Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
- «Back to black» – серія робіт «Старі та діти» Тамари Качаленко -
- Краєвиди інакшого Донецька -
- Obuvbrand (ФОП Гусєва Катерина Олександрівна) залишить вас без грошей і взуття -
- Про знахідки на обшуках у секті «АллатРа» і соціальну (без)відповідальність медійників -
Антонієві печери – це печерний комплекс ХІ – XIX ст., який проходить крізь Болдині гори в Чернігові.
Антоній Печерський
Їх заснування, що веде свій часопис від 1069 р., пов’язане з іменем преподобного Антонія Печерського – видатного церковного діяча давньоруської доби.
Антоній народився в одному з найдавніших міст України – у Любечі, що на Чернігівщині. Сучасний Любеч належить до складу Ріпкінського району.
Десять століть тому найбільшими культурними й політичними центрами України були міста Київ і Чернігів. Відносини між місцевими князями були доволі напруженими. Історики з’ясували, що Антоній у той час впав у немилість і прогнівив князя київського Ізяслава, внаслідок чого був змушений залишити рідне місто Любеч.
Так Антоній прибув до Чернігова й зупинився на Болдиних горах, що на високому правому березі річки Десни. Це дивовижно красиве місце з його неповторними краєвидами надихало його на праведну працю і молитви, тому Антоній вирішив залишитися тут.
Дійсно, побувавши хоч раз тут, неможна не полюбити ці гори. З верхньої точки відкривається неймовірно красивий огляд – до самого небокраю простягаються заливні луки.
Отже, Антоній спочатку викопав у горах печеру та оселився у ній. Згодом він почав облаштовувати інші підземні приміщення й переходи в товщі гір, й відтак з’явився цілий комплекс. За часів князя Чернігівського Святослава Ярославича на базі цього печерного комплексу було засновано православний монастир.
Цей монастир, заснований на славу Божої Матері, раніше мав назву Богородичний. Повна його назва була Болдиногірський Богородичний монастир.
Оскільки, як вже було сказано вище, між князями київським і чернігівським постійно існувало суперництво, Святослав прагнув створити такий монастир, який став би ще кращим за столичний. У Києві тоді вже діяв славетний Печерський монастир (сучасна Свято-Успенська Києво-Печерська лавра). І в Чернігові, завдяки преподобному Антонію теж став формуватися великий чернецький осередок на Болдиних горах.
Ченці взялися за будівництво монастиря. Завдяки геологічним особливостям гір облаштування підземних приміщень не загрожувало обвалами та не потребувало додаткових кріплень. Саме тому вдалося звести великі підземні галереї та прокласти багато комунікацій, що складалися з переходів і ярусів.
Дуже скоро монастир став одним з провідних центрів духовного життя тієї доби.
Але у 1239 р., внаслідок монголо-татарської навали Чернігів було зруйновано, а багатьох ченців – убито. Сьогодні гробниця з кістками загиблих ченців є однією з головних святинь Антонієвих печер.
Відновлення монастиря. Антонієві печери сьогодні
Після руйнування Чернігова печерний монастир поринув у добу занепаду, й тільки у XVIІ столітті розпочалася його реконструкція. Тоді він вже мав назву Іллінський монастир. Його відбудова пов’язана з іменем одного чернігівського полковника – саме він, Степан Подобайло у 1649 р. ініціював відновлення монастиря та пожертвував кошти на проведення будівельних робіт. Реконструкцію було завершено приблизно у кінці XIX століття.
Під час реконструкції Іллінського монастиря було відновлено й Антонієві печери, зокрема реконструйовано деякі підземні комунікації.
У 1967 р. Антонієві печери було включено до складу чернігівського архітектурно-історичного заповідника як пам’ятку підземної культової архітектури XI – XIX століть.
Антонієві печери розташовано на глибині від 2 до 12 метрів відносно поверхні гори, а сам комплекс складається з двох основних рівнів. Окремі роботи з реконструкції комплексу тривають дотепер.
Природа навколо настільки вражає своєю чистотою і тишею, що здається, немов поринаєш у ті давні часи… Болдини гори в Чернігові є не тільки історичним, але і святим місцем.
Вся територія навколо облаштована так дбайливо, що схили й дерева залишаються практично в тому ж саме стані, як і багато століть тому. До криниці, що під горою, веде спуск із дерев’яними сходинками.
Тут можна набрати джерельної води.
А ще існує версія про те, що насправді Антонієви печери мають не два яруси, а чотири. Мешканці тамтешніх сіл – зокрема у Мисах розповідають, що підземні переходи простягаються до самого Києва, а це відстань близько 100 кілометрів. Старенькі мешканці також пригадують і переказують історії своїх батьків і бабусь, які ходили молитися до київських монастирів у паломництво саме цими підземними переходами.
Можливо, це лише одна з місцевих легенд. Але якщо перевірити свідчення місцевих жителів і провести наукові розвідки за участі фахівців-істориків і археологів, то на нас можуть чекати цікаві відкриття. До того ж, за підтвердженнями учасників спелео-археологічної секції інші два яруси дійсно існують, але вони наразі не досліджені…