Володимир Сімончук
Latest posts by Володимир Сімончук (see all)
Ворожіння за допомогою маятників, блюдець і столів, які рухаються, обертаються або стукотять має назву спіритизм – від латинського слова spiritus, яке означає дух.
Антураж спіритичного сеансу
У кімнаті – таємнича напівтемрява. Декілька людей нерухомо сидять за круглим столом, поклавши пальці рук на блюдце, перевернуте догори дном. Обличчя зосереджені. Всі напружено чекають чогось. «Пішло!», – вигукує раптом хтось із присутніх. Погляди всіх прикуті до блюдця, котре стало повільно рухатися по столу до однієї з написаних по його краю літер, потім до другої, третьої… Тут блюдце нарешті зупиняється. Люди приголомшені: блюдце дало відповідь на запитання, що було поставлене перед початком сеансу! Та можливо, хтось навмисно рухав його до потрібних літер? Ні! Всі готові присягнутися, що блюдце рухалося само по собі.
У чому ж секрет? Яка сила рухає блюдце? Люди з магічним мисленням, які вірять в існування потойбічних сил і різного роду «чудеса», котрі ці сили можуть творити, твердять, що тут діють духи померлих. Це вони рухають блюдце поза волею людей у потрібному напрямі. Тому цей спосіб ворожіння й дістав назву спіритизм, тобто спілкування з духами.
Здавалося б, інакше пояснити це дивовижне явище неможна. Коли наприкінці ХІХ століття спіритизм з неймовірною швидкістю став поширюватися у різних країнах, то всі містики, езотерики й окультисти були у неймовірному захваті. Ще б пак! Нарешті було практично доведено існування потойбічного світу. Є серед сучасних українців і ті, хто із захопленням практикують спіритизм навіть і в наші дні, та ще й збагачуються в такий шахрайський спосіб.
Дивовижні явища людської психіки
Давайте подумаємо, чи можливо пояснити спіритизм з позицій природознавства, без відсилки до теорій про втручання потойбічних сил? Виявляється, можливо.
Для цього експерименту ви можете використовувати цю спіритичну дошку просто з екрану мобільного пристрою, планшета чи комп’ютера
Проведемо для початку один простий дослід – його кожен з вас може виконати самостійно. Візьмемо за кінчик нитку з прив’язаним до неї, наприклад, ґудзиком чи іншим підходящим предметом, який буде виконувати роль маятника. Рибальське грузило теж згодиться. Зачекаємо, поки маятник перестане розгойдуватися. Тепер, тримаючи руку нерухомо, почнемо напружено уявляти собі, що наш маятник розгойдується в якомусь визначеному напрямі. І маятник, незважаючи на те, що наша рука залишалася весь час у вдаваному спокої, дедалі більш упевнено почне розгойдуватися саме в тому напрямі, що ми загадали.
Чому так відбувається? А тому, що нервова система пов’язана із м’язовою системою. Одна тільки думка про той чи інший рух готує наш організм до здійснення цього руху. Більше того, цей рух вже автоматично, всупереч волі людини здійснюється завдяки ледь відчутному, майже непомітному для нашого ока скороченню супутніх м’язів. Наприклад, як тільки людина уявляє собі якийсь високий предмет, її м’язи очних яблук вже скорочуються та повертають очі догори.
Несвідомі рухи чи свідомий обман?
Та повернемося до нашого досліду. Нам здавалося, що наша рука весь час була нерухомою. А насправді думка про рух маятника викликала непомітні для ока поштовхи. Рух руки немов супроводжував нашу думку. Послідовна серія поштовхів і розхитала наш маятник, змусивши його рухатися у певному напрямі.
Науковці вивчали спіритизм за допомогою спеціальних приладів і виявили, що те саме відбувається під час будь-яких сеансів «спілкування з духами». Поставивши запитання, учасники самі (нехай і несвідомо) дають відповідь на нього. Непомітні ззовні, несвідомі поштовхи одного з учасників сеансу підхоплюють усі інші, та блюдце починає рухатися, стіл грюкотить, щось іще обертається – в кого на що вистачить фантазії.
Правильність такого пояснення спіритичних чудес доводять численні приклади. Ось один з них: якось не надто грамотний чоловік вирішив «порадитися» з духом відомого письменника й літературознавця. Яке ж було здивування учасників сеансу, коли у відповіді на поставлене запитання дух припустився найгрубіших граматичних помилок, причому таких само, які робив той, хто його викликав.
Духи, яких викликають спірити, ніколи не «знають» (якщо під час сеансу не має місця звичайне шахрайство) більше того, що знає той, хто їх викликає.
Але зазвичай заповзятливі організатори спіритичних сеансів вдаються до безсовісного обману легковірних, непомітно підштовхуючи блюдце чи рухаючи стіл, створюючи театралізовані вистави з «проявом» або завиванням духів тощо.
Підбиваючи підсумки всьому сказаному, процитуємо висновок спеціальної комісії з вивчення спіритизму, котру очолював свого часу Д.І. Менделеєв:
«Спіритичні явища відбуваються від несвідомих рухів або свідомого введення в оману, а спіритичне вчення являє собою забобони».