Як за кілька тисяч доларів виправдати й героїзувати вбивцю, а невинну людину за сфабрикованим звинуваченням запроторити за ґрати.

 

---

 

«У будь-якій незрозумілій ситуації оголошуй збір коштів»

 

Днями була я в Апеляційному суді м. Києва, де розглядалася апеляційна скарга щодо обрання запобіжного заходу адвокату Олексію Святогору. Точніше, опинилася я в епіцентрі справжнісінького зомбі-апокаліпсису: крики, галас, колотнеча, розлючені базарні баби-хабалки та всюдисущий «Національний корпус».

 

 

Коли суд видалився до нарадчої кімнати, я почула слова, що якнайповніше передають весь абсурд того, що відбувалося.

 

Одна з «активісток» скочила з місця та кричить:

 

– Девочки! Все сюда! Все пропало! Прокуратура сливает дело, нам нужно собрать побольше денег на профессионального юриста…

 

 

А я слухаю, насилу стримуючи себе – засміятися ж якось недоречно. Втім, можете самі переглянути моє відео про цей зомбі-апокаліпсис:

 

 

Частина перша, добренька: «зоозахисники», або захисники бродячих собак

 

«Зоозахисники» – ким вони є насправді? Може, це ті, хто піклується про безпритульних песиків? Ні, це зовсім не так. На питання про те, хто такі «зоозахисники», можна відповісти так: це, в першу чергу, різні за віком і статтю особи, але їх об’єднує декілька спільних рис: жорстокість, згуртованість, жадібність, самовпевненість, схильність до свавілля.

 

Запоріжжя, 2017 рік

 

Ще одна їхня невід’ємна риса – брехливість і використання подвійних стандартів. Фото з мітингу на підтримку вбивці Заура Пруідзе: вони вдають, ніби виступають проти штучно інкримінованих справ, а водночас усіма способами відкрито, зухвало та за допомогою грошей організовують фальсифікацію таких само справ проти інших.

 

 

Як приклад, торік у м. Запоріжжі сталася трагедія: згідно матеріалів досудового слідства, у лютому місяці 2017 р. один з так званих «зоозахисників» – Заур Пруідзе, на автобазі жорстоко вбив охоронця, вдаривши його багром по голові (по справі 335/6009/17 офіційні документи можна знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

 

Але тоді за вбивцю активно заступились інші захисники бродячих собак. Якими термінами вони тільки не оперували: «він захищав песика», «він добрий», «він убив живодера».

 

Також пропоную переглянути, які акції вони проводили:

 

 

Найнявши у масовку за 100 гривень псевдоакторів, можна вплинути на суд і допомогти вбивці уникнути взяття під варту:

 

 

І згодом вони добилися свого: зараз досі оспорюють правильність застосування прокурором норм КПК, процесуальних термінів тощо.

 

На підтримку кривавого вбивці, що не вагаючись позбавив життя людину та приніс велике горе рідним і близьким покійного, став скандальний нардеп Андрій Немировський. У такий спосіб у суспільстві штучно насаджується ідея легалізації жорстоких расправ і вбивства людей. Іншими словами, для того, аби уникнути кримінальної відповідальності, будь-який вбивця або маніяк може назватися зоозахисником і сказати, що він захищав тварин, аби на його захист стали такі само маргінали.

 

 

Ура, нехай живе найгуманніший суд у світі, до сьогодні вбивця на свободі! Разом з тим, навколо врятованої собаки розгорівся неабиякий скандал: зоозахисні організації воюють між собою за право збирати на ній гроші.

 

Частина друга, жорсткенька

 

Проте від витраченої суми на масовку під судом вбивці із Запоріжжя залишилося трошки грошей.

 

Київ, 2018 рік

 

Не довго думаючи, «зоозахисники» вирішили вплинути на слідство і суд, щоб взяли під варту адвоката і журналіста Олексія Святогора, який публічно виступає проти них, висловлює свої думки, дає інтерв’ю, захищає право людей на життя і безпечне середовище.

 

 

Ату-ату його!

 

 

Схема тут досить простенька: журналісти збирають матеріали, інтерв’ю Святогора, за цими висловлюваннями роблять передачу, твір. І згодом ця передача, за домовленістю із «своєю» експертною установою стає твором, що пропаганує насилля над песиками. Та притягується за вуха під злочин, передбачений ст. 300 КК України.

 

І знову проходять масовки, протести і акції, знову «стогривневі протестувальники» із псевдонаціоналістами, але вже задля запроторення до в’язниці іншого.

 

https://www.youtube.com/watch?v=wHT30uZX0Os

 

Смію зауважити, що ані прокуратура, ані слідство, ані суддя під тиском захісників бродячих псів не звернули уваги на досить цікавий факт, про що заявляв і Святогор.

 

Хто є автором і замовником цього твору, який пропаганує жорстокість?

 

Хто вони – організатор, продюсер, режисер, звукорежисер, редактор і, зрештою, хто дав вказівку випустити такий жорстокий твір (!) в ефір телеканалу? Чи не повинні ці особи сидіти на лаві підсудних поруч або замість Святогора?

 

Олексій Святогор лише висловив свою думку. Це право закріплене в Конституції. Свобода думки та слова гарантується кожному. Тоді хто, взявши його слова, пререкрутивши їх, виготовив твір – випустив передачу, що пропагує насильство і жорстокість?

 

Де ці особи? А їх,  щонайменше, п’ятеро – це ж банда! І до такої банди нікому нема діла? Слідство мовчить із цього приводу. Бо це невигідно, в першу чергу, маргіналам-«зоозахисникам», які заварили всю кашу. Тобто всі ключові фігуранти – замовники, організатори, виконавці у сфабрикованій кримінальній справі залишаються на волі, а пересічного громадянина можна запроторити за ґрати лише за його думки, здати на «корм вовкам»?

 

https://www.youtube.com/watch?v=A0PZ2nfmR8c

 

До речі, кримінальна справа про підкладання гранати до поштової скриньки багатоповерхівки, де живе Святогор, не зрушила з місця: підозрюваних чомусь нема, проте це ж маргіналам-«зоозахисникам» нецікаво, вони тільки обурювалися, що не вбило Святогора.

 

Що ми маємо в підсумку? 

 

За кілька тисяч доларів можна звільнити вбивцю, а шляхом проведення низки публічних акцій, піару в Інтернеті, наклепу і тиску на слідство й суд – відправити до в’язниці невинну людину.

 

Так і хочеться спитати: чи в цьому полягають насправді сучасні європейські цінності?!

 

Ні, не цього ми прагнемо на шляху до Європи. Свавілля певних невеликих, але активних груп маргіналів, корупція держорганів та залякування незгодних, теракти й тиск на свободу слова – це точно не ознака європейської цивілізації.

 

Як можна було допустити до такого, що прямо у столиці європейської держави – України, відкрито попирають основні права і свободи людини та громадянина – право на неупереджений суд, право на безпечне довколишнє середовище? Як?..

 

Ні, не таке майбуття нам потрібне!

 

Нам потрібна держава з нормально працючою системою правосуддя, де вбивці утримуються у в’язницях, а свобода слова – не декларований, а реальний здобуток нації.