Використання онкохворих дітей у термінальних стадіях для збору коштів, які завідомо ніколи не дійдуть на лікування – це мільйонний бізнес зі своїми жорстокими, нелюдськими законами. Коли різноманітних «фондів допомоги» – як зірок на небі, а їхніми фінансовими оборудками ніхто не цікавиться, то не дивно, що постійно з’являються нові.

 

---

 

Терміновий збір на лікування Аріни (гангліонейробластома)

 

Впродовж останніх двох тижнів глядачі YouTube дедалі частіше стали бачити, що на кожному відео з’являється однакова реклама. Який би контент вони не дивилися – чи то документальний фільм, чи то якесь розважальне відео, воно щоразу переривається однією вставкою: «Я не юб’ю хімію!», – ридає маленька дівчинка, і далі: «Я не знаю, почему столько боли такому маленькому ребенку…». І так – по кілька разів. На цьому більшість користувачів натиснуть «Пропустити рекламу». Але є і ті, хто дивитимуться її до кінця (відео коротеньке – менше двох хвилин) і перейдуть за посиланням.

 

 

Якщо перейти за посиланням, ми потрапляємо на класичний веб-лохотрон. Сайт майже порожній – ані інформації в розділі «Про нас», ані чого.

 

 

Як називається сайт? Із цим повна нерозбериха. У заголовку написано «World Champions- EU» (з англ. – світові чемпіони) із зображенням спортивного кубку. Домен називається drove .com.

 

Про це докладно у наших матеріалах:

• Аферисти «World Champions» чекають на ваші гроші
• Владислава Фічковська, організаторка афери «World Champions»
• Дар’я Колоденко (Дарьяна Коляденко), «фандрайзер» зі збору коштів на лохотроні «World Champions»

 

А належить сайт нібито ізраїльському благодійному фонду «Алуфей а-Олам», який займається збором коштів для онкохворих дітей.

 

 

Про фонд ніде немає інформації, крім реквізитів для перерахування коштів.

 

Звідки з’явився фонд «Алуфей а-Олам»?

 

Очевидно, що сайт було створено нещодавно, і для цього купили задешево чийсь домен «з історією». Скоріш за все, раніше тут був якийсь веб-ресурс зі спортивної тематики (від якого дісталася у «спадок» назва World Champions), і він був зареєстрований кілька років тому. А значить, створюватиме видимість того, що і благодійний проект було розпочато не у серпні 2021 року, а нібито «давно». Звідси й невідповідність у назвах. На сайті всього два збори для онкохворих дітей: на лікування 3-річної Аріни та на лікування 11-річного Іллі.

 

Усе це свідчить про те, що сайт не розрахований на тривалу перспективу. Жодного звіту про витрачені кошти ви, звісно, там не знайдете. Коли цей дивний веб-ресурс буде видалено, ніхто не дізнається, кому дісталися всі зібрані гроші.

 

Якщо «рекламний» ролик «Она кричит от боли, и никто не может ей помочь», який ми постійно бачимо на YouTube, з’являється в будь-яких відео кожні 5-10 хвилин, значить, його показ кимось оплачений. Сам відеоролик опубліковано два тижні тому на каналі «world champions». А канал було створено зовсім нещодавно – 04 серпня 2021 р. На ньому всього декілька відео, тільки по двох дітях. Це ролики про Аріну та про Іллю.

 

 

Два відео на каналі відрізняються тільки мовою: російська, іврит і англійська. За час свого короткого існування на каналі вже 1 мільйон 264 тисячі переглядів, при тому, що на нього підписалися всього лише 161 глядач.

 

Технології створення агітматеріалу для благодійних проектів

 

Припустимо, ви переглядаєте на YouTube улюблений фільм, якусь смішну комедію, аж тут у нього вривається оце «Я не юб’ю хімію!», сльози, відчай і морок. Які емоції у вас викликає така вставка? Правильно, настрій зміниться. Принаймні, вам стане неприємно на це дивитися. Цього і прагнули добитися творці подібної «соціальної реклами». Тому що від «режисера» потрібно створити контент, який вдирається у нашу емоційну сферу, проникає в наші очі, вуха та душі, максимально «сідає на мозок».

 

Перед режисером стоїть потрійна задача:

 

• викликати сильні негативні емоції;
• навіяти всім почуття провини;
• змусити цю провину спокутувати, жертвуючи свої кровно зароблені кошти.

 

Щоб створити таку «соціальну рекламу», треба бути закінченим садистом. У відеоролику тривалістю 1:37 хв всього дві дієві особи: згорьована молода жінка і маленька дівчинка з поголеною голівкою. Знімаючи ці сцени, оператор знав, що дитина приречена, що дитина вмирає в нього на очах. Знав і ловив моменти, що є найбільш жалісливими, а потім під час монтажу відбирав саме такі кадри, що найвиразніше передають відчуття болю, відчаю, страху.

 

 

Дієві особи швидко та кілька разів зміняють у кадрі одна одну: дитина постійно кричить і плаче, «Я не юб’ю хімію!», мати ридає і промовляє на камеру те, чого найбільше боїться навіть уявити кожна жінка. Страх смерті дитини – що може бути гірше?..

 

 

Потім знову в кадрі з’являється дитина під крапельницею в лікарняній палаті, що корчиться від болю, далі знову слова матері, дитина заходиться у плачі.

 

 

І якийсь дуже злий збоченець довго думав, як би так назвати цей відеоролик, аби ще більше підсилювати всі негативні емоції, створюючи відповідну атмосферу жаху. Тому відео називається (рос.) «Она кричит от боли, и никто не может ей помочь».

 

 

Тема з описом на сайті підписана словами: «Мама, не обнимай меня – ты делаешь мне больно!». А все тому, що люди, котрі відчувають негативні емоції, значно легше розстаються із грошима, думаючи, що вони роблять добру справу і рятують онкохворих дітей.

 

…І всі активно жертвують

 

У вкрай емоційній історії, що міститься в описі до збору на лікування Аріни, зазначено, що вона приїхала разом з мамою з України. Щоправда, у діагнозі чомусь указано, що матеріали для лабораторної діагностики надійшли з Росії, але то таке…

 

 

Отже, мама Аріни твердить, що в Україні «не знайшлося підходящого лікування:

 

 

По-перше, з наведеного зрозуміло, що у нашій країні медики готові були забезпечити лікування дитини. Що стосується медичних препаратів, то жоден притомний лікар не дасть 100-відсоткової гарантії того, що вони допоможуть повністю одужати. Навіть якщо це банальні краплі від нежиті, не кажучи вже про ліки від більш серйозних захворювань. Але ж далі мама Аріни давить на емоції та звинувачує в усьому наших лікарів.

 

 

По-друге, у медицині, якщо хто не знав, є таке поняття, як прогноз. Він може бути сприятливим або несприятливим. Беручи до уваги ті скупі відомості, що можна виловити з діагнозу Аріни (якщо це не підробка, бо картинка в Інтернеті зовсім не схожа на документ, оформлений медичною установою), прогноз лікаря був несприятливим. Благодійні фонди, які відкривають збір коштів на онкохворих дітей, завідомо знаючи про те, що вони приречені, збагачуються на стражданнях безпомічних малюків. А ті, хто жертвують туди гроші, підтримують цей садистський «бізнес».

 

52 тисячі євро за два тижні

 

Необхідна сума, яку треба зібрати якомога скоріше, становить 882 275 євро. Ви ніде не знайдете інформації про те, з чого вона складається. Вартість лікування? Якщо так, то що туди входить? Хто вирахував саме таку суму? Навіть імені лікаря немає!

 

На момент підготовки цього матеріалу було зібрано 6% від необхідної суми, тобто 52 249 євро. Де гарантії того, що зібрані гроші буде спрямовано на лікування Аріни? Немає гарантій. Натомість прямо зазначено:

 

«По уставу благотворительной организации, деньги, оставшиеся от сбора средств на лечение пациента и помощь его семье, будут переданы на помощь другим больным детям в похожей ситуации и на работу организации, направленную на благо этих детей, как это написано в уставе благотворительной организации».

 

Дійсно, там є дещо ззовні схоже на статут – якийсь текст англійською мовою, який ніхто з жертводавців, ясна річ, і читати не стане.

 

Чому ніхто не береться викривати ці афери?

 

Коментарі від благодійників, які пожертвували ту чи іншу суму, з’являються у режимі нон-стоп з періодичністю в кілька хвилин. Вони можуть бути як реальними, так і написаними однією особою, котра відповідає за підтримання видимості активної допомоги для того, щоб спонукати інших долучатися до пожертв. Якщо ж ці коментарі справжні, у мене для вас погані новини. Вони показують, скільки серед наших співгромадян людей некритичних, готових вірити на слово та віддавати свої гроші невідомо на що – на чужу дитину, про яку нічого не відомо, навіть прізвище приховано.

 

Дивлячись на все це неподобство, дедалі частіше виникають підозри, що у нашій державі нікому не вигідно організувати просвітницьку роботу серед населення і навчити людей розпізнавати афери на стражданнях дітей. Навряд чи знайдеться хоч одна політична сила, як б не експлуатувала тему благодійності для власного піару. Одні «рятують» бродячих собак, інші показово «допомагають» дітям, треті возять на фронт полуницю… Для народних обранців, у яких зарплата в десятки разів більше, ніж у пересічних українців, витрати на благодійність – це копійки, дрібниці. Причому багато хто з них «допомагають» не за свої, а за наші з вами кошти, самі організовуючи збори пожертв.

 

Щоб вони – і закликали людей припинити жертвувати гроші сумнівним фондам? Це буде все одно, що бджоли проти меду. Викриваючи афери на благодійності, публічні особи ризикують втратити своїх прихильників. Для них «ідеальний» адепт – це особа максимально конформна, яка погоджується з думкою більшості, не ставить каверзних запитань і не сперечається. З таких індивідів складається «ідеальна» електоральна маса.

 

Гидко від того, що нам намагаються нав’язати таку модель поведінки, за якої жебрацтво вважається нормою життя, за якої аферистів заохочують і хвалять, а кожен, хто відмовляється бути частиною слухняного стада, одразу піддається остракізму.