Ніколи знову – що символізує квітка маку

Поділитися:
The following two tabs change content below.

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головний редактор загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!", e-mail: govory.red@gmail.com

Було це років вісім або дев’ять тому, задовго до того, як у нас набули нового значення слова – ніколи знову, а квітка маку стала символом пам’яті про пролиту кров захисників і жертв усіх військових конфліктів.

 


 

Дачне селище в Авдіївці до війни

 

Наприкінці травня – на початку червня понад полями, вздовж доріг з’являлися вони скрізь, немов яскраві червоні спалахи… Щоразу, прямуючи на дачу, дивилася на них та й гадала: а от якби набрати коробочок маків та посіяти на вулиці, то гарно було б! Адже червоних маків там наразі не було – хіба що далі, за дворами, де вже починається дубовий гай та кар’єр. А потім, коли вітер рознесе насіння далі, то буде вся наша вулиця у маках. І нехай собі радують око… Отже, назбирала я тих коробочок у полі та принесла на дачу.

 

Ніколи знову квітка маку

Авдіївка, Донецька область, фото 2012 року

 

Обрала для них місце біля воріт, за парканчиком – там і посіяла. Землицею присипала, розрівняла, полила – та й годі!

 

Мак-самосійка

Сонячний день у мирному місті, яке потім зруйнувала війна

 

…І був тоді тихий сонячний день. І все було звичним і знайомим. Лише десь недалечко було чути, як прогримить товарний поїзд або промчить електричка… Небо час від часу розкреслювали літаки, що здіймалися з аеропорту – того самого, від якого зараз лишилися тільки руїни… Шелестіло листя, було чути звичні розмови сусідів-садівників… З другої половини дня сонце поверталося за будинок, і тоді можна було йти і поливати там, де стала тінь.

 

На перший рік, ясна річ, маки ще не зійшли. Зате наступної весни, як тільки стала підніматися трава, показалися стебельця, а вже у червні з’явилися перші червоні квітки. Спочатку їх було небагато – може, до двадцяти.

 

Червоні маки ніколи знову

Зараз на цьому місці лише глибокі воронки від снарядів

 

Квітка пам’яті та примирення

 

Наступного року, коли вітром рознесло насіння, порозквітали мої маки вздовж усього паркану, та й біля сусідів, і на городі – навіть у самому кінці рядочку: дивишся по картоплі – і там маки! І в сусідів порозквітали маки, та всі їм раділи – нехай собі будуть, вони ж такі яскраві!

 

Авдіївка до війни

Дачний будиночок, якого більше немає

 

Я не знаю, як усе виглядає тепер. Ті із сусідів, хто намагалися пройти до своїх дач, аби забрати хоч якісь речі, розповідали, що на нашій вулиці не залишилося жодної вцілілої хати. На городах – величезні воронки від снарядів. Подвір’я заростають височезною травою та чагарниками, а плодові дерева поламані, наче сірники. Стільки років минуло, а я не перестаю плекати надію повернутися туди знову й вірю, що настане той час, коли наш рідний край ніколи більше не знатиме жахів війни.

 

Люди, які живуть у мирних містах, навіть не здогадуються, як їм пощастило і який безцінний скарб вони мають. Навіть попри різні буденні негаразди в них є найдорожче – мир. Бережіть мир. Цінуйте всі яскраві миттєвості, що є в житті – кожна мить неповторна, іншого життя не буде ніколи знову.