Дві платіжки за газ: роз’яснення НКРЕКП

Поділитися:

Чому віднедавна всі ми стали отримувати по дві платіжки за газ – окремо за спожитий газ і за його розподіл (доставку)? Це питання є одним із тих, що найбільше обурюють громадськість і широко обговорюються у ЗМІ.

 

Дві платіжки за газ: роз’яснення НКРЕКП

 

Нами було подано запити до низки державних органів, до компетенції яких належить регулювання даного питання. Так, вже було отримано відповідь від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП).

 

З повним текстом відповіді ви можете ознайомитися нижче.

 

Дві платіжки за газ: роз’яснення НКРЕКП

Дві платіжки за газ: роз’яснення НКРЕКП

Дві платіжки за газ: роз’яснення НКРЕКП

 

Як ідеться з роз’яснення, нововведення пояснюються європейською практикою, щоб «споживач знав і думав». Регулятор стверджує, що нічого по суті в загальному результаті не змінилося: раніше послуги так званого «транзиту» (забезпечення поставки) були включені в єдину платіжку та не виділялися окремо, а зараз сума платежів розділена на дві.

 

Крім того, сума «розбита» на рік, щоб в опалювальний сезон люди не платили надто багато, а платежі були рівномірноми, тому оплата була «поділена» на рік.

 

Турбота про споживачів – це, звісно, дуже добре, але залишається низка нерозв’язаних практичних проблем.

 

Уявімо ситуацію, коли ми, наприклад, купуємо, продаємо чи орендуємо будинок, до якого підведено газ. Якщо ми цей будинок купуємо, скажімо, у квітні місяці, то в цей період постачання газу для опалення припинено. Тобто, ми не користуємося природним ресурсом (газом), який постачається до будинку, однак усе одно повинні сплачувати відповідну суму коштів за «транзит», тому що ця сума «охоплює» частину платежів за минулий період (а може, і за майбутній – це питання взагалі не визначено). Тобто, ми змушені платити за те, чого не споживаємо.

 

Або, наприклад, цей будинок, придбаний в квітні, ми продаємо в вересні. Тобто, впродовж усього літнього періоду ми платили гроші за транзит, покриваючи частину витрат домоволодіння за інші періоди (які, так і не зрозуміло – минулі чи майбутні), а заплатили ці гроші за те, чим фактично не користувалися.

 

Або ж навпаки, ми купуємо товар в опалювальний сезон, і частину платежів замість нас уже заплатив хтось інший.

 

Якщо дуже уважно порахувати, то у масштабах держави виявляється, що таким чином сотні мільйонів гривень фактично «гуляють». Тут і газова контора в якийсь момент необґрунтовано отримує нічим не передбачені платежі від споживача, який платить не за себе, тут і споживач, який проживає у будинку в опалювальний сезон і отримує матеріальний дохід, заплачений за нього кимось іншим…

 

А це означає, щонайменше, те, що виникає дисбаланс в оподаткуванні.

 

Тут описано лише десяту частку проблеми, а роботи попереду ще дуже багато. Існує й чимало правових проблем, зокрема законодавство про захист прав споживачів забороняє ставити умовою придбання основного товару придбання іншого товару.

 

Тому виходить, що споживачеві може бути відмовлено у постачанні газу в разі його відмови купувати «послугу постачання природного газу». При цьому послуга постачання природного газу (сам товар) об’єктивно входить в обсяг вартості основного товару, й тому не може виділятися у принципі – ми ж не платимо, умовно кажучи, гривню за хліб одним платежем, і ще десять копійок – другим платежем за те, що нам його довезли. Так само, сьогодні, не купуючи хліб (якщо він не потрібен), ми не платимо у магазині десять копійок «а це в рахунок завтрашнього постачання, завтра я куплю хліб, а сьогодні – сплачую за те, аби «підігріти дорогу».

 

Загалом схема, завдяки якій ми маємо ці дві сумнозвісні платіжки за газ, настільки «європейсько-хитра», що очевидно лише одне: хтось на цьому хоче просто вкрасти грошей.

 

Ми продовжуватимемо висвітлювати цю тему по мірі надходження інших відповідей.