– Святогора знаю з 2008 року: коли мій бізнес розірвали «Гаврилівські курчата», він єдиний пройшов зі мною до кінця проти регіоналів, ГПУ, прокуратури Київської області, прокуратури Печерська, всі суди і дізнання, – пригадує один з колишніх клієнтів адвоката – пан Ігор Каракаш, – і хто мені ще розповість казки?..

 

Завжди логічно судити про адвоката з відгуків його клієнтів, а їх чимало. За свою багаторічну практику правозахисник Олексій Святогор пройшов десятки таких резонансних справ, у яких захищав людей. Часом – з великим ризиком для себе особисто, але прийнявши на себе відповідальність за того, кому допомагає, Олексій ніколи не відступав від своєї мети – добитися справедливості та правди. Він звик перемагати, але його опонентам від цього геть не радісно, і серед них багато хто затаїли на нього злобу та шукали нагоди помститися.

 

Однак події останнього часу відкрили очі на дійсний хворобливий стан нашого суспільства. Верховенство права було підмінено владою оскаженілого натовпу, а правосуддя перетворилося на санкціоноване середньовічне лінчування. Всі ці потворні картинки показали, наскільки легко розхитати соціум та маніпулювати громадською думкою, використовуючи людей як слухняну масовку. Наче маятник розгойдується: від “зради” – до “перемоги”, і навпаки. Канонізація одних і демонізація інших перетворилися на справжню “народну традицію”: потім герої зі злодіями міняються місцями та масовий психоз триває. І так триватиме ще довго, адже поки цей маятник гойдається з боку в бік – безцільно та марно, днями й ночами, і десь невидимий годинник відстукує роки нашого життя, що спливає у нескінченних пошуках чергових винуватців нашої власної неспроможності мислити здраво та критично сприймати те, чим намагаються “нагодувати” з екранів телевізорів, сторінок газет і стрічок соцмереж.

 

Ця історія – про те, як з реальної людини можна зліпити який завгодно віртуальний образ, і він приклеїться, наче маска.

 

А ще ця історія – про те, як віртуальна реальність підміняє дійсність. Сьогодні для того, щоб перетворити хорошу людину на монстра, достатньо лише підключення до Інтернету, фотографії опонента і вміння складати з літер слова.

 

Застрелити, порізати, підірвати, спалити, закатати в бетон, вбити всю сім’ю – такі погрози постійно надходили Олексію Святогору, – настільки часто, що стали цілком звичним явищем.

 

 

Причому, неважливо – чи дійсно людина зробила те, що їй закидають, чи ні. Як нам учора написала одна з читачок нашого видання: “І не має значення: чи вбивав він собак особисто, чи ні. Достатньо того, що подумав або сказав – це вже злочин”.

 

Тут не всі погрози, бо вмістити їх в один допис просто неможливо. Та й не хочеться псувати читачам настрій та втомлювати повтореннями, тому достатньо буде ознайомитися лише з деякими з них.

 

Давайте розпочнемо з вибуху гранати.

 

 

Збір коштів онлайн на оплату послуг кілера.

 

Громадяни з грошима долучаються.

 

 

 

Звісточки з Верховної Ради. Народний депутат України Євген Дейдей.

 

 

Народний депутат України Андрій Немировський. Оцініть високий слог і багатий лексикон народного обранця.

 

 

Звідки стільки ненависті – спитаєте ви, – адже диму без вогню не буває? Справа в тому, що Олексій Святогор надто активно висловлював своє невдоволення міською цільовою Програмою контролю за утриманням домашніх тварин і регулювання чисельності безпритульних гуманними методами і рішенням про доцільність виділення 192 млн. грн. для захисту (!) безпритульних собак у місті Києві. Якщо ж розділити запропоновану суму (192 млн. грн.) на 3 тисячі (кількість підрахованих собак у м. Києві, що офіційно названа зоозахисниками), то на одну безпритульну собаку (на її так званий “захист”) припадає сума 64 тис. гривень!

 

Так, зазначеною Програмою передбачено витрачання суми 192 887 800 грн. (сто дев’яносто два мільйони, вісімсот вісімдесят тисяч вісімсот гривень) на вирішення проблеми усунення безпритульних тварин з вулиць міста на період 2017-2019 років.

 

Олексій Святогор не раз відверто заявляв, що подібна сума коштів в умовах, коли в країні триває руйнівна війна з тисячами вбитих і скалічених захисників Вітчизни, за відсутності соціального забезпечення для них, коли понад 2 мільйони людей перебувають у статусі вимушених переселенців з окупованої АР Крим та частково окупованих районів Донецької та Луганської областей, коли в країні загалом існує стан фінансової кризи – витрачати таку суму на собак – прямий і відвертий злочин, знущання та зрада Вітчизни, плювок у вічі кожному з нас.

 

Зважаючи на викладене, ним було подано адміністративний позов до суду, в якому він просить визнати протиправними та нечинними окремі положення Київської міської цільової програми контролю за утриманням домашніх тварин і регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2017-2019 року, затвердженої Рішенням Київської міської ради № 684/3691 від 14 грудня 2017 року щодо застосування механізму «відлов-стерилізація-повернення» стосовно безпритульних тварин.

 

…І це особливо не сподобалося представникам так званої “собачої мафії”, які опинилися під загрозою втратити можливість наживатися на стражданнях тварин, причому за кошти міського бюджету.

 

 

А якось невтомні борці за добро і гуманізм хтозна де знайшли двох мертвих собак і замість того, щоб їх утилізувати, принесли під двері квартири. Виглядало це так:

 

 

 

Натяки на наступі замахи та вимагання грошей: “розраховували вас прибрати, але не “зрослося”, тому якщо вам не байдужа доля ваша та ваших близьких, ви повинні заплатити”.

 

 

Варто пригадати й підпал автівки, що було скоєно 25 серпня 2016 р.

 

 

Новорічне привітання.

 

 

Ще привітання та побажання.

 

Ірина Чорна повідомляє, що буде носити із собою ніж.

 

 

 

 

Справжні виготовлювачі та розповсюджувачі творів, які пропагують насильство та жорстокість.

 

 

 

Знову Роман Кисельов.

Навіть не ново і не оригінально.

 

Гермафродіт прийшов у двір.

 

 

Дехто навіть вірить, що їхній спільний опонент їсть собак.

 

 

Адольфич, як його називають – Володимир Шамрай, мережевий мешканець закликає до вбивства людей. Хто не знає, Адольфич вважається лідером думок – опіньйон-мейкером, тобто авторитетним ідеологом.

 

Стара класика – то  було ще до блокування сайту “Однокласники”, а йдеться про напад, який завершився тяжкими ушкодженнями, в тому числі переламом щелепи – тоді Олексію довелося ставити скобу.

 

 

Про напад, який стався у грудні 2016 р.

 

Погрози на адресу рідних.

 

 

Олексій Святогор – людина надто добра та на публікації про нього у ЗМІ не звертав уваги. Але після того, як Тамара Тарнавська написала чергову маячню про те, що він нібито “тричі обстрілював притулок”, проти неї нарешті було подано позов про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації.

 

 

Тетяна без прізвища чомусь пропонує вбивати собак голими руками.

 

 

 

Про людей і про життя.

 

 

Національні дружини – чи як там у нас зветься той “Національний корпус” – “Азов”.

 

Цікавий персонаж для правоохоронних органів. Перспективний. Комусь можна було б нові погони отримати.

 

 

“Я хвора на голову і навіть довідку маю”.

 

 

Влада Стефанова ще минулої осені активізувала проведення пікетів: “потрібно позбавити його адвокатської ліцензії!”. Цікаво, що підставою зооекстремісти вважають не якісь, наприклад, недоліки у роботі (бо в Олексія Святогора цього немає), а лише те, що “бо нам так хочеться”. Якби вони спрямували свої зусилля на справжні проблеми та зацікавилися тими адвокатами, що обманюють людей і працюють недоброчесно, тоді б від них була б хоч якась користь.

 

 

Потік свідомості від віруючих у міф про “живодера”. “Люблю тварин і ненавиджу людей; ввечері зустріти і – битою по колінних чашечках…”.

 

 

Чим Олексій Святогор дійсно займався – так це епатажем і містифікаціями. Якось він написав у себе на сторінці, що їде до Одеси, а сам нікуди не виїжджав з Києва. Але десятки мережевих зоомбі “бачили” його в Одесі, а так само – “бачили” сотні й тисячі вбитих і замучених собак на вулицях Одеси, “бачили” чорний джип і гори трупів. А дехто навіть “бачили” його під час подій 2 травня 2014 р.

 

 

Інтернет-воїн описує свої фантазії.

 

 

Мережевий поборник добра ділиться планами.

 

 

 

Дари мозку.

 

 

Середньовічні традиції – спалити на вогнищі.

 

 

 

 

На місці Олексія Святогора може опинитися кожен із нас. І не важливо – винен ти в чомусь чи ні, адже для розправи над непокірними є універсальна армія зооекстремістів. Мережеві “вояки” в своїх групах і на форумах будуть буквально накачувати себе агресією, “заправлятися” ненавистю, наче “пальним”, аби потім зірвати, виплеснути свою злість на того, на кого їм укажуть. А для цього достатньо лише вашого імені або фото й кількох слів, і чим більш безглуздою буде вигадка, тим скоріше в неї повірять. А ще чим частіше повторювати різну дурню (таку як “убивав собак!”), тим більше вона сприйматиметься як правда.

 

 

 

“Справа Святогора” – це невтішний діагноз для нашого сучасного суспільства. Вона не просто показала, на яке дно скотилися громадяни, ладні вбивати кого завгодно на підставі однієї тільки мережевої писанини, а й стала дзеркалом тих глобальних перетворень у свідомості, що відкинули наше суспільство у прірву беззаконня та морочного середньовіччя. І підніматися з цього виру ми ще будемо нескінченно довго. За такого стану справ, як зараз, навіть нинішнє покоління може цього не дочекатися.