут красиво все: і елементи декору, і обличчя учасників, і їхній одяг;
• коли лунатиме музика та всі учасники дійства будуть співати й танцювати, тут ніхто не засуджуватиме тебе, якщо ти не вмієш танцювати: кожен рухається спонтанно – хто як уміє, але всі включаються у загальний танок і в загальний настрій.

 

А тепер давайте проаналізуємо, що при цьому відбувається. Коли людина вперше приходить на заходи крішнаїтів, то одразу опиняється під впливом цілого набору факторів, що діють на всі органи її почуттів: зір, слух, смак, нюх, дотик. Все це разом створює не тільки сприятливі умови для навіювання, але і приваблює настільки, що людина хоче приходити сюди знову і знову.

 

Крішнаїти в Україні

 

Ще однією характерною особливістю східних культів є те, що вони схильні позиціонувати себе або як світські (громадські) організації, або рухи чи течії просвітницького і оздоровчого характеру (хоча в Україні крішнаїти мають статус релігійної організації).

 

У нас рух крішнаїтів офіційно діє доволі давно – ще від початку 1990-х рр. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громади Свідомості Крішни діють в організаційно-правовій формі релігійних організацій і мають реєстрацію в багатьох обласних центрах (Київ, Рівне, Харків, Одеса, Миколаїв, Донецьк, Луганськ, Херсон, Дніпро, Севастополь, Івано-Франківськ, Львів, Чернігів, Тернопіль, Кропивницький, Житомир, Луцьк, Запоріжжя, Вінниця) та інших містах (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Одеська, Рівненська, Житомирська області й тимчасово окупована Автономна Республіка Крим).

 

У м. Києві зареєстрована головна релігійна організація – «Центр громад Свідомості Крішни в Україні» (код ЄДРПОУ 20070155, керівник – громадянин України Чумаченко Артем Ерікович, 1962 р.н., уродженець м. Ізмаїл Одеської області, більш відомий за духовним іменем Ач’юта Прія дас).

 

В Україні крішнаїти створюють також і різні громадські організації, назви яких, на перший погляд, абсолютно не пов’язані з МТСК, але діють вони з метою обходу законодавчих заборон або досягнення інших цілей.

 

Як приклад, ГО «Відродження Кармалюківки» була спеціально створена крішнаїтами в Одеській області для отримання в користування земельної ділянки та об’єкту інфраструктури, що на ній розташований – загальноосвітньої школи.

 

Так, у селі Кармалюківка крішнаїти вирішили будувати екопоселення, для якого їм потрібна була земельна ділянка. А у місцевій школі вони часто проводили свої заходи. Учнів там було мало, а сама школа, як об’єкт права комунальної власності, перебувала на балансі органів місцевого самоврядування. У зв’язку з постійним браком коштів утримувати цю будівлю було доволі складно, не кажучи вже про проведення капітального ремонту, якого давно потребувала стара школа. Взагалі її збиралися закрити, а учнів розподілити по сусідніх селищах, й тоді дітям довелося б щодня добиратися самотужки до шкіл у сусідніх населених пунктах.

 

І тут «на допомогу» фінансово неспроможній громаді прийшли крішнаїти в особі новоствореної ГО «Відродження Кармалюківки», що визвалися взяти на своє фінансове утримання школу в обмін на можливість і надалі проводити там свої лекції та інші заходи. У місцевої влади не було іншого вибору, тому рішення було прийнято на користь крішнаїтів. Так, від 2014-го р. Міжнародне Товариство Свідомості Крішни не тільки почало будівництво екопоселення, але й фактично захопило місцеву владу, де у школі відкрито промиває мозок дітям.

 

Репутація МТСК в Україні та інших країнах

 

Що стосується репутації крішнаїтів в Україні, то ані керівні особи, ані рядові члени руху не були фігурантами кримінальних справ (принаймні, в єдиному реєстрі судових рішень обвинувальні вироки щодо них відсутні), тому можна сказати, що в цьому вони наразі нічим не заплямували загалом позитивний імідж своєї організації.

 

Натомість в інших країнах, зокрема в США крішнаїти неодноразово фігурували у резонансних кримінальних історіях. Як приклад, одному з адептів громади крішнаїтів м. Нью-Вріндаван було висунуто звинувачення в умисному вбивстві. Під підозрою також були керівник згаданої громади і найбільш наближені до нього члени, стосовно яких було зібрано докази скоєння ними низки інших злочинів. Коли справу було доведено до суду, то було встановлено вину і засуджено декількох з них.

 

За організацію двох убивств на замовлення отримав двадцять років тюремного ув’язнення керівник громади крішнаїтів у Західній Вірджинії, що називав себе «гуру-наступником» самого Прабхупади.

 

Крім того, у низці інших країн набули особливого резонансу кримінальні справи, пов’язані з фактами насильства над дітьми у ведичних школах – гурукулах. Такі «школи» являють собою спеціалізовані навчально-духовні заклади для дітей і підлітків, батьки яких є крішнаїтами. Діти передаються на виховання до гурукулів, де ними цілодобово опікуються вчителі та наставники, а участь батьків у вихованні є мінімальною.

 

Однак останнім часом крішнаїти стали особливо дбати про свою позитивну репутацію, тому після будь-якого гучного випадку намагаються одразу звільнятися від таких членів руху, що здатні зіпсувати імідж або привернути непотрібну увагу з боку влади чи правоохоронців.

 

А щодо батьківщини крішнаїтів – Індії, то там рух входить до складу радикального націоналістичного руху «Вішва Хінду Парішад», члени якого відомі погромами мусульман та інших «іновірців».

 

Замість «Слава Україні!» – «Гаре Крішна!»

 

Крішнаїти безсоромно експлуатують наші державні свята, щоб під  час масових заходів скористатися нагодою і привернути до себе увагу. А ще, звісно, залучити нових членів до свого руху.

 

Ось вони витанцьовують на Хрещатику на День Конституції України. Від 1:28 хв. на відео один з організаторів (це Ач’юта Прія дас, він же – Артем Ерікович Чумаченко, голова Центру громад свідомості Крішни в Україні; до речі, він теж не індус, це його псевдонім) бере мікрофон і нахабно заявляє, що свято Конституції – це нагода вшанувати Крішну, про що далі проголошує свою проповідь про трансцендентність щастя та іншу маячню, після чого пропонує всім долучитися до Харе Крішна Маха Мантри – в цьому дійстві, на його думку, закладено «істинний сенс Конституції».

 

 

День незалежності України: знову крішнаїти на Хрещатику, знову співи й танці. Серед перехожих, як це завжди трапляється, знайшлися й ті, хто не досі так і не збагнули, який сьогодні день. Вони долучаються до сектантської вакханалії, та їм байдуже до того, що сьогодні – річниця української незалежності. Вони починають підспівувати й танцювати, наче вони прийшли не для того, щоб славити країну в цей урочистий день, а вихваляти неіснуючого Крішну – вигаданого персонажа з індійського епосу. І таке божевілля відбувається в центрі Європи у XXI столітті…

 

 

У наші часи, коли перед обличчям зовнішньої загрози українська нація має гуртуватися й захищати свою країну, ці псевдорелігійні течії, котрих чимало в нашому суспільстві, уводять своїх послідовників від реальності. І досягається дивовижний результат: без зброї, без жодного пострілу – українець зрікається свого коріння й натомість поринає у традиції абсолютно чужої, далекої країни – Індії.

 

У своїй уяві такі люди, що ніколи не бували в Індії та знають її лише за низькопробними дурнуватими фільмами (котрі за радянських часів часто транслювали в кінотеатрах, адже іншого нічого не було, зате відстала Індія, як і Куба, вважалася дружньою країною), бачать цю країну як таке собі суцільне казкове місце сили, де багато мудреців і філософів, де красивий берег океану, чисте повітря, а всі навколо щасливі та просвітлені.

 

Насправді реальність вельми прозаїчна: перенаселення, бідність, антисанітарія та звичка місцевого населення справляти природні потреби прямо на вулицях, а ще назвичайно високий рівень злочинності роблять Індію небезпечною для перебування.

 

Навіть індійська столиця – Нью-Делі та інші великі міста потопають у смітті, вулиці й ринки просочені запахом фекалій, поряд із продуктами ходять корови (це священні тварини в Індії, їх м’ясо не вживають у їжу), бігають зграї здичавілих собак, що часто рвуть насмерть як місцевих, так і туристів. Такою є справжня Індія, й вона дуже сильно відрізняється від тих картинок, які можна побачити в буклетах або культових книжках.

 

Втім, наших доморощених прихильників Індії це не бентежить, та й вони мабуть раді перетворити Україну на такий само езотеричний смітник. Хто буває на Видубичах, ті зрозуміють. А хто бачили, як виглядає місцина неподалік від станцій міської електрички Сирець або Зеніт – тим більше, бо там «пейзажі» зі стихійними сміттєзвалищами дуже нагадують Індію.

 

Однак усе одно не піддається логічному розумінню те, навіщо сучасні українці, забуваючи про патріотизм і свою славетну історію, відкидають це все на догоду своїм швидкоплинним захопленням.

 

Співаючи мантри або читаючи хворобливі марення Прабхупади та інших творців макулатури, під впливом чужої культури людина поступово занурюється у світ дивовижних створінь зі слонячими головами, що танцюють і співають про вічну нірвану. Дійсно, що може бути більш привабливим, ніж опинитися у барвистому світі казок і мрій, де немає ані понеділків, ані начальників, і можна цілоденно віддаватися медитаціям і співати мантри, що вихваляють Крішну?

 

Втім, практика показує, що в МТСК практично ніхто не залишається довічно. Виключення становлять лише ті особи, що вже досягли там високого становища або займають керівні посади в ієрархії організації – їм просто шкода все це втрачати.

 

Переважна частина крішнаїтів – молоді хлопці та дівчата, що потрапили туди в силу своєї незрілості чи під впливом інших осіб, виходять з організації, коли починають дорослішати. Й навіть діти крішнаїтів, яких змалечку намагалися виховувати згідно з їхніми релігійними традиціями, у своїй більшості теж не бажають бути крішнаїтами й залишають цей рух, як тільки досягають повноліття чи стають незалежними від батьків.