Швидкі кредити до зарплати: чиї вони та для кого?
The following two tabs change content below.
Олексій Святогор
Автономний адвокат; військовий кореспондент, заступник головного редактора загальнодержавного бюлетеня «ГОВОРИ!»
Багато хто за вас звертали увагу на оголошення про швидкі кредити або гроші до зарплати. Буквально всюди на вулицях та у громадському транспорті багато оголошень із такими пропозиціями: їх буквально тисячі, на всіх стовпах. У метро они теж всюди. На вулицях, мало не на кожному кроці, можна побачити павільони, де теж пропонують швидкого кредитування.
.
.
.
Ці пропозиції трапляються повсюдно: не шкарпетки продають, не труси, не біодобавки або гербалайф, не ковбасу, а роздають гроші, в колосальних обсягах.
.
.
Вони наче криком кричать до нас: “прямо зараз, тільки зателефонуй – і даємо стоп’ятсот гривень у борг без застави та довідок про доходи за двадцять хвилин”.
.
.
Що це може бути? Я не про те, що швидкі кредити й потокове “кредитування” – це ліцензійна банківська діяльність і тут треба ліцензію та інше. Я про інше: на ринку є люди, у яких сила-силенна грошей. Загалом, колись це з’ясував ще Бендер (не той, від якого пішли бандерівці і бендерівці, а той, який Остап) у випадку з Корейко. І ці гроші вони не знають, куди прилаштувати, тому роздають направо й наліво…
.
.
Що за феномен? Що за ним стоїть або може стояти? Біля станцій метро та кінцевих зупинок маршруток публіка збирається взагалі бідна і знедолена – апріорі така, що грошей не має, а тому піде на що завгодно. Роботяги з передмість та інші – напівбезхатченки, коротше кажучи. Такому гроші дати – шанси на повернення хтозна які, вони мінімальні.
.
.
Наприклад, припустимо: я зараз візьму сотню тисяч і тупо проп’ю. Гроші мені давали під “чесне слово”, без довідок (вони самі про це одразу попереджають і переконують) про працевлаштування.
.
Та навіть якби у мене ці довідки й були – яка з них користь, якщо я працюю за формально за мінімальну зарплатню на якомусь роликовому заводі, або в корівнику, або у ТОВ “Голі у кропиві” (де зарплата тільки на папері). Шукати мене в якомусь селі-передмісті – марно, бо кому б здався й навіщо… Давати мені триста гривень – тим більше, якщо я їх проп’ю – тоді адміністрування обійдеться дорожче. Якщо давати – то сенс давати побільше, щоб можна було працювати.
.
Повторюю, без довідок – тобто, нерухомості та іншого у мене немає. Стягувати потім борг у судовому порядку – нереально, не вірю. Стягувати за допомогою бандитів, якщо у мене нічого немає – так само марно, навіть якщо мене на органи продадуть. У те, що позичальники чесні та повернуть – теж не вірю.
.
От що це може бути? Які версії?..
.
Читайте також:
