Наталія Лєвая, бібліотекарка-колаборантка з Михайлівки

Поділитися:

Вони боролися проти «культурнава гінасида»: Наталія Миколаївна Лєвая, у минулому – пересічна бібліотекарка з тимчасово окупованої Михайлівки, що у Запорізькій області, з приходом «асвабадітєлєй» стала «зіркою» пропагандистських «медіа».  

 


 

Хто «бомбив Михайлівку восім лєт»?

 

Здавалося б, людина, чия робота пов’язана з бібліотечною справою,  щонайменше, має бути інтелігентною, начитаною, із широким світоглядом. Але в житті очікування не завжди збігаються з реальністю. Завідувачка Михайлівською районною бібліотекою Наталія Лєвая і до війни не вирізнялася ані високим інтелектом, ані моральністю. Односельці знають її як жадібну, брехливу, заздрісну і вкрай неприємну особину. «Чорнорота» – прямо кажуть сусіди, описуючи її схильність до провокування конфліктів.

 

Якщо у мирний час Наталія Лєвая розважалася тим, що збирала та із задоволенням переказувала плітки про знайомих і навіть незнайомих людей, то від початку окупації Михайлівки та сусідніх районів Запорізької області вона так само заповзято збирає та передає рашистам інформацію про своїх колишніх колег і місцевих мешканців, які не приймають «руський мир» і підтримують Україну.

 

Цікаво, що ця поборниця проти «нацистської та шовіністичної літератури», котра зараз почувається «геройкою росії», народилася в Україні та прожила все своє життя у Михайлівці. Про це вона сама відверто розповідає в колонці для гидотної газети «Запорожский вестник». Цю макулатуру друкують в окупованому Криму, а потім безкоштовно роздають і закидають у поштові скриньки в усіх окупованих районах.

 

Наталія Лєвая

Рашистська газета «Запорожский вестник», № 7, стор. 8, рубрика називається «обичниє гєроі»

 

«Бандформірованія», «нацисти», «восімлєт-бамбас», «гади зомбують манесеньких дітлахів», «в усьому винний Майдан», – і це промова не якоїсь базарної баби, а завідувачки бібліотекою…

 

Вона дуже страждала після розпаду совку

 

В інтерв’ю Наталія Лєвая безсоромно бреше про те, що нібито українські книги з бібліотеки передали до музею. Книги давно спалили, а до бібліотеки завезли російські видання. Рідкісні та цінні книги з фонду розкрадено, деякі вивезено за межі України. Сама ж бібліотека нині перетворена на осередок промивання мозку місцевих мешканців, які не мали можливості евакуюватися (адже окупанти просто не випускали людей).

 

Наведене інтерв’ю теж з’явилося не просто так. Для того, щоб потрапити до рубрики «абичниє гєроі» Наталія Лєвая старанно доводила свою відданість окупаційній владі, передаючи відомості про своїх односельців – передусім, військовослужбовців, їхніх родичів і загалом про людей з проукраїнською позицією. Знищувала бібліотечні фонди, організовувала і проводила заходи з популяризації так званої «руської культури», брала участь у псевдорефендумі за приєднання окупованих територій Запоріжжя до росії. А побічно, як бачимо, вона займається агітацією в інтересах ворога та вже «набалакала» собі на тривалий термін позбавлення волі.

 

Хтось може сказати: а чи реально виявити всіх колаборантів, і що ми будемо з ними робити, чи впораються наші суди? Не сумнівайтеся, суди впораються. Коли закінчиться війна, то на загальній «хвилі» піднесення історії окремих зрадників – таких, як Водянський сільський голова Єрмаков, корупціонер-колаборант Пригода чи ця бібліотекарка можуть забутися, відійти на другий план. Ми не маємо права цього допустити.

 

Наостанок хотілося б пожартувати про те, що коли все Запоріжжя буде визволено, таких істот ми будемо показувати в цирку замість клоунів. Але зараз не до жартів. Такі істоти проведуть залишок свого нікчемного існування у виправних колоніях. Кожен і кожна, незважаючи на стать і вік. І най ніхто з них не залишиться без уваги!