Бідність, безробіття, корупція – наслідки «пілатівських» підходів

Поділитися:

Публічне управління не толерує слабких духом. Коли бажання утримати владу пересилює здоровий глузд і відчуття відповідальності, наслідками такого підходу неминуче стають зубожіння населення й бідність на фоні тотальної корупції.

 


 

Бідність як епоха, що не має кінця?

 

Коли на авансцену політики вийшов Володимир Зеленський, для багатьох українців він став уособленням сподівань на те, що життя у країні зміниться на краще. Вперше за довгі роки з’явилася надія, що народ отримає нові можливості реалізувати себе у роботі на благо країни, а злидні й бідність назавжди відійдуть у минуле.

 

На відміну від корумпованих попередників, Володимир Олександрович зачарував виборців своєю прямолінійністю й «фішками» на кшталт: «Маємо не боротися з корупцією, а перемогти її», або  «…Після останніх поїздок країною відчуття одне: просто бракує цензурних слів. Я щодня спілкуюся з чиновниками різних рівнів і розумію: це – безнадійний діагноз. Біло-сині, червоно-білі, помаранчеві, бордові, рожеві… Насправді – вони всі однієї масті, їм усім – фіолетово». Йому повірили та надали найвищий мандат довіри – обрали на пост Президента.

 

Минула третина каденції правління Президента, який, відповідно до його обов’язків, є гарантом додержання Конституції України. Тож тепер суспільство може дати оцінку роботи глави держави. А соціологічні дослідження вказують, що підтримка суспільства знизилася пропорційно до часу каденції на третину.

 

Високі рейтинги Президента України дали можливість вперше в державі у сформувати Верховній Раді України монобільшість, а не коаліцію, яка формує пропрезидентську виконавчу гілку влади. Враховуючи те, що Президент України має відповідно до Конституції України великі повноваження та вплив на виконавчу гілку влади, він також є відповідальним за їх бездіяльність, внаслідок якої в країні зростають лише бідність, безробіття і корупція.

 

Бідність і безробіття в Україні

Зубожіння й бідність значної частини населення, безробіття на тлі всеохоплюючої корупції – результат прорахунків у публічному управлінні та невиконання законів

 

Закон діє, але не виконується

 

З 1 січня 2015 р. в Україні введена в дію норма щодо плати за користування мисливськими угіддями. Фактично ця норма не виконується, хоча в усіх європейських країнах та, навіть у Білорусі та Росії користувачі мисливських угідь оплачують власникам земельних ділянок кошти. У Федеративній Республіці Німеччині, площа якої менша, ніж територія України, ця сума сягає 340 млн євро.

 

Враховуючи те, що впродовж п’яти років зазначена законодавча норма в Україні ігнорується, збитки на даний час лише по державних лісогосподарських підприємствах становлять суму 1,6 мільярдів гривень. Про хаос у державному управлінні свідчить той факт, що обласні управління лісового та мисливського господарства звинувачують у невиконанні вимог законодавства Кабінет Міністрів України. Як приклад, Івано-Франківське ОУЛМГ у листі від 30.11.2018 р. зазначає, що врегулювання питання надання мисливських угідь є актуальним, але його потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. Харківське ОУЛМГ листом від 12.09.2019 р. повідомляє, що виконати вимоги законодавства заважає та обставина, що в шестимісячний термін Кабміном не було прийнято відповідної постанови.

 

Варто зазначити, що не лише на місцевому рівні блокується вимога виконання законодавства, але й на центральному рівні. Так, на думку заступниці Міністерства енергетики та захисту довкілля України Ірини Ставчук, норма законодавства щодо плати за користування мисливськими угіддями не виконується через те, що підготовлено новий законопроект, який іншим способом буде регулювати дане питання.

 

Садити так і не стали

 

Замість того, щоб Володимир Зеленський використав президентські повноваження, надані йому Конституцією, він вкотре звернувся по телебаченню до антикорупційних органів, щоб вони почули меседжі від народу і почати «показово садити». А за місяць пролунала його наступна «мантра»: «Моя оцінка незадовільна».

 

Час показав, що нікого садити не стали. Ведеться лише дискусія про заміну керівника НАБУ, САП, Генерального прокурора. Тим часом, хаос у країні посилюється, а бідність, на жаль, стає нормою життя.

 

Суспільству вже набридло слухати одноманітні твердження про те, що в Україні правоохоронна та антикорупційна система є найбільш незалежною в усій Європі. При цьому Президент запевняє, що він ще не давав їм жодної вказівки. Але тільки такий показник, як незалежність правоохоронної системи не може свідчити про її ефективність. Не вся корупція долається через правоохоронну систему. Президент України має всі механізми її подолання, але він цього не робить. То ж звідки візьметься боротьба з корупцією у НАБУ, якщо Президент України не бажає виконувати свої функціональні обов’язки –  організувати виконання чинного законодавства?

 

Проблема вирішується шляхом елементарного адміністрування – виконання вимог чинного законодавства

 

Президент України не повинен шукати допомоги у НАБУ, на яке, за його ж заявами, не має впливу. Він повинен виконати свої завдання та обов’язки, покладені на нього згідно з Основним Законом. Зокрема ніщо не заважає йому забезпечити виконання законодавства в частині плати за користування мисливськими угіддями. Ця проблема вирішується не через правоохоронні органи, а через елементарне адміністрування – виконання чинних вимог законодавства.

 

Наразі спостерігається ганебна корупційна практика в частині невиконання вимог законодавства, що веде до зубожіння суспільства. Проте, у чинного Президента є ще час виправитись, оскільки позовна давність щодо стягнення заборгованості з користувачів мисливських угідь за їх використання ще не сплила.

 

За інформацією державної аудиторської служби лише державні лісогосподарські підприємства не додають у державний бюджет щорічно 53 мільйони гривень. Замість, того щоб реально впливати на ситуацію щодо виконання вимог законодавства і, тим самим, припиняти корупцію нинішній глава держави вдається до продовження «традиції» валити все на попередників. До речі, проведений аудит держави показав, що через неефективність публічного управління Україна за 10 років втратила 1 трлн доларів ВВП.

 

Хочу зауважити, що голова НАЗК О. Новіков вказав, що бюджет може заощадити близько 200 млрд грн за рахунок зменшення хабарів і відкатів лише у випадку схвалення Верховною Радою України «Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки». А якщо її не буде прийнято, виходить, що органи публічного управління і надалі щороку будуть красти по 200 млрд грн? Скільки українцям потрібно чекати програм, липових конкурсів на державні посади, створення фейкових антикорупційних органів, аудитів, аби хоч щось зрушилось з місця?

 

Ключову роль у подоланні корупції повинен відігравати Президент України, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. З цією метою він, відповідно до статті 107 Конституції України, видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Тому у президентському сейфі лежить ключ (указ чи розпорядження) до вирішення питання практичної реалізації виконання вимог законодавства щодо плати за користування мисливськими угіддями, їх детінізація тощо.

 

Тіньова економіка обкрадає і прирікає на бідність кожного українця

 

Не секрет, що в Україні розквітає тіньова економіка, яка під наглядом в значній мірі корумпованої влади збирає тіньові податки. Питання економіки піднімається ще з часів проголошення незалежності України. Заговорили про це на найвищому рівні центральних органів виконавчої гілки влади й нещодавно. Так, 10 січня 2020 р. Прем’єр-міністр України заявив: «Тіньові схеми – це кошти, вкрадені у кожного українця. 2020-й рік стане роком детінізації української економіки. Ми вже почали з нелегальних АЗС, грального бізнесу. Додаємо у фокус облік деревини».

 

По всій Україні нераціонально використовуються мисливські угіддя. Площа мисливських угідь відповідно до публічного звіту ДАЛР за 2018 р. становить 40 млн. га, тоді як загальна площа України – 60,3 млн га. Площа мисливських угідь в Україні становить лише 66,3%, водночас у країнах Європи цей показник сягає до 90%. Якщо б в Україні площа мисливських угідь становила 90%, то загальна площа мисливських угідь була б не 40 млн га, а 54,2 млн га, тобто, на 14,2 млн га більшою.

 

Необхідно додати і про те, що щільність населення в Європі є вищою від двох до десяти разів, ніж в Україні. Зменшення площі мисливських угідь (на 14,2 млн га) через службове недбальство компетентних осіб органів публічного управління не дає можливості в Україні додатково створити як мінімум 2 тис.  робочих місць у галузі мисливського господарства. Це надало б можливість частково реалізувати політику Президента України Володимира Зеленського про повернення заробітчан в Україну. Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь повинні утримувати єгерську службу: одного єгеря – на 5-10 тис. га мисливських угідь. На травень 2020 р. Кабінет Міністрів України запланував не лише зберегти існуючі робочі місця, але і створити 500 тисяч нових. На жаль, практичні дії влади свідчать про те, що своїми рішеннями вона робить усе, щоб робочих місць було якнайменше.

 

Колись Понтій Пілат так само проявив слабкість духу…

 

Аналізуючи політику публічного управління за каденції чинного Президента України, можна твердити, що він взяв курс на ігнорування вирішення проблем суспільства. Історія показала, що аналогічного підходу в управлінні суспільством дотримувався й інший державний діяч – префект римської провінції Юдеї Понтій Пилат. Маючи повноваження та можливість вирішувати всі суспільні питання, але не бажаючи наражатись на незадоволення місцевого населенням – юдеїв, центральною владою  ̶  Римом, він приймає рішення «вмити руки» при суді над Ісусом Христом.

 

Понтій Пилат увійшов в історію публічного управління як приклад слабодухості, коли бажання утримати владу перемогли над переконанням у невинності Ісуса Христа. Аналогічні «пилатівські» підходи у публічному управлінні застосовує Президент України Володимир Зеленський. Зараз його пасивність щодо розв’язання проблеми блокування законодавства не дозволяє якісно долати бідність населення й безробіття, а так само – і корупцію.

 

Використання тваринного світу в у всіх країнах Європи є прибутковою галуззю економіки. Ведення мисливського та рибальського господарства передбачає використання земельних ресурсів, які дають доходи землевласникам. В Україні, на відміну від інших країн, усе відбувається навпаки. Галузь використання тваринного світу на даний час є збитковою. Кошти за користування земельними ресурсами не надходять ані приватним власникам, ані до бюджетів – місцевих або державного.

 

Тож через засоби масової інформації хочу звернутись до гаранта Конституції, щоб він припинив застосування «пилатівських» підходів до управління в Україні. Я неодноразово звертався через електронний кабінет в Офіс Президента України з метою вирішення вищезгаданих проблем. На цей час результатів – нуль. Тому якщо Володимир Зеленський не згоден з моєю критикою його стилю керівництва, то він може захищати свою ділову репутацію в суді.