Андрій Лєбіга: назвався «зоозахисником» – можеш займатися наркобізнесом?

Поділитися:
Перегляди: 1 589

Тетяна (на прізвисько Тата) Швецова та Святослав Лєбіга відомі не тільки своєю участю в усіх столичних мітингах. І навіть не публічними погрозами про спрямування спеціальних бригад для побиття людей, які, на переконання «зоозахисників», недостатньо сильно люблять бродячих собак. Найбільше вони «прославилися», виростивши сина-злочинця – Андрій Лєбіга налагодив наркотрафік і труїв людей смертельним зіллям.

 

 

Наркоторговець мусить потрапити за ґрати

 

20 липня 2021 р. о 10:30 год. в Солом’янському районному суді міста Києва відбудеться чергове судове засідання у справі № 760/19547/17 за обвинуваченням «славетного» сина «зоозахисної» сімейки. Андрій Лєбіга та його спільник Костянтин Цигрик обвинувачуються у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 305 ч. 2, 305 ч. 3, 15 ч. 2, 307 ч. 2, 15 ч. 2, 307 ч. 3 Кримінального кодексу України.

 

Враховуючи те, що злочини, на скоїнні яких були викриті Лєбіга та Цигрик, належать до категорії особливо тяжких, цю багатоепізодну резонансну справу розглядає колегія суддів. Головуючий суддя – Педенко Ада Михайлівна, судді-учасники колегії: Агафонов Сергій Анатолійович і Застрожнікова Катерина Сергіївна.

 

Андрій Лєбіга з батьками

В сім’ї Швецової-Лєбіги всіма силами приховували новину про те, що синочок був викритий на контрабанді наркотиків, що він є підсудним у багатоепізодній кримінальній справі та на обрії маячить колонія

 

Як відомо, у вироках за кримінальними провадженнями про контрабанду і збут наркотиків, та ще і в особливо великих розмірах, умовних термінів не буває. Чи існує вірогідність того, що обвинувачені й надалі будуть затягувати розгляд справи з тим, аби уникнути покарання? З урахуванням тривалого терміну для притягнення до відповідальності – 10 років, це просто нереально буде зробити. Під час досудового слідства та на початку судового розгляду цієї справи в ній вже були спроби подання необґрунтованих скарг на дії слідчих, а потім – і намагання добитися відводу суддів. Але нічого із цього не вийшло. Як би старалися самі підсудні, їхні родичі та адвокати, справа продовжує впевнено наближуватися до свого логічного завершення – ухвалення обвинувального вироку.

 

Яблуко від яблуні…

 

У наш час рідко кого дивує той факт, що у колах активних «зоозахисників» гуртуються особи, які мають великі проблеми із власною совістю, а також із законом. Читачам добре знайомі історії Юлії Трусанової, Тетяни Раздорової, Ярослави Коби, не кажучи вже про Світлану Лаврикову та інших представників «зоозахисного» руху, на яких буквально клейма ніде ставити.

 

Що стосується, так би мовити, зарубіжного досвіду, то наприклад, колишня французька актриса Бріджит Бардо позбулася власного сина, віддавши його, зовсім маленького, чужим людям. Натомість вона присвятила своє нікчемне життя утвердженню «прав» тварин, внаслідок чого неодноразово потрапляла у кримінальні скандали. Втім, для Ніколя Жака Шар’є жити в чужій родині було навіть краще. Якби він залишився з такою горе-матір’ю, то повторив би долю сина однієї скандально відомої київської «зооактивістки». Тетяна (Тата) Швецова перевершила навіть Бріджит Бардо. Вона не лише проміняла рідного сина на бродячих собак, але і довела його до в’язниці.

 

Реалії життя показують, що публічна активність «зоозахисника» перебуває у прямому зв’язку з його (її) бажанням відволікти увагу від своєї власної персони. Чим голосніше «зоозахисник» волає на мітингах та у соцмережах, тим сильніше він (вона) прагне приховати свої власні гріхи та приглушити відчуття провини, коли звинувачує інших людей в усіх мислимих і немислимих злодіяннях.

 

Коли Андрій Лєбіга труїв людей наркотиками, його батьки Тетяна Швецова та Святослав Лєбіга не вбачали в цьому нічого поганого. Зате як тільки хтось наважувався хоча б висловитися з приводу того, що бродячим собакам не місце на наших вулицях, вони готові були публічно катувати людину, публікували персональні дані громадян, закликали до знищення майна і вбивства людей, у тому числі вчинення жорстоких розправ над ні в чому не винними дітьми.

 

Поки мати й батько виступали на «зоозахисних» мітингах, синочок налагоджував наркотрафік. Такий собі «розподіл праці» в родині. Як бачимо, чим більше нездорової активності, аж до фанатизму, тим серйозніше проблема в особистому житті «зоозахисників».

 

Чого бояться Швецова і Лєбіга 

 

Ті з вас, хто вже бачили Швецову і Лєбігу в дні судових засідань у справі їхнього сина, неодмінно помітили зміни в їхній поведінці. Приходячи до суду, вони перелякано роздивляються в усі боки, аби не зустріти кого із знайомих. Найстрашнішою для них є зустріч із батьками тих дітей, яких їхній син «підсадив» на наркотики. Тому Лєбіга-Швецова до самого початку засідання переховуються то за рогом будівлі суду, то в якихось закутках усередині, щоб зайти до зали перед самим початком засідання. Після його завершення вони так само хутко зникають, аби не втрапити в очі журналістам і просто небайдужим громадянам.

 

Ми зверталися до низки громадських організацій, які начебто ведуть боротьбу проти наркотиків. Але вони ніяк не відреагували. А все тому, що всі псевдоактивісти живляться з єдиного «корита» – і «СтопНаркотик», і різні борці за розведення бродячих собак. Приміром, давайте пригадаємо, як столичні пролайфери зайняли позицію страуса, коли вегани проводили на Майдані Незалежності акцію під гаслами «Українцям треба менше розмножуватися». Як кажуть, ворон воронові око не виклює.

 

Тому ми сподіваємося на принциповість суддів і призначення заслуженого покарання для цинічних злочинців. Безумовно, важливу роль в інформуванні громадськості відіграє і активність кожного з нас. Поділіться цією новиною, щоб наблизити ухвалення судом обвинувального вироку.

Зоореалізм, На часі ,