До редакції звернулася знана українська художниця Тамара Качаленко – мисткиня з героїчного і незламного Херсона, чиї картини широко відомі в України та за її межами. Цього разу розмова не про мистецтво, а про кричущу ситуацію, що сталася з її серією художніх робіт «Обличчя війни». Ця серія, присвячена трагедії на Каховській ГЕС та стражданню мирного населення під час російського вторгнення, була передана до Херсонського художнього музею. Однак із часу передачі пройшло понад вісім місяців, а юридично оформленого факту передачі досі немає.

 

---

 

Авторка твердить: музей порушив усі можливі правила обліку, документального оформлення та збереження творів. З її слів, у ситуації криється щонайменше недбалість, а можливо – й ознаки шахрайства. Детальніше – в її відкритому зверненні, яке ми публікуємо в повному обсязі.

 

Про ситуацію – від першої особи: розповідь Тамари Качаленко

 

Зараз під час війни місто Херсон вже стало певним символом спротиву та незламності. Але в Херсоні трапляється поряд із повсякденними трагедіями і таке відверте невиконання службових обов’язків та беззаконня.

 

 

20 вересня 2024 р. Херсонський художній музей отримав мою авторську серію робіт «Обличчя війни» (35 робіт), присвячену трагедії на Каховській ГЕС та стражданням мирного населення під час війни.

 

У той же день (20 вересня 2024) головний зберігач Скрипка Г.М. (яка отримувала цю серію робіт) не видала жодних підтверджуючих документів про отримання цієї серії робіт – навіть розписки від руки.

 

На мій запит (за десять днів після отримання серії робіт «Обличчя війни») головний зберігач надіслала лише порожні бланки документів формату .docx, без печаток і підписів обох сторін.

 

 

 

 

Отже, з 30 вересня 2024 і до 7 квітня 2025 (до часу початку моїх звернень по інстанціях) від Херсонського художнього музею, як офіційної юридичної особи, «підтвердженням» отримання моєї серії робіт «Обличчя війни» були лише незаповнені порожні бланки формату .docx без печаток і підписів.

 

Фізично договір дарування протягом півроку Херсонський художній музей мені не надавав. Фото договору дарування з печаткою директора за відсутності мого підпису (як другої сторони договору) з’явилося лише після моїх звернень по інстанціях (7 квітня 2025).

 

 

 

Договір дарування із моєї сторони не підписаний і досі.

 

Отже, оформлення документів щодо отримання серії «Обличчя війни» юридичною особою «Херсонський художній музей» відбулося з усіма можливими грубими порушеннями оформлення та затягуванням строків.

 

А договір дарування взагалі є недійсним, він не має юридичної сили.

 

Без мого відома у договорі встановлена в односторонньому порядку вартість серії робіт «Обличчя війни» (серія виконана у новітніх техніках, у естетиці сучасного американського мистецтва – гіперреалізм. Ця серія художніх робіт публікувалася на «ГОВОРИ!» та в інших всеукраїнських виданнях).

 

Художній музей, спекулюючи на трагедії міста Херсон під час війни отримав мою серію робіт; півроку користувався нею; невідомо, чи є зараз взагалі фізично ця серія у наявності в музею.

 

Бо неоформлення протягом вже 8 місяців факту отримання робіт, відсутність належного юридичного оформлення договору між мною та музеєм викликає підозру про те, що серія робіт «Обличчя війни» взагалі могла бути продана.

 

Сама будівля художнього музею зараз стоїть під обстрілами (у червоній зоні). Користуючись цим фактом керівництво перемістило роботи у «безпечне місце», яке знаходиться невідомо де. Невідомо куди зникла і моя серія робіт «Обличчя війни».

 

Херсонська ОВА на всі мої звернення (до Міністерства культури, Кабміну, НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) з вимогою повернути мені серію робіт «Обличчя війни», як єдиному законному власнику (у зв’язку із відсутністю юридичного факту дарування) надсилає тільки відписки, посилаючись на «затримку із оформленням договору через безпековий стан». «Затримка» оформлення документів юридичною особою художнім музеєм – на вісім місяців! «Договір» підписаний в односторонньому порядку, і то лише після моїх звернень по інстанціях.

 

Відповіді додаю.

 

 

 

Доречі, Херсонський художній музей давно злісно не виконував своїх службових обов’язків щодо інвентаризації та обліку експонатів, про що писали херсонські ЗМІ ще у 2017 році.

 

Сьогодні художній музей системно вводить в оману дарувальників, колекціонерів і художників, приймаючи нові й нові роботи у фонди, оскільки немає навіть умов для збереження художніх робіт у самій будівлі херсонського музею.

 

Від редакції

 

Історія, яку нам надіслала художниця Тамара Качаленко, не просто приватний конфлікт між автором і музеєм. Це симптом глибшої проблеми: байдужості, безвідповідальності та нехтування культурною спадщиною навіть у час, коли мистецтво має бути голосом правди.

 

Ми переконані: доля кожного художнього твору, особливо створеного у воєнний час і з такою глибокою емоційною напругою, – не другорядна справа. Це – питання національної честі.

 

Закликаємо відповідні державні структури та їх співробітників у Херсоні дати належну правову оцінку діям працівників Херсонського художнього музею. А читачів просимо не бути байдужими: підтримка митців у воєнний час – це підтримка самої України.