Воєнний «клінінг» – підводні камені

Розбір завалів, або воєнний «клінінг» після обстрілів: як під виглядом прибирання зникають особисті речі, документи й цінності, та чому держава досі не створила механізм їх збереження і повернення.

---

Цивільні об’єкти як основна мішень ворога

Оскільки московини здатні «воювати» лише проти мирного населення, під час їхніх нальотів зазнають масштабних руйнувань саме цивільні об’єкти – житло (багатоквартирні та приватні будинки), заклади торгівлі, дитячі садки, лікарні, інші об’єкти інфраструктури. Ворог навмисно вражає нашу енергетику і соціальну сферу для створення в суспільстві атмосфери непевності, страху, відчаю, неспокою.

При цьому всі ми розуміємо, що нелюди не досягнуть своєї мети. Українці вже певним чином призвичаїлись і звикли до витівок народу-гною, та лише гуртуються і стають сильнішими у своєму прагненні гідно жити й розвиватися.

Однак наслідки обстрілів, на жаль, залишаються. І на них необхідно зважати – як з позиції упередження таких атак і мінімізації спричинених ними руйнувань, так і з позиції подолання наслідків.

Щоразу після влучання в житловий будинок, школу, гуртожиток або готель на місце трагедії негайно виїжджають спецслужби (рятувальники, поліція, лікарі, кінологи з пошуковими собаками, вибухотехніки, експерти, психологи, соціальні служби). Кожен займається своєю справою. Поліція забезпечує правопорядок і фіксацію результатів обстрілів. Вибухотехніки та експерти переймаються вилученням і знешкодженням уламків і залишків бойових вражаючих елементів. Рятувальники розбирають завали, блокують комунікації (електрика, газ, водопостачання) тощо.

Безумовно, весь цей складний оркестр уповноважених органів потребує певних правил гри. Головне – врятувати людей. Але не менш важливим є вилучення елементів вибухових пристроїв (для доказової бази та забезпечення безпеки на об’єкті), наведення ладу, розбирання завалів із тим, аби залишки конструкцій не обвалилися несподівано і не заподіяли нового лиха.

Хто і як працює на місці обстрілу

Після того, коли завали буде розібрано, завжди знайдеться багато роботи для комунальників, які залучаються до прибирання, а також і для інженерів-будівельників. Варто зазначити, що для таких випадків діє «Порядок управління відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1073. Проте даний нормативно-правовий акт, очевидно, є недосконалим і потребує доопрацювання (незважаючи на те, що до нього вже вносилися певні зміни).

І тут не можна не помітити цікаву особливість – ось у такому вигляді залишаються помешкання людей після розбору завалів.

Це все дуже добре, що з помешкання було прибрано все, і перевірено, чи не знаходиться десь під уламками дитина чи домашній улюбленець, чи не лежить десь у кутку залишок нерозірваного боєприпасу, і чи не впаде зненацька уламок стіни.

Та уявімо ситуацію: помешкання зруйноване, люди в цей час перебували не вдома (були на роботі, в укритті, на вулиці, в гостях тощо), і врятувалися. Звісно, вони мають намір повернутися до помешкання, знайти особисті речі та забрати все, що становить цінність.

В кожній оселі такі речі зберігаються у локаціях, про які знають господарі. У когось у комірчині чи в серванті захована шкатулка з прикрасами, пачка грошей, колекція монет або марок, цінний порцеляновий виріб чи срібний посуд, інші цінності. Зрештою, цінним є навіть звичайний одяг і взуття за сезоном, адже люди залишились на вулиці, тому цінності й накопичення були б геть не зайвими.

Проте помешкання вже «вилизане» до спорожненого стану. Все прибране «в нуль», зібране. Та, як твердять комунальники – сміття і залишки хатньої обстановки, меблів, одягу, речей – зібрані в купу та вивезені на полігони.

Зниклі речі: між сміттєзвалищем і мародерством

Ми далекі від думки когось звинуватити, але в подібних випадках високим є ризик того, що знайдені під час прибирання цінні речі будуть, м’яко кажучи, привласнені особами, які розбирали завали або ж «гамузом» винесені, завантажені у сміттєвози та переміщені на полігони, де також будуть «відфільтровані» місцевими безхатьками або спеціальними «кваліфікованими» командами мародерів – дєрібанщиків (щодо останніх – то їх вистачає в будь-яких ситуаціях).

Та і навіть якщо комунальник, поліціянт, інженер або рятувальник, будучи чесними, знайдуть пачку банкнот або якусь цінну річ (ланцюжок, годинник тощо) – то навіть здавши її в «загальну купу» – невисокою буде ймовірність того, що така річ знайде свого власника. Відсутні механізми. Кожен може «впізнати» свої купюри або «свій» годинник тощо. І довести протилежне неможливо.

А більшість комунальників, які розбирають завали, просто не є фахівцями у визначенні цінностей речей. Для когось старовинна порцеляна має таку ж цінність, як придбана в Сільпо чашка за п’ятдесят гривень (тобто, фактично ніяку). Або ось та закопчена картина – не якийсь там Рубенс або Рембрант, а із серії «мій племінник гарніше малює, в нього фарби яскравіші та красивші». Або ж «ось та книжка якась стара, викинути її в купу» тощо. Випадків безліч.

І поготів, розбір завалів відбувається дуже часто без участі власників. Люди не на зв’язку – наприклад, перебувають за кордоном, на службі у Збройних Силах України, проходять лікування у медзакладі чи відсутні з інших причин. Або власників не допускають до будинку, бо «небезпека обвалів і вибухів нерозірваних боєприпасів, не можна туди».

Людина, яка могла б урятувати принаймні частину свого майна (колекція монет, марок можуть вартувати стальки, скільки і вся квартира) – втрачає останню надію щось віднайти і зберегти.

Чому цінності неможливо повернути власникам

«Злі язики» подейкують, що останнім часом на «блошиних ринках» (т. зв. «барахолках») з’явилась велика кількість посуду (порцеляни), побутової техніки, одягу, взуття, столового приладдя тощо в кіптяві, зі специфічними ознаками бруду та запахом «горілого», яких раніше не було. Очевидці припускають, що ці предмети саме з таких локацій, зібрані на смітниках (полігонах).

Будьмо цинічними – речі мають слугувати людям. І якщо вони загниють або зруйнуються на сміттєзвалищах, то особливої користі нікому не принесуть. Зрештою, це витвори людської праці, багато з яких мають художню, історичну, культурну та іншу цінність.

Однак описана ситуація, м’яко кажучи, не є повною мірою справедливою та поміркованою. Зокрема відсутній будь-який притомний механізм – як ідентифікації речей, так і їх повернення власникам, доведення права на них. І, скоріш за все, тільки одиниці населених пунктів (громад) можуть похвастатися тим, що у них належним чином ведеться мінімальний облік предметів і речей, знайдених на місці руйнувань.

Що можна і потрібно змінити

Тут усе просто: знайдена цінна річ має бути максимально точно і повно описана та ідентифікована. Приміром, «каблучка із жовтого металу з каменем синього кольору вагою сім грамів знайдена у квартирі №45 у кімнаті ліворуч від виходу, на відстані трьох метрів від входу в напрямі вікна, серед уламків серванту коричневого кольору поруч із м’якою іграшкою – плюшевим зайцем синього кольору довжиною 34 сантиметри та поруч з інструкцією від телевізора «Горизонт» тощо. При цьому «плюшевого зайця» також слід запакувати як орієнтир.

Тоді у випадку звернення громадян можна буде з високим ступенем достовірності встановити належність предмету. За потреби, можна робити навіть упізнання серед подібних предметів.

Так само, зібранню та збереженню підлягають документи. Серед них можуть бути різні договори, угоди, правовстановлюючі документи, листування, свідоцтва, заповіти, довіреності, документи банківських депозитів, акції, облігації, а ще фотографії, флеш-носії та інші подібні речі. Часто-густо навіть піввікові знімки родини – це вагома частина людського життя і єдина згадка, що залишилась від рідних.

При цьому наведена вище Постанова КМУ «заточена» саме під мету безпеки від відходів, які залишились від руйнувань, і не враховує саме «ціннісно-побутові міркування». В гонитві «забезпечити, аби не було якихось небезпечних речовин» руйнують людський побут і життя остаточно, довершуючи роботу по нищенню нації та родин, розпочату агресором.

Тобто, ці питання потребують більш повного і детального правового врегулювання на засадах безпеки, розумності, справедливості та законності.