На адресу редакції з Тернопільської області надійшло звернення від луганчанки Туранської Нелі Адамівни, нині – переселенки, що змушена була залишити рідне місто і тимчасово мешкає на території Чортківського району. Неля Адамівна була невольним свідком події, котрі почали розгортатися на нині окупованій території Луганщини, в тому числі за участі Аркадія Корнієвського, стосовно якого судом зараз розглядається справа за звинуваченням його за низкою статей Кримінального кодексу України. Однак із цією кримінальною справою відбуваються доволі дивні речі – слідство “гальмує”, а нещодавно особисті дані потерпілих просто “злили”, чим наражають людей на реальну небезпеку їх фізичного знищення ватажками “ЛНР”. Оскільки лист Нелі Адамівни містить докладні відповіді на ці запитання, ми публікуємо його повністю – без змін і скорочень. Висновків кожен дійде самостійно.

Шановні редактори!

Випадково сьогодні, працюючи у соцмережах, побачила статтю Олександра Ретівова “Кто саботирует уголовное дело по обвинению палача “ЛНР” Корниевского?”, де ішлося про те, як луганські прокуратура та суд “злили” катові “ЛНР” адреси постраждалих і свідків (публікація від 14.12.2018 р.).

Я відкриваю додаткові відомості до статті і, – о, жах! Я спостерігаю у судовому рішенні – ухвалі Сватівського районного суду Луганської області від 25.10.2018 р. № 426/18968/17 провадження за № 1кп/426/179/18, яке було постановлено у межах кримінального провадження № 42017000000001204, пізвище однієї із суддів суддівської колегії – Осіпенко Людмила Миколаївна.

Все таємне стає явним, і я допоможу журналістам викрити таємницю, і вважаю це своїм громадським обов’язком: я – луганчанка, і мені не байдужі події, що відбуваються у моєму місті, на окупованій нині території, де я народилася і все своє свідоме життя до 50 років прожила, і змушена була у червні 2015 р. залишити рідний Луганськ саме за обставин нелюдського цькування місцевих мешканців, які потрапили у поле зору Корнієвського А.Ю.

Я проклинаю той день, коли мене познайомили у 2008 році із цією особою, і ще важливо, де саме таке знайомство відбулося: в офісі Луганського “цілителя-знахаря” – місцевого шарлатана Новікова Ігора Миколайовича, який був відомий спецслужбам Луганської області під псевдонімом “Святогор”, і здійснював прийом громадян за адресою м. Луганськ, вул. Шевченка, 49-А під “дахом” полковника міліції, що працював того часу у ВВБ ГУМВС України в Луганській області Молдована Олега Івановича (перед подіями 2014 р. він був переведений на службу до Запорізької області).

Молдован О.І. “кришував” офіс і діяльність “Святогора”, і останній був зв’язним для “реєстрації” заяв на вбивства, і за його посередництва саме “годувався” полковник міліції.

Саме за таких обставин, в офісі “Святогора” мені випадково й довелося познайомитися з Корнієвським А.Ю., якого вже тоді було звільнено з лав органів Служби безпеки України, і він вже працював адвокатом (від Донецької колегії адвокатів).

Плаксивий, всім незадоволений, нервовий і невпевнений у собі Корнієвський А.Ю., “співпрацював” з Молдованом О.І. та свої заробітки “відпрацьовував” шляхом “посередницьких”.

Не було секретом і те, що Корнієвський А.Ю. перебував у самих тісних  стосунках – як ділових, так і дружніх, із працівником УСБУ в Луганській області Осіпенко Русланом, дружина якого – вищезгадана суддя Осіпенко Л.М. і фігурує в тій ухвалі від 25.10.2018 р. по справі 426/18968/17.

Саме під час активних бойових дій у Луганську в 2014 р. почали спливати факти, що дивували та жахали всіх тих, хто мав до війни хоч якесь уявлення про подружжя Осіпенків та Корнієвського, коли подружжя Осіпенків відкрито передало свій приватний будинок у Луганську в розпорядження для розквартирування першої банди “ополченців” і вжило заходів щодо поширення чуток про те, що нібито в їхнє житло ті “увірвалися” самі. Такі вигадані байки навіть були на вустах у працівників федеральних служб, які були розквартировані у приміщеннях адмінбудівель (зокрема “МГБ ЛНР” було розквартировано неподалік від оселі “потерпілого” подружжя Осіпенків).

Незадоволення побутовими умовами і змушувала висловлюватися вголос “вояк” з Росії та їхніх командирів” – мовляв, банда самозванців з ополчення квартирує в шикарних побутових умовах, і ще й під “дахом” діючих працівників УСБУ в Луганській області, в т.ч. полковника Дуброва Дмитра Олександровича, син якого вступив до лав “ЛНР”, і під опікою Руслана Осіпенка.

Жахливі події з колишнім колегою Корнієвського А.Ю., якого він катував сам, як слідчий комендатури “ЛНР”, і прізвище якого було оприлюднено у соцмережах – такі події дійшли і до відома полковника УСБУ в Луганській області Луганської Ольги Миколаївни.

Остання, яка перебувала у більш, ніж службових відносинах з Осіпенко Русланом, вжила заходів і звернулася до Корнієвського А.Ю., щоб він організував пильнування її майна – квартири у м. Луганську, що по вул. Осіпенко, буд. 20, кв. 18 (поблизу “Укртелекому”, де була розташована російська база з військовими, що прибули з Північної Осетії та Чечні).

Для народу було нав’язано вресію про те, що до житла Луганської О.М. та Осіпенків “увірвалися” незаконні військові формування.

Насправді у житлах Луганської О.М. та Осіпенків було поскидано службове майно УСБУ в Луганській області, та їх оселі були фактично штаб-квартирами УСБУ в Луганській області, що перебували під власною охороною та контролем з боку Корнієвського А.Ю. – громадянина, котрий ще у довоєнний період перебував на особливому рахунку “поважних осіб” – еліти як правоохоронних, так і судових органів Луганщини.

Таємниця полягає ще й у тому, що Корнієвський А.Ю. перебуває і в самих дружніх стосунках з приватним нотаріусом м. Луганська – Запрудською Ніною Борисівною. Остання – рідна тітка, котра, водночас, замінила матір і виховала й виростила суддю Київського апеляційного суду Масенка Дениса Євгеновича, який був переведений з апеляційного суду Луганської області до апеляційного суду м. Києва у квітні 2015 р. При цьому Генеральна прокуратура України, Військова прокуратура та сам пан Матіос конкретно проігнорували мої показання, які я дала щодо Корнієвського А.Ю. та його зв’язків з Осіпенком Русланом, Осіпенко Л.М., Луганською О.М., Масенком Д.Є., Запрудською Н.Б. та Дубровою Д.О. щодо змови цих осіб із сепаратистами, ватажками “ЛНР” і контррозвідкою ФСБ Російської Федерації.

Я стала невольним учасником кримінального провадження № 22015210000000025 від 07.07.2015 р., в якому досудове розслідування здійснювало УСБУ в Тернопільській області (закрито 25.10.2016 р.) на підставі ухвали апеляційного суду Тернопільської області по справі № 607/4684/16-к, провадження № 11-сс/789/145/16 і, після моїх свідчень відносно Осіпенків, Масенка, Запрудської, Корнієвського, ватажків “МГБ ЛНР” мене просто одним розчерком Матіоса катували і закрили на 3 доби, щоб “заткнути” і “заглушити” мої показання про ті штаб-квартири, які залишило УСБУ в Луганській області в окупованому м. Луганську під контролем Корнієвського А.Ю.

І, протягом усього періоду часу, коли я зверталася до всіх можливих інстанцій, прокуратура Тернопільської області (зокрема прокурор Рибизант Тарас Любомирович), військова прокуратура Тернопільського гарнізону Західного регіону України не мали можливості довести слідство та встановити об’єктивну істину у справі (перешкоджали як Матіос, так і Грицак).

Отже, також варто звернути увагу на такі обставини:

• нотаріус Запрудська Н.Б., яка на ресурсі “Миротворець” обліковується як пособник терористів, одночасно в деклараціях судді Масенка Д.Є. вказана як близька родина судді (що дійсно так і є);
• суддя Масенко Д.Є., який нібито (за повідомленнями у деяких ЗМІ) “перебував у підвалах ополченців в окупованому Луганську”, був за нез’ясованих обставин випущений з підвалів Корнієвського А.Ю., і пройшов очищення влади без зайвих підозр: член Ради суддів України Масенко Д.Є. від 2014 р. і дотепер (протягом 5 років) перебував у підвалах Корнієвського А.Ю., і таке досьє не бентежить Матіоса, Грицака та слідчих прокуратури Тернопільської області та Луганської (у межах провадження № 22016130000000017 від 19.01.2016 р.

Я дала свідчення і відносно пособників Корнієвського А.Ю., розслідування здійснено УСБУ в Луганській області. Але відносно мене одразу було організоване жорстоке переслідування на території м. Чортків Тернопільської області, в смт Заводське Чортківського району (за місцем мого тимчасового проживання як переселенки). Військовому прокурору Тернопільського гарнізону Західного регіону України було надано негласне злочинне розпорядження “заглушити” розслідування та у кримінальному провадженні № 42016211190000030 від 11.08.2016 р., № 12017210190000095 від 17.02.2017 р., коли слідство вже зібрало докази того, що Масенко Д.Є., як член Ради суддів України, явно вживав заходів втручання в діяльність слідчих суддів, і заручився підтримкою Головного військового прокурора Матіоса.

Жодне з моїх звернень на адресу Адміністрації Президента України, комітетів Верховної Ради України – з питань правової політики і правосуддя та із забезпечення правоохоронної діяльності, Служби безпеки України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не дало результатів, щоб реально викрити Осіпенка Р., його дружину – суддю Осіпенко Л.М., суддю Масенка Д.Є. та притягнути їх до відповідальності згідно із законами України.

Кримінальне провадження № 42016211190000030 від 11.08.2016 р., яке було об’єднано з кримінальним провадженням № 12017210190000095 від 17.02.2017 р. (розслідування здійснено шляхом негайного закриття справи апеляційним судом Тернопільської області на підставі ухвали від 15.05.2017 р. по справі № 607/2204/18 (провадження № 11-сс/789/97/18) та не може бути оскаржене до Верховного Суду України.

Слідство “заглушили”, а мені було створено нестерпні умови життя, а саме піддано тортурам у Чортківському МРВ УСБУ в Тернопільській області, а також начальника СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області (відповідно, Засєдко С.О. та Василика В.М.) із залученням “пенсіонерів” органів Служби безпеки України.

Тільки слідчі, які здійснювали розслідування, можуть негласно надати відповідь на запитання про те, хто наказував припинити розслідування стосовно Корнієвського А.Ю. та Осіпенка Руслана, його дружини, судді-бідолахи Масенка Д.Є. – “постраждалого” від “ополченців”, який вийшов з підвалів Корнієвського цілим і неушкодженим, та ще й отримав такий знак уваги від Президента України у 2015 р. та “очистив” своє суддівське досьє до рівня “святого”.

Дякую, якщо мою інформацію сприймаєте реально.

Очевидно, що на території, підконтрольній Уряду України, добре обізнані щодо ката Корнієвського А.Ю. та подружжя Осіпенків і судді Масенка Д.Є., в тому числі його родинних зв’язків з особою, котра фігурує у базах на “Миротворці” як працівник “Мінюсту ЛНР”, і Масенко Д.Є. пишається тим, хто саме його фінансував і допоміг стати членом Ради Суддів України та на посаду судді у столиці, хто обдарував Масенка Д.Є. майном за роки його суддівської кар’єри в Києві.

Головний спонсор – “ЛНР”, і не дивно, що журналіст, як дитина – як і я 4 роки тому, був здивований: хто “злив” мої показання і хто виконавець тортурів відносно мене на Тернопільщині, хто віддає із СБУ (з Києва) явно злочинні накази і розпорядження, щоб “кришувати” пособників тероризму, коли регіональні військові прокуратури “заплющують очі” не тільки на показання, але і на конкретні допустимі докази: з якого біса Корнієвський так “подобається” Матіосу та Грицаку? І що за “цаца” така Масенко Д.Є., якого впродовж кількох місяців у 2014 р. не бачили при виконанні своїх службових обов’язків судді України, коли він “працював” поруч у підвалах з Корнієвським і тітка його “косила” бабло у своєму офісі нотаріуса в Луганську? Адже того часу всі державні реєстри були доступні для сепаратистів на окупованій території (до 27.07.2015 р.), і можна було скористуватися спеціальними бланками для вчинення нотаріальних дій, аби нажитися на майні безпорадного мирного населення в зоні АТО і відібрати в людей право на їхнє житло чи авто… Кмітлива нотаріус скористувалася награбованим і “віджатим” чеченцями та російськими військовими під час активних бойових дій.

А сьогодні Масенко Д.Є. – суддя у Києві, та його не цікавить, що станеться з тими потерпілими – жертвами Корнієвського, про яких ви турбуєтесь, як не цікавить це й суддю Осіпенко Л.М.

Я відповіла на всі ваші запитання. Бережіть себе і своїх близьких. Храни вас Господь, і дай боже, щоб ваша справа потрапила у добрі руки, і щоб моя інформація розкрила вам таємницю “стопору” справи ката Корнієвського!

З повагою

Туранська Неля Адамівна,

1963 р.н., уродженка м. Луганьска,

переселенка – тимчасово проживаю у

Чортківському районі Тернопільської області