Книги Анастасії Нових призначені не тільки для популяризації псевдорелігійного окультного віровчення, але і для поширення певної ідеології, що порушує заборони, встановлені законодавством України. Зокрема у тексті всього твору «Перехрестя. Споконвічний Шамбали» мають місце елементи пропаганди комуністичного тоталітарного режиму.

 

---

 

Законодавча заборона пропаганди комуністичного тоталітарного режиму

 

Відповідно до Закону України від 09.04.2015 р. № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів – це публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (ч. 2 ст. 1).

 

Згідно з ч. 3 зазначеного Закону радянські органи державної безпеки – Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, Державне політичне управління, Об’єднане державне політичне управління, Народний комісаріат внутрішніх справ, Народний комісаріат державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки, їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, охорона (варта), війська або спеціальні частини.

 

 

Бокій, Ленін і Крупська

 

Водночас у друкованому творі «Перехрестя. Споконвічний Шамбали», що також являє собою засіб масової інформації, подано у позитивному контексті роль ОДПУ, КДБ, НКВС та інших радянських органів державної безпеки. Так, неодноразово згадуваний у різних главах оповідання радянський революціонер Бокій Г.І., що був керівником Спецвідділу ОДПУ та входив до складу команди Дзержинського Ф.Е. (с. 54, 71), постає в образі позитивного героя (с. 68, 70), що заснував «таємний орден слов’ян» (призначений для відродження СРСР) і мав зв’язок із Шамбалою (с. 78 – 80), тобто в такий спосіб його постать сакралізовано.

 

Те ж саме стосується й постаті Ульянова (Леніна) Володимира Ілліча (22.04.1870 – 21.01.1924 рр.), який причетний до злочинів геноциду Українського народу і закликав «іти на Україну кривавим терором». Всі його злочини автор заперечує. Ленін В.І. постає не тільки як головний ідеолог радянського комуністичного режиму, але і як сакральна постать, наділена «владою від Шамбали», і тим самим підкреслюється його «велика роль» в історії людства та «слов’янських народів» зокрема.

 

Зазначено, що Ленін В.І. «був учнем Сокровенника», отримав посвячення від вищих сил, і завдяки цьому в 1917 р. врятував країну від Деструкторів (с. 63). За твердженням автора, він був «вмілим і талановитим», а також був друїдом (с. 64), який створював «ідеальний тип нового суспільства» (с. 64 – 66). Друїди у древніх кельтів вважалися окремою високою кастою жреців, чаклунів і провідників у потойбічний світ. І до них у досліджуваному творі віднесено Леніна В.І.

 

На підтвердження цього наведено «спогади» таких осіб, як Крупська Надія Костянтинівна, Ульянова Марія Іллівна, які були знайомі з дідом Путіна В.В. – Путіним Спиридоном (с. 37 – 38), спілкувалися з ним. На цій підставі автор розповідає про те, що нібито в архівних документах НКВС, які вдалося врятувати Бокію Г.І., були пророцтва про рід Путіна і пов’язане із цим майбутнє Росії.

 

Таємна нарада ордену слов’ян

 

Починаючи від глави 3 «Проблема первостепенной важности», в якій описано події травня 1994 р., в оповіданні з’являється вже відомий вам герой на ім’я Сенсей. Так, на таємну нараду знову збираються «представники ордену слов’ян із пострадянських держав». Вони обговорюють проблему «країни, котра … позначена на їхніх схемах як можливе місце перехрестя», її також називають «братською країною ближнього зарубіжжя» (с. 82). Враховуючи географічне розташування України й те, що описані події (нарада «таємного ордену») відбувалися на території РФ, із загального контексту слід висновувати, що йдеться саме про Україну.

 

А саме, «проблема» і тема наради полягала в тому, що в період підготовки до виборів 1994 р. міфічні Деструктори нібито готують на пост Президента України свого кандидата. Небезпека, на думку членів «ордену», полягає в тому, що в разі, коли цей кандидат переможе, «Эго разместит свои базы у нас под самым носом» (с. 82), де під «Эго» мається на увазі НАТО.

 

Даний кандидат на пост президента України, щодо якого названо лише прізвисько – Лорд, нібито спирається на підтримку кримінальних структур Донецької області, а тому члени «ордену» прагнуть йому завадити й усунути з політичної арени (с. 83). Для цього вони вирішують задіяти спецпризначенців КДБ-ФСБ РФ, які працюють під прикриттям в Україні, а саме Ігоря Михайловича (Сенсей, як виявляється, це його кодове ім’я). Одночасно усунення такого фігуранта, як Лорд має сприяти подальшому закріпленню у владі Путіна В.В.

 

Сенсею доручено виконання секретного завдання

 

Сенсей береться за виконання цього завдання. У сюжеті на с. 96 – 97 містяться сцени зустрічі його з колишніми «остров’янами», спогади про інших спецпризначенців, і при цьому вказано, що доручення на виконання «особливо важливого завдання» він отримав від «полковника госбезопасности».

 

Оскільки події сюжету відбуваються у 1994 р., то це означає, що згаданий «полковник держбезпеки» не міг належати до органів державної безпеки України, тому що Служба безпеки України була створена раніше – у вересні 1991 р. Водночас, станом на 1994 р. КДБ діяло в РФ, і лише наступного – 1995 р. було створено ФСБ. Це означає, що Ігор Михайлович (Сенсей) був (і є) пов’язаним із російськими спецслужбами, зокрема КДБ, а згодом – ФСБ.

 

Далі сюжет оповідання розвивається навколо подій, що відбувалися на території Донецької області у першій половині – середині 1990-х рр., де діяли кримінальні структури, котрі нібито підтримували вищезгаданого кандидата на пост президента на прізвисько Лорд.

 

Хто такі Кронос і близнюки Тремови

 

При цьому описано події, котрі дійсно мали місце впродовж зазначеного періоду, в них задіяно персонажів, які є реальними громадянами, а змінено лише їхні імена. Всі інші події дійсно відбувалися саме в цей час. А саме, прототипами даних персонажів є:

 

• Кронос – Брагін Ахать Хафізович на прізвисько Алік Грек (26.02.1953 – 15.10.1995 рр.), кримінальний авторитет, який створив найпотужнішу в Україні фінансово-промислову групу. Був убитий шляхом приведення у дію вибухового пристрою на стадіоні «Шахтар». Щодо нього повністю збігаються біографічні відомості, опис звичок, способу й місця проживання – на території готелю «Люкс», обладнаного під міні-фортецю, що розташована у м. Донецьку на території Ботанічного саду, а після вбивства Брагіна А.Х. стала резиденцією Ахмєтова Р.Л. В оповіданні назву «Люкс» замінено на «Олімп»;
• «кримінальні авторитети, що мають однакові прізвища, але не братами» – Щербань Євген Олександрович (18.01.1946 – 03.11.1996 рр.) і Щербань Володимир Петрович (26.01.1950 р.н.). Щербань Є.О. був убитий у м. Донецьку – розстріляний в аеропорту після повернення з м. Москви, де він відвідував ювілей Йосипа Кобзона. Щербань В.П. у 1995-1996 рр. був головою Донецької ОДА, а згодом, у 1999 став головою Сумської ОДА, після чого був депутатом Верховної Ради України.

 

У досліджуваному творі цілком збігаються біографічні відомості зазначених осіб. Змінено лише їхні імена: Щербань В.П. і Щербань Є.О. названі «Близнюками Тремовими». На с. 298, де про них згадується вперше, вказано, що: «…Тремовы – два однофамильца, объединившие свой бизнес в одну корпорацию. Это были самые богатые бизнесмены в империи Кроноса».

 

У наступних главах автор поступово вводить у текст інші їхні біографічні відомості та опис реальних подій, учасниками яких вони були.

 

«Острів» – «група аналітиків»

 

Наведене свідчить про те, що зазначена в анотації до видання інформація про випадковість збігів подій і персонажів з реальними подіями чи особами є недостовірною. У творі викладено саме реальні події, що відбувалися в Україні загалом і на території м. Донецька та Макіївки Донецької області у 1994 – 1995 рр. за участі зазначених та інших осіб.

 

На с. 100 досліджуваного твору вперше згадується про таємну групу спецпризначенців КДБ СРСР з команди «Острів», яка має назву «група аналітиків». У МГР «АллатРа» діє група з ідентичною назвою, що опікується питаннями пропаганди ідеології організації, протидії висвітленню критичної інформації про культ, переслідуванням опонентів і виконанням інших завдань за дорученням керівництва організації. В МГР «АллатРа» згадана група складається з числа її активних членів і підпорядковується безпосередньо Ігорю Данілову.

 

Відповідно до сюжету, після того, як Сенсею та його колезі-спецпризначенцю, що діє під прикриттям православного священника на ім’я отець Іоанн (кодове ім’я – Вано) було поставлено завдання ліквідувати злочинну групу на території м. Донецька, вони розпочинають підготовку.

 

У тексті йдеться про те, як для забезпечення прикриття ними було створено низку юридичних осіб, назви яких співзвучні з назвами підприємств, видавництв і ТОВ, які було створено МГР «АллатРа»: «Логос» – «Лотос», «Кассандра» – «АллатРа» тощо. Всі ці заходи реалізовувалися за рахунок фінансування КДБ РФ (від 1995 р. – ФСБ РФ), про що також зазначає автор (с. 110, 113).

 

Окультизм як ширма для прикриття інших ідей

 

Водночас над даною сюжетною лінією переважає псевдорелігійна складова, котрій присвячено 70 – 75% сторінок книги. Головний герой Сенсей і його колега отець Іоанн ведуть бесіди на тему духовності та обговорюють питання релігій світу. При цьому Сенсей викладає свою власну інтерпретацію релігійних віровчень, навчає інших персонажів духовним практикам і демонструє телепатичні здібності.

 

Деякі епізоди наводять на думку про те, що колектив авторів, який пише від імені Анастасії Нових, або складається з інфантильних наївних казкарів, або вважає своїх читачів повними дурнями. Наприклад, на с. 502 зазначено, що Ігор Михайлович (Сенсей) нібито особисто відвідував бібліотеку міфічної країни Шамбали, а саме Асірійський відділ даної бібліотеки, де ознайомився зі змістом клинописних табличок Шумерської цивілізації. Таку можливість він мав нібито завдяки тому, що жив багато століть тому, і перевтілювався вже кілька разів. А на с. 510 – 511 Ігор Михайлович (Сенсей) декламує напам’ять гімн окультного змісту, звернений до божества Ахура Мазда. Втім, є читачі, що сприймають усе написане у книгах Анастасії Нових за чисту монету, а переглядаючи відеоролики АллатРа-ТБ за участі Ігоря Данілова, сприймають його як божество.

 

Діалоги і монологи героїв оповідання на релігійну тематику супроводжують практично кожен епізод. І таким чином детективний сюжет фактично повністю підміняється викладом доктрини нового синкретичного окультного віровчення.

 

Ностальгія за СРСР

 

Бесіди на духовну тематику супроводжуються викладом пророцтв про майбутнє «слов’янських народів». Виправдання злочинів комуністичного тоталітарного режиму тут завуальовано емоційними ностальгічними переживаннями з приводу розпаду СРСР. На думку автора, котру передають висловлювання дієвих осіб оповідання, внаслідок розпаду СРСР співробітники КДБ «залишилися покинутими напризволяще», тому що «…правительство, на которое они работали ради светлого будущего, бросило их на произвол судьбы. Разрушился Союз, убили веру» (с. 339).

 

Туга і розпач з приводу розпаду СРСР продовжуються на с. 442 у розмірковуваннях іншого персонажа – спецпризначенця-«остров’янина» на прізвисько Скорпіон:

 

«…Скорпиона воспитывали преданно служить Родине. У него было все: огромная перспектива, внутренний огненный порыв, высокая офицерская честь, патриотизм. И все это на благо процветания его любимой, необъятной Родины. А теперь ничего не осталось, потому что у него украли самое дорогое – Родину. Разрушили все идеалы. Развалили страну. Он остался брошенным на произвол судьбы, как миллионы его сограждан».

 

Від цих думок, які заряджають персонажа «…в нем бурлила Месть», він переходить до конкретних дій та із завзяттям береться за виконання «особливого завдання» на території України (с. 442 – 443).

 

«Пророцтва» як метод пропаганди 

 

У заключних главах твору містяться пророцтва стосовно майбутніх перспектив об’єднання слов’ян у єдину державу, а саме в діалозі двох спецпризначенців КДБ – Сенсея і Скорпіона:

 

«- Мне кажется, от таких катастрофических последствий, такой множественной раздробленности Союза уже ничего хорошего не будет. Война, кровь, раздор…

 

– Ничего, ничего. После раздробленности обязательно последует объединение. Это у славян в крови… То, что члены семьи поссорились за обедом, это еще ничего не значит. Потому что к ужину все помирятся и вновь сядут за один стол. Духовная сущность славянской души превышает амбиции. Здравый смысл все равно восторжествует. В будущем, несомненно, произойдет объединение славян. И неважно, как оно будет называться. Но это будет одно из духовно могучих объединений мира. И другие народы потянутся к прототипу такого объединения. Это будет «страна нового тысячелетия»… И сейчас с удивительной точностью свершаются все предпосылки к этому новому этапу человечества…» (с. 478).

 

Наведене свідчить про те, що твори Анастасії Нових слугують засобом активної пропаганди комуністичного тоталітарного режиму в Україні. Їх зміст спрямований на ліквідацію незалежності України, зміну меж території або державних кордонів України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що виражено у публічних закликах до вчинення таких дій.