Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Під час «розслідування» кримінального провадження працівники поліції вдалися до підробки процесуальних документів задля отримання дозволу на проведення обшуку за адресою, якої не існує.
Як було ухвалено рішення про видавання зброї
Нещодавно ми описували ситуацію, яка виникла з недолугими спробами кримінального переслідування одного з наших журналістів, відомого правозахисника Юрія Михайловича Улановича.
Коли розпочалась війна, він був одним з перших, хто взяв до рук зброю. Серед тих, хто в умовах анархії, коли Київщину залишили практично всі поліціянти, відверто накивавши п’ятами. Натомість, пересічні люди – юристи, бухгалтери, комп’ютерники, водії маршруток, продавці пилососів, сантехніки та електрики виявили громадську позицію. Залишившись майже беззбройними перед навалами бурятів, кадирівців та інших «руських», вони згуртувалися та почали облаштовувати бойові позиції.
Поблизу позицій дійсно народного ополчення знаходилась військова частина, більшість керівництва якої також розбіглось. Декілька офіцерів ухвалили рішення перед загрозою втрати державності – роздати зі складів та збройових кімнат простим людям зброю та військове спорядження.
Саме завдяки цим вольовим діям і було зупинено навалу ворога аж до ступеня «отріцатєльнава наступлєнія на заранєє абарудованіе позіції в результате жеста доброй волі».
Але загартовані в чергах боягузів та зрадників поліціянти та прокурори, повернувшись коли це стало безпечно, почали демонструвати свою «потрібність» та «геройство». Звісно, воно пішли шляхом найменшого супротиву – звинуватили захисників у незаконному володінні зброєю. Як вони насмілилися захищати Вітчизну, «путін ні паймьот, так ні дагаварівалісь!».
Ухвала на проведення обшуку
Результатом цього стали численні ухвали про проведення обшуків в помешканнях героїв (все це детально описано в публікації, зупинятися не будемо).
Сьогодні ми торкнемося лише суто технічних методів провокацій та підробок, які властиві поліціянтам, прокурорам та суддям «задля показників» і через застосування яких ламаються людські долі.
Як вже зазначалось, було отримано ухвалу слідчого судді для проведення обшуку в помешканні Юрія Улановича в квартирі №52 по провулку Софіївському 25 в с. Петропавлівська Борщагівка. У вищезгаданій попередній публікації вона наведена повністю. Тут ми лише дамо витяг з неї для акцентування на подіях та їх перебігу:
Витяг з ухвали на проведення обшуку
Це все гарно та добре, але… Але ми отримали від місцевого органу самоврядування ось таку просту та вельми красномовну відповідь на наш запит «а чи існує такий будинок взагалі». Виявляється, що такої адреси (будинка) не існувало та не існує в принципі. Сам «підозрюваний» аж ніяк не міг там жити, адже такого будинку не існує.
Відповідь від Борщагівської сільської ради
Тобто, поліціянти банально підробили процесуальні документи, підсунувши змухльовані папери спочатку прокурорам (які погодили таку «бомагу»), а потім і слідчому судді – особі невеликого розуму в сукупності з великим рівнем довіри до підробників (фальсифікаторів). Наслідком цього і стало існування цієї безглуздої ухвали.
Право- і лівоохоронці
Практично кожен практикуючий адвокат не дасть збрехати: подібні крутійства з часами, датами, адресами, обставинами, а так само підробки є характерними для діяльності поліціянтів і прокурорсько-суддівської братії. На жаль, у воєнні часи ця тенденція лише посилюється. Мало хто думає про законність.
Характерно, що це відбувається на фоні бурхливої емоційної реакції громадськості на новини на кшталт «затримано коригувальника та зрадника». Більшість навіть не намагаються думати та починають репетувати: «вбити на місці сволоту!». Проте у 90% випадків затримані «бузувіри» є або фріками, або міськими божевільними. Деякі з яких навіть не знають про те, що йде війна. Це особи, котрі застрягли у своєму розвитку, а їх звинувачують, приміром, у таких серйозних злочинах, як «молився на путіна» чи «зберігав дома заборонену символіку» (пілотку часів СРСР чи радянський прапор тощо).
Так от, ми просто хочемо донести до громадськості, що рівень довіри до правоохоронців (точніше, їх варто іменувати «лівоохоронці») взагалі не має позитивного індексу. Коли відбуваються випробування, то саме «лівоохоронці» перші кидають окуповані населені пункти. Вони полишають захищати рідну домівку трударів (надалі, після звільнення звинувачуючи їх у порушенні збройного законодавства).
Саме «лівоохоронці», котрі залишаються на окупованих територіях, першими переходять на службу в різні там «мвс днрів-лнрів» і «народно-ополчєнскіх міліций данбаса». І саме «лівоохоронці», сидячи в теплих безпечних кабінетах, видумують і легалізують неіснуючі адреси та неіснуючі будинки на неіснуючих вулицях, де, мабуть, знаходять цілі склади зброї і ледь не батальйони терористів.
Задля чого це було зроблено?
Хто не зрозумів, навіщо це робиться, пояснюємо. «Придумується» неіснуючий будинок на неіснуючій вулиці. Банально інсценується (виготовляється) і ухвала суду на доступ за вказаною адресою, і протокол обшуку. Все як в фільмі: «сдал-принял-опись-протокол-отпечатки пальцев». Підшукуються якісь іржаві автомати, міни та гранати, які фотографуються та потім піаряться у прес-релізах: «правоохоронці Київщини виявили незаконний склад зброї та боєприпасів, порнографічних листівок і символіки «новоросії», підакцизних товарів, наркотиків та грошей невідомого походження аж у сумі сто шекелів» тощо.
Людину, на яку вирішено «повісити» злочин, негайно запроторюють до в’язниці. Судді слухняно закривають, не звертаючи уваги на явні «косяки». Надалі починаються вибивання показів, шантаж «посадимо твоїх рідних, якщо ти не признаєшься, що зброя/наркотики/гроші твої», віджимання бізнесу тощо.
Юрію Улановичу поталанило, що в команді його захисників – досвідчені, прискіпливі та «нудні» (для адвоката це хороша якість) однодумці, які доведуть будь-які махінації та підробки і не дозволять звершитися «бєзпрєдєлу». Але скільки осіб, яким так не пошастило і які сидять у в’язницях за подібними сфабрикованими звинуваченнями?
Тому радимо не радіти «успіхам» поліціянтів і прокурорів. Здебільшого ці «успіхи» – даруйте, «фуфло», саме такого ґатунку, як ті підробки, що ми сьогодні побачили. А служителі правопорядку можуть знайти хіба що «нелегальний елітний бордель на Дарниці в результаті більш ніж піврічної кропіткої оперативно-розшукової роботи». Еге ж, відвідуючи його щодня з метою проведення розшукових заходів.
Негідники, які підробили документи – безумовно, будуть притягнуті до відповідальності через явний «дебілізм» підроблення та анекдотичність ситуації (аби іншим «експериментаторам» в погонах було непереливки).
Колегам же хочемо ще раз наголосити на необхідності прискіпливої перевірки кожного процесуального та слідчого документу, яким би зовні «ґрунтовним» і гарним він не здавався б. ЖОДНА справа не є чистою та досконалою.