Національна Академія НГУ є зразком військового вишу нового типу, де реформування  освітнього та виховного процесу майбутніх офіцерів відбулось не на папері, а фактично.

 

---

 

Харківська область була одним з регіонів, де Російська Федерація, руками своїх озброєних посіпак, намагалась створити так звану «Новоросію». На щастя, тут не пройшов сценарій «російської весни». Зараз складно уявити, як це змінило б розклад сил, адже на Харківщині зосереджено безліч підприємств, які працюють на оборону і декілька вишів з потужною матеріально-технічною базою, що готують «силовиків».

На декількох з них побували журналісти з 9 областей України у рамках прес-туру, що його організував Харківський прес-клуб Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

 

Наше знайомство з оборонним потенціалом Харківщини розпочалось з відвідування Національної академії Національної гвардії України. Цей навчальний заклад має майже сторічну історію, адже він був заснований у 1931 році – тоді як школа прикордонної охорони та внутрішніх військ. Новий етап розвитку розпочався з 1991 року, після оголошення Україною незалежності – 2 січня 1992 року було створено Харківське вище військове училище НГУ. З 27 травня 2014 року воно було реорганізовано в Академію Національної гвардії України. Зараз тут щороку навчаються понад 2 тисячі курсантів, студентів, магістрів та ад’юнктів. Очолює Академію НГУ генерал-лейтенант Сергій Соколовський.

 

 

Моє перше враження про Академію – порядок. Ні, навіть не так – Порядок, з великої літери. Те, що є звичним для військових, але на що звертає увагу будь-яка цивільна людина. Зразкова чистота та охайність  не лише головного корпусу, а всіх приміщень, включно з учбовими тирами та майданчиком з військовою технікою. Охайний та підтянутий вигляд курсантів та викладачів. Чіткий розклад нашого перебування в Академії – незважаючи на доволі насичену програму, ми встигли побачити все, що було заплановано. Чіткі відповіді співрозмовників на наші розпливчасті, а іноді навіть підступні запитання (бо журналісти ж інакше не можуть).

 

І разом із цим зразковим порядком та дісципліною, під час перебування в Академії в мене жодного разу не з’явилось відчуття  показухи – якихось спеціальних приготувань до приїзду журналістів, намагання «замилити очі», показати лише гарну сторону, а щось приховати. Не було недорчених тем та неприпустимих питань – журналістам дозволили пхати носа у будь-які теми, пов’язані з функціонуванням Академії, більш того, постійно питали: «Що вам ще розповісти чи показати? Може в вас залишились ще якісь питання?». Тобто я наочно спостерігала та відчувала відвертість і прозорість, які в моєму уявленні не є притаманними військовій структурі, яким є виш НГУ. На наші питання відповідали не лише «офіційні» спікери, що супроводжували журналістів, а будь-яка людина, до якої ми зверталися в Академії – студенти, що проходили коридорами, викладачі, до яких ми заходили в аудиторію, інструктори з різних видів підготовки, робітники їдальні тощо.

 

Саме тому я можу стверджувати, що картина, яку ми побачили, відповідає дійсності, а не є «лакуванням реальності». І саме тому в мене склалося враження, що Національна Академія НГУ є зразком військового вишу нового типу, де реформування  освітнього та виховного процесу майбутніх офіцерів відбулось не на папері, а фактично.

 

 

Найбільшу увагу журналістів пригорнули зразки новітньої військової техніки, яка починаючи з 2014 року все більше з’являється в підрозділах і військових частинах Нацгвардії. Студенти та курсанти Академії НГУ мають змогу вивчати її устрій, експлуатацію, технічне обслуговування, а також навчатися практичному водінню.  Це броньований автомобіль МАЗ, для перевезення особового складу, паливний автозаправник МАЗ, для перевезення пального та заправлення військової техніки в польових умовах, спеціалізовані броньовані автомобілі «Варта», «Козак», «Кугуар» та «Спартан», які призначений для перевезення особового складу (від 8 до 20 осіб), здійснення патрулювання і розвідки, підвозу матеріальних засобів, боєприпасів та вивезення поранених та мають на озброєні модернізований кулемет Калашнікова або кулемет «Утес».  І це далеко не вся техніка, на яку можуть вивчати та тренуватися курсанти Академії НГУ.

 

 

– Як тільки з’являються нові зразки, вони одразу потрапляють до Академії і використовуютсья у навчальному процесі. Щоб вони вже приходили у війська і знали техніку, як її застосовувати, ремонтувати, експлуатувати, – розповів нам старший викладач кафедри автобронетанкової техніки підполковник Володимир Дем’янишин.

 

Також зацікавились журналісти й новітніми зразками зброї, які є у розпорядженні Нацгвардії та  використовуються у навчальному та тренувальному процесі в Академії НГУ. Найбільше питань стосувались пістолетів, автоматів, ручних кулеметів, гранатометів та штурмових гвинтівок “Форт” вітчизняного виробництва. Також привернули увагу снайперські комплекси СТSM-308 та Barrett, які суттєво відрізняються від снайперської гвинтівки Драгунова, розробленої у 60 роках минулого століття.

 

 

На них розташований оптичний снайперський приціл з можливістю змінити кратність. Крім того,  можна встановити приціл нічного бачення та тепловізори, а також глушник, щоб не демаскувати снайпера. Різниця у порівнянні з 2014 роком разюча.

– Все, що ви тут бачите, хоча це далеко не всі зразки, надійшло до нас 2016 року. У 2014 році основною зброєю було пістолет ПМ, автомати АК, снайперські гвинтівки СВД. Сучасна зброя дозволяє більш ефективно виконувати снайперські завдання, а вони доволі складні, – розповів начальник служби озброєння підполковник Іван Бухун.

 

Але потужна, високотехнологічна зброя потребує і відповідного рівня підготовки тих, кто її використовуватиме.

 

– Переважна більшість експозиції, яку ви бачите, це зразки стрілкової зброї вітчізняного виробництва, але є гранатомет і снайперські комплекси виробництва США, які надходять на озброєння до частин і підрозділів. Враховуючи те, що ми готуємо майбутніх офіцерів для НГУ, ми їх готуємо у тому числі, на цих зразках. Курсанти їх застосовують, вивчають будову, основи технічного обслуговування і експлуатації, особливості застосування цієї зброї. Це дуже складна зброя, особливо снайперські комплекси, які вимагають багато знань – і внутрішню, і зовнішню балістику, і будову, і ряд іншої інформації, яка дозволяє їм ефективно і грамотно використовувати цю зброю. Прицільна дальність Барети 2 км, а для цього потрібна і потужна оптика, і відповідни боєприпаси, і відповідна підготовка стрілка. Вже на сьогодні снайпер один не стріляє, вони стріляють парами, тому що настільки складна техніка, що потрібно враховувати все. Навчитись важко, але в нас нема таких курсантів, які закінчили навчання і не вміли б використовувати цю зброю. Ремонтом і технічним обслуговуванням займаються у тому числі ті офіцери, яких ми випускаємо, це так звані зброярі, які знають її будову, боєприпаси, внутрішню та зовнішню балістику, як експлуатувати, ремонтувати, як готувати до бою, – продовжує екскурсію підполковник Бухун.

 

 

Також ми побачили теоретичні заняття з вивчення  тактико-технічних характеристик стрілецької зброї.

 

 

…Та стрільби у навчальних тирах Академії.

 

 

У тому числі, з використанням тренажера та мультимедійного обладнання, що імітує ведення бойових дій в умовах міської забудови.

 

 

Взагалі, рівень навчального обладнання, що є у розпорядженні Академії НГУ, вражає. Бо погодьтеся, важко вивчати сучасну техніку «на пальцях». Але наявність відповідного комп’ютерного софту та динамічних тренажерів робить навчальний процес наочним і корисним.

 

Наприклад, унікальний тренажер для підготовки екіпажів БТР-4Е, що дає змогу отримати навички водія, навідника або компандира «бехи». Він став в нагоді не лише курсантам, які ще опановують військову справу, але й досвідченним бійцям-спецпризначенцям з загонів «Донбас» та «Азов», що входять до складу НГУ.

 

 

За такою ж системою готують і водіїв КРАЗів. Динамічний тренажер, на якому завдяки комп’ютерній програмі можна задати маршрут, рел’єф місцевості, зробити імітацію різних ситуацій на дорозі, імітує рухи кабіни автівки.

 

 

Багато уваги в Академії НГУ приділяється фізичному стану курсантів. Насамперед, це вправи з важкої атлетики, боксу, самбо, інших бойових єдиноборств.

 

 

На рахунку курсантів – багато перемог у всеукраїнських, європейських та навіть світових Чемпіонатах. Тож випускники вишу не будуть беззахисними та  зможуть виконувати завдання з охорони громадського порядку,  навіть на маючі при собі зброю.

 

 

У класі ситуаційного моделювання – досвідчені слухачі-офіцери, які на макеті міста відпрацьовують різні ситуації з охорони правопорядку у відповідності до поставлених завдань. При цьому вони використовують інформацію, що передається з камер відеоспостереження, які встановлено у місцях найбільшого скупчення людей у більшості сучасних українських міст.

 

 

Насичена ескурсія добігає кінця. Ну і звісно, журналісти не були б журналістами, якщо б не намагалися відшукати якусь «зраду». Тож офіцерам, що нас супроводжують Академією, ставиться питання – а чим, та в яких умовах годують курсантів? Чи вони, часом, не «голі-босі»? Замість того, щоб голословно відповідати, нам не просто продемонстрували їдальню, але й дали змогу скуштувати страви, що входять до щоденного раціону.

 

Ну що я можу вам сказати? Якщо при словах «курсантська їдальня» вам уявляється якась казарма з длинючими лавками та дерев’яними столами, на яких стоять олов’яні миски та кухлі, забудьте про це. Світлий, просторий та охайний зал їдальні більше нагадує непогане кафе, де я б із задоволенням повечеряла або випила філіжанку кави. Серветки, нові столові прибори, гарне сервування, розмаіття страв. Так, курсанти мають змогу обирати між двома першими та двома другими стравами – залежно від того, що більше їм до вподоби. Триразове харчування забезпечує курсантам кількість калорій згідно загальновійськової нормі, яку визначено постановою Кабміну.

 

 

Академія НГУ має пельмений апарат та власну пікарню, де випікають смачний та духмяний хліб і булочки. У раціоні курсантів є свіжі овочі та фрукти, соління, копченості, сало, яке тут перекручують з часником та роблять смачні рулетики з перцем. Більш того – з курсантами постійно радяться щодо асортименту блюд та враховують їхні побажання. Тож матусям, діти яких навчаються в Академії НГУ, відповідально можу заявити – не хвилюйтесь! Хлопці та дівчата не голодують, якість їжі – майже домашня (перевірено особисто).

 

 

Підсумовуючи все, що ми побачили та почули під час візиту до харківської Національної Академії Національної Гвардії України, можу сказати лише одне – це зразковий навчальний заклад, куди б я, ні на секунду не забарившись, порадила б йти молодим людям, що мають до цього хист і бажання. Бо її випускники матиму гарну освіту, яка дозволяє з честю нести звання офіцера НГУ.