На чий млин ллє воду газета «Мир Божий»?

Поділитися:
The following two tabs change content below.
Avatar

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головний редактор загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!", e-mail: govory.red@gmail.com

Щотижнева газета «Мир Божий» публікує, серед матеріалів православної тематики єретичні статті, які вводять людей у гріх смутку та слугують засобом поширення хибних учінь і конспірологічних теорій.

 


 

Позиція головного редактора Віктора Мачули

 

Торік після виходу матеріалу Сектантська газета «Мир» – вісник мракобісся і розпалювання релігійної ворожнечі зі мною зв’язався головний редактор даного видання. Віктор Васильович Мачула направив на редакційну адресу листа:

 

Здравствуйте, уважаемая Ирина! Вас беспокоит газета «Мир». В публикации общегосударственного бюллетеня «ГОВОРИ!», главным редактором которого Вы являетесь, 08 февраля 2020 года была публикация, в которой содержалась информация касательно нашего издания. Статья имела название «Сектантская газета «Мир» – вестник мракобесия и разжигания религиозной вражды». Нам небезразлично мнение каждого из наших читателей и возникающие спорные вопросы мы готовы обсуждать в любом удобном формате.

 

Являетесь ли вы автором вышеупомянутой статьи или это личное мнение одного из ваших журналистов? Вопросы поднимаются в ней очень серьезные, и мы намерены разобраться в них. В статье указано много претензий касательно достоверности информации в наших публикациях, и мы готовы предоставить факты, подтверждающие обстоятельства, на которые мы ссылаемся, или ресурс, из которого была взята та или иная информация. 

 

С уважением, главный редактор газеты «Мир» Виктор Мачула

 

З того часу (ми спілкувалися заочно у червні 2020 р.) утекло багато води. Якщо раніше газета мала назву «Мир», то у липні 2020 р. було зареєстровано інше видання – газета «Мир Божий», власник і видавець якого, а також періодичність виходу (щотижневик) не змінилися. Я прочитала декілька номерів, і сьогодні ми з вами розберемо окремі публікації.

 

Газета Мир Божий

Окремі випуски газети «Мир Божий» за 2021 рік

 

Однак проблема, яка порушувалася рік тому, нікуди не зникла. Це свідчить про те, що всім нам слід продовжувати вести роз’яснювальну роботу з людьми, що потрапили під вплив такого явища, як православна конспірологія, про що ми також поговоримо.

 

На жаль, Віктор Васильович наразі не надіслав заперечень або інших роз’яснень. Ще раз нагадую: ми відкриті для діалогу, і пан Мачула та автори видання «Мир Божий» можуть зробити це в будь-який час. Ми опублікуємо їхню позицію з цих питань (за умови дотримання наших правил для авторів).

 

Православна конспірологія – доволі поширене явище

 

Одним із соціальних явищ останнього часу стало поширення в суспільстві низки міфів про «електронний концтабір», «мітки звіра», невидимі ​​штрих-коди, що для простоти розуміння назвемо одним словом – цифрофобія. Поряд із ними розповсюджуються ідеї противників щеплень – антивакцинаторів та інші подібні конспірологічні теорії. У своїх публікаціях я не раз звертала на це увагу і докладно розбирала кожен з цих соціальних міфів, – про це я зазначила у своїй відповіді на звернення Віктора Васильовича.

 

Православна віра справедливо трактує цифрофобію як єресь і хибне вчення. Та й при докладному вивченні Нового Завіту і Євангелія, якщо проявити необхідну тверезість і критичність, стає очевидним, що пророцтва про «цифрові мітки» не підтверджуються абсолютно нічим. Адже в наш час світом править не одна особистість, країни розділені кордонами, їх очолюють президенти та уряди. Існує ще багато чинників, які не вкладаються у канву «пророцтв».

 

Чому церква засуджує подібні хибні вчення? Головна ідея православ’я – виховувати людей в дусі дотримання Божих заповідей, утримання від гріхів і загалом учити будувати своє життя на засадах християнської моральності. Тому і будь-яке видання, яке позиціонує себе як православне (як газета «Мир Божий»), мусить дбати про благо своїх читачів і про їх душевну чистоту.

 

Публікації, в яких поширюються ідеї «паспортної Голгофи» або даються поради про те, як уникнути реєстрації дітей в електронній системі, проведення їх обов’язкової імунізації (вакцинації) і тому подібні речі вводять людей у ​​гріх зневіри. Замість того, щоб зосередитися на молитві, спокуті своїх гріхів і допомоги ближнім, люди починають займатися поданням заяв про відмову в отриманні паспортів нового зразка, розпочинають судові тяжби у справах про заборону відвідування дитсадків і шкіл невакцинованих дітьми, беруть участь у вуличних акціях, на яких також панують і культивуються (причому, культивуються зовсім безпідставно) настрої смутку, гніву, відчаю і страху. Тим самим, людей відводять від Бога в різні єресі та штовхають у деструктивні громадські рухи. Годі й казати про те, як сильно ці сторонні переконання погіршують життя, коли люди впадають у крайнощі?..

 

Стаття «Исповедующий истину сильнее тех, кто исповедует ложь»

 

У статті з назвою (рос.) «Исповедующий истину сильнее тех, кто исповедует ложь» (автором зазначений Юрій Істомін, стор. 3 газети «Мир Божий», № 4 від 26.01.2021 р.) йдеться про законодавчу ініціативу перейменування Української Православної Церкви (УПЦ) на «РПЦ в Україні». Щодо останнього, то тут і я особисто проти такого перейменування, тому що хрещена в УПЦ.

 

Автор робить основний акцент на темі утискання прав релігійних громад УПЦ, і шляхом нагнітання настроїв страху нав’язує читачам думку про те, що представники Православної церкви України, котрі безпідставно позиціоновані в образі рейдерів, винні у виникненні конфліктів і провокацій насильницьких дій по відношенню до віруючих усіх інших конфесій. Тим самим ПЦУ і патріарх Варфоломій постають в образі спільного «ворога», з яким належить боротися.

 

Продовжуючи думку про способи «протистояння» спільним «ворогам» в особі патріарха Варфоломія та ПЦУ, автор далі розповідає про проведення у м. Києві 21 січня 2021 р. хресної ходи, в якій брали участь громадяни з різних регіонів України (кількість учасників у тексті не зазначена). Організатором хресної ходи було «Всеукраїнське православне братство в ім’я Архистратига Божого Михаїла». Дана організація являє собою неформальне псевдоправославне об’єднання громадян (відокремлену культову групу – секту) і не належить до УПЦ. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України відомості про її реєстрацію відсутні.

 

У статті зазначено, що хресна хода фактично являла собою пікет, який проходив біля посольства Туреччини у м. Києві проти патріарха Варфоломія. Після цього учасники масових заходів прибули до Офісу Президента України, де провели мітинг з вимогами не допускати в Україну патріарха Варфоломія. В кінці статті, в частині опису молитви учасників масових заходів біля Софійського собору в м. Києві застосовано терміни «іновірці» та «іншоплеменні», проти яких було проведено молитву. Таким чином, стосовно всіх громадян України, які не є членами псевдорелігійної організації (секти) «Всеукраїнське православне братство в ім’я Архистратига Божого Михаїла» здійснюється нагнітання настроїв протистояння й ненависті на релігійному та національному підґрунті.

 

Стаття «Верные идут своей дорогой к Богу»

 

Стаття «Верные идут своей дорогой к Богу» (автором зазначений Юрій Істомін, стор. 3 газети «Мир Божий» № 9 від 02.03.2021 р.) описує проведення з’їзду релігійних громад «Вірні», котрі нібито піддаються гонінням. З’їзд був проведений 22 лютого 2021 р. в Києво-Печерській лаврі. В тексті вказано, що ініціаторами проведення з’їзду були 338 священнослужителів і віруючих із захоплених храмів із 14 областей України. Вони забралися для того, щоб «разработать план действий на будущее». Зокрема щодо спільних дій на майбутнє учасниками з’їзду було заплановано масове подання однотипних індивідуальних і колективних звернень на адресу органів державної влади України для того, щоб паралізувати їхню роботу, тобто вчинення узгоджених дій шляхом зловживання правом на звернення.

 

Крім того, оскільки саме видання, в якому розміщено дану публікацію – газета «Мир Божий» не є офіційним виданням Української Православної Церкви, а належить приватній особі, розміщена у ній стаття авторства Юрія Істоміна «Верные идут своей дорогой к Богу» слугує додатковим засобом маніпулювання громадською думкою, штучного провокування конфлікту між прихожанами Української Православної Церкви та Православної церкви України, безпідставного нагнітання настроїв міжконфесійної нетерпимості, взаємної недовіри та протистояння.

 

Наведене у тексті статті твердження про те, що, дослівно: «…наша Церковь переживает непростые времена: давление, дискриминацию, захват храмов» є особистим суб’єктивним припущенням автора, що слугує засобом дезінформації читацької аудиторії та нав’язування хибної й такої, що жодним чином не може бути піддано перевірці, інтерпретації подій, котра нав’язується невизначеному колу осіб.

 

Як зазначено далі, «…Христос сказал, что в этом мире тех, кто захочет следовать за Ним, будут гнать, ненавидеть, проклинать. Это наш путь, дорога Церкви. Земная Церковь называется воинствующей. То есть она противостоит злу, а если противостоять злу, то оно на нее ополчается». Застосування метафор і епітетів, а саме «воинствующая Церковь», а також однозначного твердження у формі наголосу на тому, що православ’я, на думку автора, вже нібито зазнало розділення, також є елементом образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, оскільки воно ґрунтується на суб’єктивних переконаннях автора про те, що у розділенні (розколі) православних християн нібито винні прихожани Православної церкви України.

 

Стаття «Как нам жить во время нынешних гонений на Православие»

 

Стаття «Как нам жить во время нынешних гонений на Православие» (автором зазначена Л. Чернова, стор. 5 газети «Мир Божий» № 9 від 02.03.2021 р.) являє собою републікацію з веб-сайту «Трость скорописца» та описує ситуацію, що склалася у зв’язку із запровадженням Урядом України карантинних обмежень, обумовлених поширенням коронавірусного захворювання. У статті викладено текст інтерв’ю грецького протопресвітера Петра Хіірса з архімантдритом Саввою Святогорцем. В інтерв’ю йдеться про те, що встановлення заборони на проведення богослужінь під час карантину є «прихованим під благовидною нагодою гонінням на православну Церкву».

 

Текст інтерв’ю являє собою виклад суб’єктивної позиції релігійних діячів, має вкрай емоційний характер і містить твердження про таке:

 

«…закрытие храмов, монастырей, запрещение богослужений и причастия», «вот уже год, как в наших храмах принимаются вынужденные «меры предосторожности», связанные с эпидемией коронавируса», «кто-то же категорически не приемлет нововведения и, полагаясь на мнение святых отцов Церкви и каноны, считает это хулой на Духа Святого и насаждением новой ереси».

 

Ключовою тезою інтерв’ю є твердження про те, що дотримання карантинних обмежень нібито суперечить священним канонам. Тим самим читачів закликають ігнорувати всі заборони, встановлені державними органами та не брати до уваги рекомендації медиків. В тексті береться під сумнів існування пандемії COVID-19, а запровадження карантинних обмежень розглядається як гоніння на православних віруючих.

 

Дана публікація свідчить про свідоме й цілеспрямоване поширення дезінформації серед населення щодо коронавірусної хвороби, применшення її масштабів та ігнорування реальної небезпеки. На цій підставі автор намагається в завуальованій формі застосувати пропагандистський прийом для переконання читачів у тому, що ті священнослужителі та віруючі, котрі заперечують існування пандемії й не дотримуються карантинних обмежень (не надівають захисні маски у храмах, цілують ікони та руки священнослужителів, приймають причастя з однієї чаші тощо), є «вірними». Решта громадян названі «духовно мертвими», бо вони вважають святі ікони «нечистими», а тому підлягають анафемі. На думку автора, лише ті особи, котрі вірять у силу Святого Причастя і продовжують відвідувати церкви, можуть уникнути зараження COVID-19, і вони наділені перевагами над представниками всіх інших релігійних конфесій.

 

В інтерв’ю наголошується на тому, що нібито в культових будівлях неможливе інфікування COVID-19, а відносно всіх осіб, які не підтримують таку позицію, містяться безпідставні звинувачення в порушенні ними святих канонів. При цьому повністю ігнорується факт високого ризику інфікування COVID-19, масштаби поширення пандемії, показники захворюваності і смертності серед населення. Наведене свідчить про використання пропагандистських прийомів дезінформації населення та поширення настроїв нетерпимості щодо всіх віруючих різних релігійних конфесій за ознакою дотримання ними встановлених Кабінетом Міністрів України карантинних обмежень і використання засобів індивідуального захисту, що є елементом приниження честі та гідності громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями.

 

Стаття «Меня гнали, будут гнать и вас»

 

Стаття «Меня гнали, будут гнать и вас» (автором зазначений Юрій Істомін, стор. 3 газети «Мир Божий» № 10 від 09.03.2021 р.) присвячена темі «утискання» прав Української Православної Церкви та аналізу окремих законотворчих ініціатив щодо регулювання державно-церковних відносин. Композиція тексту побудована на основі компіляції вибіркових фрагментів публікацій (цитат) з посиланням на інші джерела у медіа (Інтернет-видання, Telegram і YouTube), які мають упереджений, тенденційний характер щодо опису окремих законотворчих ініціатив.

 

Для створення видимості резонансу в суспільстві автор додає до власної упередженої суб’єктивної інтерпретації сучасних подій вибіркові посилання на заангажовані джерела: «цитирует Информационно-просветительский отдел УПЦ»; «об этом пишет газета «Страна .ua»; «…такую точку зрения в комментарии «СПЖ» озвучил украинский политолог, кандидат исторических наук Константин Бондаренко» тощо.

 

При цьому основна ідея статті зосереджена навколо звинувачень на адресу громадян православного віросповідання, зокрема прихожан ПЦУ. Представники духівництва ПЦУ та пересічні прихожани безпідставно звинувачені в тому, що вони нібито через свою абсолютну «гріховність» і «розкольництво» винні у глобальних проблемах людства та, крім того, нібито насильницьким способом захоплюють храми УПЦ. Для компіляції тексту статті автор вибирає тільки ті цитати з інших джерел, які підкріплюють його суб’єктивну позицію та посилюють нагнітання негативних настроїв по відношенню до віруючих ПЦУ:

 

«Новые антицерковные законы принимают для лишения УПЦ возможности отстаивать свои права и легализации захватов храмов и общин канонической Церкви раскольниками».

 

Баланс думок у даному матеріалі відсутній, стаття має характер однобічного нав’язування невизначеному колу осіб думки про те, що прихожани УПЦ є об’єктами ненависті для всіх інших віруючих, і за свою «єдину вірну» віру піддаються гонінням: «…мы будем ненавидимы всеми именно потому, что мы Христовы».

 

З посиланням на Інтернет-видання «Страна» (неодноразово помічене у брехні та поширенні фейків – наприклад, про рожевий сніг) автор повідомляє: «…в Раде созрел другой план наката на УПЦ». Йдеться, зокрема про законопроект № 5101, яким передбачено надання можливості судам припиняти діяльність релігійних організацій у випадку вчинення ними дій, спрямованих на розпалювання релігійної ворожнечі, посягання на життя і здоров’я людей під виглядом проведення релігійних обрядів або порушення прав громадян за ознакою їхньої релігійної належності. На цьому підґрунті у статті констатовано, що головною метою даного законопроекту нібито є утискання саме УПЦ. Далі автор доходить хибного висновку про те, що причинами «утискання» прав УПЦ є принципова позиція щодо захисту традиційних сімейних цінностей, за що УПЦ нібито піддається гонінням.

 

Стаття «Верные Богу и Церкви»

 

Стаття «Верные Богу и Церкви» (автором зазначений Юрій Істомін, стор. 3 газети «Мир Божий» № 8 від 25.02.2021 р.) розпочинається з новини про обрання та інтронізацію Патріарха Сербського Порфірія (Перича), що відбулася у лютому 2021 р. В тексті йдеться про те, що «…власти Украины на государственном уровне поддерживают псевдорелигиозную организацию «ПЦУ». Твердження, в якому Православну церкву України названо «псевдорелігійною організацією», стосується невизначеного кола осіб, які підтримують створення Православної церкви України, а тому спрямоване на образу почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями.

 

Автор висловлює тезу про те, що обрання нового Патріарха Сербського є свідченням підтримки ним «канонічної церкви» (УПЦ), та в подальшому буде сприяти «несприйняттю розколу» (ПЦУ). Дане повідомлення супроводжується твердженням такого змісту: «Позиция СПЦ по отношению к этой Церкви остается однозначной: «Мы не признаем нераскаявшихся украинских раскольников членами Церкви», що є маніпулятивним  прийомом переконання та впливу на свідомість невизначеної кількості осіб для  навіювання хибних думок з метою викликати настрої недовіри, зневаги й ненависті до представників духівництва та віруючих ПЦУ. При цьому стосовно підстав для звинувачень громадян у «розкольництві» не наведено жодного підтвердження чи вказівки на джерело запозичення даної тези, що свідчить про введення в оману читацької аудиторії шляхом поширення недостовірних даних.

 

Стосовно оцінки законотворчих ініціатив Верховної Ради України нові законопроекти безпідставно названі «антицерковними» й такими, що нібито створюють передумови для «рейдерського захоплення храмів». Автор апелює до низьких негативних емоцій – страхів людей, називає прихожан Української православної церкви Київського Патріархату та членів ГО «Правий Сектор» виключно термінами «рейдери» та «розкольники». При цьому автор викладає опис низки подій, які були, на його думку, спрямовані на рейдерське захоплення культових будівель і пошкодження майна Української Православної Церкви:

 

«…«Киевский патриархат и «Правый Сектор» действовали сообща. При захвате напор был настолько мощным, что телами верующих выломали забор, когда их забивали дубинками. Отец Сергий сообщил потрясающий факт: главные инициаторы захвата уже умерли – многие совсем молодыми».

 

Так, у статті наведено інформацію про нібито захоплення культових будівель і майна православних громад УПЦ в селах Катеринівка, Птича та Ділове та інші приклади. Однак до жодного з них не наведено аргументів, які підтверджували б викладені обставини, а джерелами, на які посилається автор, є публічні висловлювання користувачів відеохостингу YouTube та публікації на різних Інтернет-ресурсах, переважна більшість яких є анонімними та не містять відомостей про їх власників.

 

У статті також містяться заклики до проведення масових акцій громадської непокори та протесту проти законотворчих ініціатив Верховної Ради України. При цьому наведено посилання на приклад проведення масових «хресних ходів» у Чорногорії, що нібито допомогли «відстояти віру»:

 

«…если будет необходимость, то и на улицы украинских городов выйдут многочисленные верующие, чтобы защитить права канонической Церкви: каждое воскресенье наши храмы посещают около двух миллионов людей, и на улицы городов выйдет такое же количество верующих, если будет в этом необходимость для отстаивания религиозных прав».

 

Додатковим елементом доведення до граничного ступеню настроїв нетерпимості до всіх інших християнських релігійних конфесій є використання елементів залякування населення шляхом поширення тверджень про неминуче настання в Україні «релігійних воєн» у разі подальшого «утискання» прав УПЦ.

 

Стаття «Церковь о недопустимости принуждения к вакцинации от COVID-19»

 

Стаття «Церковь о недопустимости принуждения к вакцинации от COVID-19» (автором зазначена Л. Чернова, стор. 6 газети «Мир Божий» № 8 від 25.02.2021 р.) пропагує масову відмову від обов’язкової планової імунізації населення на підставі релігійних переконань.

Текст розпочинається з провокативних тверджень автора на кшталт «принудительный характер вакцинации от COVID-19», «дискриминация людей про принципу вакцинирован / не вакцинирован». Автор – Л. Чернова, заперечує необхідність обов’язкової вакцинації, пояснюючи свою позицію за допомогою застосування таких маніпулятивних прийомів, як залякування та поширення дезінформації про нібито «наявність загрози для життя і здоров’я» під час щеплення та наведення псевдорелігійних теорій, які нічим не підтверджено.

 

Негативний вплив від поширення такого роду інформації та закликів до відмови від вакцинації (щеплень) полягає в тому, що внаслідок дотримання певними групами громадян цих хибних приписів у країні поширюються епідемії на такі захворювання, як кір, грип, туберкульоз, COVID-19 та інші, особливо серед дітей, що призводить до зростання захворюваності й смертності серед населення, а тому становить суттєву загрозу для здоров’я нації загалом.

 

Нагнітання настроїв недовіри до сучасної доказової медицини, зокрема такої галузі, як імунологія, супроводжується доводами про те, що вакцинація нібито суперечить релігійним переконанням православних християн:

 

«По словам владыки Виктора, безпокойство вызывает и этическая допустимость применения препаратов некоторых производителей. Речь идет об использовании абортивных клеток при производстве некоторых вакцин. Среди верующих людей использование вакцины такого типа вызовет однозначное сопротивление…».

 

В даному випадку наведене посилання на інше джерело використовується з метою надання викладеним у публікації хибним твердженням (а саме, про «використання абортивних клітин») вигляду достовірності.

 

«Проблемными моментами при вакцинации для верующих может стать навязывание прививок и введение COVID-паспортов», – зазначено далі. У статті також наведено зразок заяви «обґрунтованої відмови від проведення профілактичних щеплень», запропонованої членами редакційної колегії газети «Мир Божий» стосовно не надання дозволу на проведення дитині щеплень проти кору, краснухи, паротиту, кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, БЦЖ, проби Манту, COVID-19, а також введення інших вакцин або медичних препаратів у межах програми імунізації населення України чи будь-якої іншої програми.

 

Якщо ви або ваші близькі потрапили під вплив православної конспірології

 

На сьогоднішній день багато православних громад (і це особливо прикро) «заразилися» інформаційної інфекцією і теоріями змови. Виявити такі громади доволі просто – достатньо лише ознайомитися з асортиментом їхніх церковних крамниць. Якщо в них продаються книжки, присвячені «печаткам антихриста», «електронному концтабору» тощо, значить попереду багато роботи. І головне в цій роботі – ставитися до людей по-християнськи: не конфліктувати, не звинувачувати, а виявляти терпимість і доводити до них правду. Тут треба вміти слухати, щоб розвіяти страхи людей і показати їм, що той, з ким Бог, не повинен нічого боятися. Тим більше, якогось паспорта або штрих-коду на товарі. Замість того, щоб займати свій розум побоюваннями про нібито шкоду таких звичайних предметів, варто було б присвятити цей час молитві і направити свої сили на добрі справи.

 

На відео нижче – думка православних священників. Про причини поширення цифрофобії та шляхи її подолання бесідують ієрей Георгій Максимов і протоієрей Максим Колесник. Розмова вийшла доволі довгою, проте вона варта уваги і, безумовно, буде цікавою для читачів газети «Мир Божий».

 

 

Безумовно, позиція авторів і редакційна політика газети «Мир Божий» залежать тільки від них самих, якщо вони не виходять за межі правового поля. Так само, як і моя позиція – спростовувати соціальні міфи, викривати хибні вчення й «гуру» всіх мастей.

 

Будь-які дії, що сприяють нагнітанню ситуації між традиційними церквами, кажучи максимально спрощено, «ллють воду на млин» всіляких єретичних (сектантських) течій. Звісно, за таких умов будуть почуватися краще за всіх саєнтологи, неоязичники, Свідки Єгови та багато інших.

 

Працюючи з людьми, які постраждали внаслідок перебування в таких псевдорелігійних течіях, я бачила дуже багато сліз, бачила горе тих, хто втратили в сектах своїх рідних і роками не можуть розшукати доньку, сина, мати… Тому моя позиція така: як би ми ставилися до ПЦУ, УПЦ або УГКЦ (традиційних Церков), слід уникати необдуманих вчинків, тобто не «лити воду на чужий млин». Ми не повинні давати сектантам нагоди твердити, що нібито традиційні церкви не відповідають потребам сучасності, і тільки в новомодних культах можна отримати жадані знання, духовність і багато іншого.

 

Слід пам’ятати і про те, що за кожною традиційної церквою стоять люди. Ті, хто нагнітають негативне ставлення до представників тієї чи іншої конфесії, тим самим поглиблюють і роз’єднання в суспільстві. Через таке ставлення і в умовах подібної нестабільності багато людей і звертаються до різних хибних віровчень – сект. Або, знову таки, люди починають думати не про спасіння душі і покаяння, а займатися політиканством і демагогією. Тому закликаю редакцію газети «Мир Божий» думати про майбутнє з відчуттям відповідальності за людей і дивитися на всі ці явища і процеси ширше.