Зоосекта

The following two tabs change content below.

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головна редакторка загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!"

У повсякденному житті ми мало уваги звертаємо на те, скільки збоченців навколо нас, та й не можемо знати, які гельмінти мешкають у їхніх головах. Так триває, допоки нам це не загрожує. Та й чи багато хто бачили справжнє обличчя так званих «зоозахисників»? До певного моменту дехто навіть вважають, що є такі «добрі та чуйні люди, вони ж захищають тварин і не їдять м’яса».

 

Але історія, на жаль, має сумні приклади того, як «добрі захисники тварин» розправлялися з ненависними людиськами. А риторика найнебезпечніших злочинців світу практично слово-в-слово повторює те, що промовляють зараз українські «зоозахисники», що так полюбляють ототожнювати людей і тварин: «Ми повинні усвідомити, що ми нічим не кращі за тварин», – казав Чарльз Менсон, лідер секти «Сім’я», якого за низку жорстоких вбивств було засуджено до дев’яти довічних термінів ув’язнення.

 

Це було в США наприкінці 1960-х рр., однак події новітнього часу в інших країнах свідчать про те, що і зараз це застереження залишається вельми актуальним. Так, 2014 р. Дмитро Комаров, який до цього у соцмережах відкрито писав про те, що «готовий вбити будь-кого, хто підніме руку на цуценят», озброєний рушницею ввірвався до будівлі Воскресенського храму, що в Южно-Сахалинську, РФ, і став розстрілювати прихожан, які просто трапилися йому на очі. Він застрелив двох людей, а ще семеро дістали вогнепальних поранень.

 

Інший його «колега» – волонтер зоозахисного руху Дмитро Виноградов застрелив з карабіна та рушниці шістьох людей і поранив ще одного. Трагедія сталася у Москві 2012 р.  Напередодні кривавого злочину вбивця теж опублікував у соцмережі допис, у якому висловлював ідеї ненависті до всього людства.

 

Закономірний «апофеоз» такого виразу любові до тварин не оминув і Україну. На теперішній час Службою безпеки України та органами Національної поліції розслідуються одразу декілька кримінальних справ щодо злочинів, скоєння яких не обійшлося без участі зооекстремістів: це умисне знищення чужого майна, збройні напади, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і посягання на життя журналістів, які мали місце 2016 року. Триває слідство у справі про скоєння терористичного акту і диверсії в м. Києві у січні 2017 р., коли до поштової скриньки одного з багатоквартирних будинків було закладено саморобний вибуховий пристрій на основі бойової гранати.

 

Ідея створити секту, згуртувавши навколо себе навіжених соціопатів під виглядом порятунку песиків, останнім часом буквально висіла у повітрі. Було б дивно, якби нею не скористалися.

 

 

Чому саме собаки? Ці тварини являють собою вельми зручний об’єкт для сакралізації та поклоніння, а саме:

 

а) їхній розмір практично такий саме, як у маленької дитини, вони мають дотепні носики-вушка-оченятка, що ідеально сприймається жінками, котрі мають певні проблеми зі створенням власної сім’ї, тому для таких осіб опіка над вуличними псами слугує засобом сублімації материнського інстинкту;

б) вони здатні запам’ятовувати людину, впізнавати її та виявляти це за допомогою інстинктів (підстрибувати, махати хвостом, зазирати у вічі);

в) заради одержання їжі вони зворушливо ластяться, просять і підлизуються;

г) вони не бояться людей і легко йдуть на контакт;

д) ідея захисту песиків від «жорстоких людей» є простою для сприйняття, її легко подати як благородну за допомогою таких слів, як «друзі людини», «добро», «турбота», «гуманізм» і «любов».

 

Особи, що називають себе «зоозахисниками», фактично захищають лише один вид тварин – бродячих псів.

 

Концепція псинократичного суспільства полягає в тому, що зоосектантами безапеляційно відстоюється теза про виключну цінність бродячих собак і провину всього людства перед ними (основу її становить міф про відповідальність перед усіма, кого хтось і колись приручив), пропагуються постулати олюднення собак і надання їм прав, заперечення небезпеки від наявності хижаків на вулицях та інфекцій і паразитів, які вони поширюють. Захист і порятунок «безпритульних тварин», «боротьба зі шкуродерами» тлумачаться як головний обов’язок кожного члена руху.

 

Люди розглядаються як абсолютне зло і «хвороба планети», вони несуть загрозу для тварин і всього живого, – ця антигуманна, спотворена концепція зоосектантів розглядає людей так само, як християнство – Сатану, або як соціалісти – капіталістів.

 

Виправдовується насильницьке насаджування свого світогляду всім верствам населення та можливість застосування сили або фізичної розправи над усіма, хто висловлює незгоду із зазначеними постулатами, викриває їхні шахрайські схеми та спростовує хибні ідеї або іншим чином стає на заваді їхній «великій місії».

 

 

На відміну від релігійних організацій або езотеричних течій зоосектанти не мають писаної концепції. Її постулати дуже прості, передаються як усна народна творчість, а деякі з них розпорошено в публікаціях ідеологів руху – передусім, російських авторів Т. Павлової, лідерки веганського руху І. Новожилової, а також деяких українських псевдонауковців – Т. Метельової, А. Серпинської та ін.

 

1) Песики ні в чому не винні! Вони захищають свою територію, а ще рятують людей від маніяків, «темних сил» і навіть від смерті.

2) Всі собачки опинилися на вулиці тільки тому, що жорстокі або незрілі люди їх спочатку завели, а потім викинули.

3) Хороших людей собаки не кусають, а тільки тих, у кого погана карма, злих, п’яних і тих, хто їх колись ображали.

4) Дівчинка, хлопчик – позначення сук і кобелів, милі дітки – цуцики, молода мама – сука з цуценятами, а «виродки», «личинки», «людський приплід», «жертви аборту» – позначення дітей.

5) Якщо дитину покусав пес, то винна дитина – вона дражнила собак, провокувала, кидала в них каміння, мучила цуценят, намагалася відібрати їжу, занадто швидко бігла, занадто повільно йшла, або її батьки є злими та поганими людьми.

6) Якщо десь виявлено мертву собаку, треба обов’язково підключати журналістів і робити репортаж (в якому має бути викладено весь набір штампів: жорстоке вбивство на очах у дітей, небезпечна отрута, шкуродер-догхантер), а також організувати мітинг. І не важливо, що тварина могла померти від старості, від голоду і хвороб чи була розірвана своїми ж сородичами в умовах «вільного мешкання» на вулиці, куди її до цього викинули «гуманні» стерилізатори.

7) Від дій людей шкоди набагато більше, ніж від собак.

8) Тільки стерилізація вирішить проблему, стерилізовані собаки втрачають не тільки властивість розмноження, а й агресивність, а ще перестають паскудити й харчуються манною небесною.

9) Якщо з вулиць прибрати всіх собак, то на їхнє місце прийдуть дикі тварини з лісу.

10) Всі громадяни зобов’язані підгодовувати бродячих собак, постійно жертвувати кошти на їх утримання у притулках і на лікування хворих собак.

 

Зібрання зоосектантів. Всі деструктивні культи й тоталітарні організації проводять групові заходи, що спрямовані на єднання їхніх членів і під час яких здійснюється вплив на масову свідомість. Такі заходи «зміцнюють віру», адже колективне підсвідоме передається кожному, а груповий формат знімає критичність сприйняття інформації.

 

Не є виключенням і зоосекти, але на своїх зібраннях вони не проводять бесід на релігійну тематику – там говорять про інше.

 

Зоосектанти не потребують спеціальних культових споруд і великої зали – навпаки, вони збираються у людних місцях, причому серед будня і в робочий час (наприклад, у м. Києві таке відбувається по понеділках у першій половині дня, нерідко зібрання скликаються щотижня) переважно біля будівель органів влади та проводять свої «марші за права собак», мітинги, пікети та акції «проти шкуродерів» тощо. На своїх збіговиськах вони активно використовують гасла, плакати, гучномовці та повторюють однотипні слогани: «собаки хочуть жити!», «тварини мають права!», «живодерів – за ґрати!» та ін.

 

Зазначені зібрання завжди готуються заздалегідь і широко анонсуються за допомогою телекомунікаційних систем (форуми і соцмережі), а для того, аби залучити для участі в них якомога більше осіб, щоразу готується інформація з яскравим емоційним забарвленням і закликами до дії. Наприклад, організатор спочатку розписує якийсь «резонансний» випадок, а потім наводить фразу на кшталт «вийдемо всі разом – покажемо, що нас багато!». Метою проведення зібрань є аж ніяк не надання реальної допомоги тваринам чи вирішення інших проблем, а всього лише намагання привернути увагу до себе, своїх ідей і руху, до якого влилися б нові члени.

 

Належність до певної соціальної групи, долучення до «вузького кола обраних» дає деяким громадянам те, чого їм раніше бракувало і що вони не могли мати в повсякденному реальному житті. Участь у «великій місії» підвищує самооцінку, дає відчуття причетності до чогось такого, що здатне змінити світ.

 

Як розпізнати зоосектанта?

 

Перша і основна ознака – специфічна лексика.

 

 

В цьому вони дуже схожі із саєнтологами. Загалом контроль мови – характерний атрибут інформаційно-психологічного впливу в будь-якій тоталітарній організації.

 

Всі культи й течії мають свою власну термінологію, а щодо псинопоклонників, то для них характерне змішування термінів, які запозичені з індуїстської та християнської доктрини: часті згадки про карму, про її закони, про перевтілення душ (реінкарнацію) та «бумеранг» перемежаються із уривками з молитов-новотворів зі зверненням до християнських божеств або істот з язичницької міфології. Нерідко використовуються замовляння, в яких закликається «кара для всіх шкуродерів» і містяться звернення до тих чи інших «вищих сил». Як приклад, – самостійно складена «молитва», що звернена до «суті речей». Її автори пропонують «сконцентрувати біополе» і повторювати побажання смерті громадянам (як тим, хто знищують бродячих псів, так і всім, хто наважуються висловлювати недостатнє завзяття в бажанні цілувати песиків під хвіст):

 

«Убийце – Смерть за смерть!

Убитые, за себя его семерых заберите!

Небо-земля – свидетель!

Дух Мщения – исполнитель!

Именно!

(При произнесении необходимо заменить “Именно!” на “Произнесено!” – это значительно действеннее)

Обращение должно быть к самой конечной Сути вещей; нам надо обратиться к самому высокому Верховному начальству – к “Сути всех Вещей”…».  

 

Друга характерна ознака – несамовита ненависть до всіх людей. У будь-яких дискусіях зоосектант переходить на особистості, оскільки не має переконливих аргументів. Коли у нього закінчується набір завчених штампів на тему «собаки ні в чому не винні» та «в усіх цивілізованих країнах стерилізація – це єдиний гуманний спосіб регулювання чисельності тварин», він (вона) вдаються до образ на адресу опонента і прокльонів.

 

 

Третя ознака – надмірна емоційність. Зоосектанта легко вивести з рівноваги, і саме його емоційність свого часу обумовила схильність до навіювань і підупадання під чужий вплив – зокрема під вплив ідеологів цього псевдогуманістичного руху.

 

 

Кожен такий рух або течія повинні постійно підживлювати активність своїх послідовників. Для цього вони використовують відповідний набір прийомів і способів впливу на свідомість окремих індивідів і введення в оману суспільства щодо істинної мети своєї діяльності.

 

Форми і методи вербування до зоосекти.

 

1. Запрошення відвідати притулок. «Візьміть собачку з притулку» або «Хто бажає попрацювати волонтером – ласкаво просимо до притулку», – тут все дуже просто: розміщуючи такі пропозиції (оголошення у ЗМІ або в соцмережах) всі притулки та громадські організації зоозахисної спрямованості шукають собі подібних, тобто тих, хто буде жертвувати кошти на «спасіння ні в чому не винних тваринок» і кому в подальшому можна буде пропонувати взяти з тих притулків другого, третього, десятого песика чи кота.

 

2. Промивка дитячих мозків. «Зоозахисники» також проводять заходи в освітніх і виховних закладах – у школах і навіть у дитячих садках. Їхні акції проводяться у форматі «Уроків доброти» чи бесід на тему безпритульних тварин, метою яких є нібито виховання милосердя та співчуття: діти готують малюнки, аплікації чи презентують вироби-подарунки, а організатори вкладають їм у голови основні постулати своєї ідеології.

 

Або так само дітей водять на екскурсії до притулків, де в антисанітарних умовах вони контактують з тваринами (це називається «погуляти і погратися»), й ніхто не несе жодної відповідальності в разі зараження інфекціями.

 

Невід’ємною складовою таких зустрічей є збирання пожертв – грошей, продуктів, старих речей (одяг, ковдри, рушники, білизна для утеплення притулків). В такий спосіб зооаферисти намагаються чинити вплив на дорослих за допомогою їхніх дітей шляхом спекуляції на почутті жалості.

 

Вчителі чи класні керівники, з дозволу яких заходи зі збору допомоги для притулків стають можливими, самі є адептами зоосекти, і тому вони намагаються прищепити свої переконання учням, вважаючи, що тим самим навчають їх доброті та виховують «гідне покоління», а насправді займаються промивкою дитячих мозків під ширмою з красивих слів про гуманізм і співчуття. Вони зробили ставку на найбільш вразливу частину українців – дітей і підлітків, скориставшись тим, що їхні психіка та світогляд на цьому етапі лише формуються, що обумовлює особливу схильність до навіювань.

 

І немає ніякої різниці: чи прийдуть до школи сектанти-саєнтологи чи прийдуть до школи зоосектанти з їхніми уроками псевдоприродознавства, що теж будуть прикриватися благородною метою проведення просвітницької діяльності. Так, наприклад, у школах м. Мукачева на Закарпатті саєнтологи під виглядом громадських організацій «Кримінон» і «Нарконон» проводили заняття й читали лекції про шкоду від наркотиків і здоровий спосіб життя, а фактично здійснювали проповідування саєнтологічного віровчення та поширювали серед учнів друковані матеріали Церкви Саєнтології та твори Л.Р. Хаббарда, зокрема книжку «Дорога до щастя». На щастя, завдяки небайдужим батькам і журналістам, саєнтологів виперли зі шкіл – після виходу сюжету на місцевому телебаченні ті самі скасували проведення занять, які навіть вже було заплановано за розкладом, і на цьому їхнє вербування нарешті було припинено.

 

3. Розхитування психіки онлайн. Торгівля емоціями, їх продаж за дорогу ціну – один з давно апробованих і успішних методів зоосектантського фандрейзингу, що забезпечує вербування свіжого поповнення та збирання коштів. На «зоозахисних» форумах (а так само й на будь-яких інших форумах, в тому числі на жіночих і кулінарних, де є відповідні розділи), за допомогою груп у соцмережах реалізовуються методи планомірного цілеспрямованого розхитування психіки.

 

Передусім, тут широко використовується специфічний контент – картинки та відео шокуючого або зворушливого характеру. Подібні ресурси переповнені світлинами й відео скалічених, понівечених або мертвих тварин і супроводжуються відповідними дописами. Навколо таких публікацій розгортаються жваві та довгі дискусії онлайн.

 

 

Розпалювання ненависті та підбурювання до скоєння злочинів.

 

 

Прокляття і божевільні фантазії про найманих кілерів.

 

 

Заклики до самосудів.

 

 

Обговорення способів жорстокої розправи з кожним, кого «призначено» на роль ворога.

 

 

Це все типові тези зоосектантської риторики.

 

 

Методи розхитування психіки в них завжди одноманітні – нагнітання істерії, маніпулювання емоціями, брехня і наклепи задля «п’ятихвилинки ненависті», бездоказові вигадки.

 

 

По суті, це методи гібридної війни: блогери використовують свої сторінки як майданчики для виявлення й концентрації найбільш вразливої частини населення, що вірить і приймає заклики та вдало застосовані слогани-стереотипи.

 

 

Під час спілкування в Інтернет-спільнотах користувачі активно коментують і ведуть листування одне з одним, діляться «по секрету» інформацією, – наприклад, поширюють персональні дані та повідомляють подробиці (як реальні, так і вигадані) приватного життя людей, яких вони вважають своїми опонентами (ворогами), обговорюють методи впливу й тиску на них, планують можливості та способи розправи, – іншими словами вчиняють і здійснюють підготовку тяжких і особливо тяжких злочинів.

 

 

Якщо звернути увагу на час розміщення дописів і коментарів, то ми побачимо, що віртуальне обговорення та суперечки тривають цілодобово.

 

 

У нічний час і аж до самого ранку користувачі у вельми емоційній формі виплескують своє обурення, гнів, розпач, висловлюють звинувачення (як правило, бездоказові та нічим не підтверджені) на адреси людей, які не тільки не мають відношення до публікації, а й узагалі не знають, що відбулося).

 

 

Що відбувається з людиною, котра регулярно відчуває брак сну в відпочинку? Тут варто нагадати, що практика позбавлення сну широко застосовувалася в інших тоталітарних організаціях – зокрема у мунітів. Потім, через регулярне недосипання відбувається поступове враження головного мозку та загальне виснаження організму.

 

Автори подібних дописів і коментатори, що радо долучаються до онлайн-божевілля – це зомбовані особи, хворі на фізичні та душевні недуги: вони із задоволенням смакують подробиці того, як будуть розправлятися з опонентами та бажають смерті всім людям, які піддають сумніву чи критикують їхні ідеали.

 

Тут варто пригадати слова серійного вбивці й канібала Миколи Джумагалієва, який відібрав життя в семи людей: «Я став на сторону тварин і робив з людьми те, що вони роблять із тваринами», – так він промовляв у суді після того, як порубав на шматки свою дружину та інших жертв, готував з людського м’яса різні страви та пригощав гостей.

 

Адептами зоосекти стають саме такі громадяни – нездатні підтримувати нормальні стосунки з оточуючими, вони починають несамовито любити тварин (а саме вуличних собак), а найбільш агресивні з них заради псів готові вбивати людей.

 

Ці особливості вербування вказують на те, що перед нами – певна спільнота, себто рух, до якого намагаються долучити нових послідовників. Вони шукають осіб із грошима, а також емоційних, вразливих, некритичних. Якщо нового адепта вдається залучити – значить, вербування пройшло вдало і у лавах «зоозахисників» поповнення, а якщо хтось висловлює критичні зауваження щодо їхньої бурхливої діяльності та сумніви в її ефективності – ті бездушні негідники, шкуродери, садисти.

 

Протягом навіть нетривалого часу спілкування із зоосектантами (приблизно за місяць), відбувається стрімка деградація особистості, що втрачає людське обличчя.

 

До речі, вельми показово те, що зоосектанти всюди розповідають казки і пишуть у своїх пабліках інший епос про міфічних «шкуродерів», які становлять загрозу для всіх тварин, а самі водночас коять цілком конкретні речі: підкладають гранати, організовують напади на людей, штурмують органи влади та порушують громадський порядок. Цим особам абсолютно байдуже те, що від їхніх дій можуть постраждати люди, котрі взагалі далекі від їхніх ідей.

 

Якби прихильники ідеї зробити щасливими всіх безпритульних песиків просто забирали їх по домівках або шукали тих, хто міг би їм у цьому допомогти, то в їхніх діях не було б нічого протиправного. Тим, чиї дії правильні та здійснюються у межах закону, немає потреби вдаватися до обману. Але ж зоосектанти вдаються до відвертої брехні, маніпулювання та підміни понять для підживлення свого руху, збирання грошей і вербування нових членів.

 

Фінансові складники існування «зоозахисного» руху відіграють геть не останню роль: цим обумовлено агресивне ставлення до всіх незгодних і велике завзяття у відстоюванні своєї позиції.

 

Однак рятівники помийних псів, «опікуни», «борці зі шкуродерами», активісти-мітингарі та інші мережеві вояки становлять лише основу зоосектантського руху, адже місце на верхівці цієї піраміди займають їхні головні ідеологи – вегани.

 

Таким чином, зоосекта являє собою рух, який складається з різних громадських формувань, об’єднаних однією метою. Цей рух репрезентує одну з найбільш небезпечних і спотворених форм викривлення світогляду серед представників окремих груп суспільства. Людина обирає об’єктом для поклоніння тварину – зазвичай, бродячу собаку, наділяє її такими якостями, як духовність, моральність, відданість, щирість і різні чесноти («собаки кращі за людей і вони ніколи не зрадять») ставить на один рівень із людьми або навіть вище за людей.

 

Прихильники цих ідей переймають повадки та моделі поведінки своїх підопічних: одна починає «гавкотіти» – інші підхоплюють; коли вони збираються у «зграю», то готові розірвати будь-кого, хто не згоден з їхньою позицією, а коли «зграя» відчуває смак першої крові та безкарності, її поведінка стає неконтрольованою та набуває форми зооекстремізму.

 

Те, як спрацьовує «зграйний» інстинкт, стає особливо помітно у разі, наприклад, перерахування коштів на порятунок чергового хворого песика – хтось пише в коментарях «від мене 100 грн.», інші додають: «+50 від мене», «скинула ще 200 грн.» і т.д.

 

Нав’язливе поширення у суспільстві ідей корисності, допустимості та ледь не панування бродячих собак у населених пунктах України під виглядом т.зв. «зоозахисної» діяльності та псевдогуманізму за своєю сутністю становить окремий, недостатньо оцінений фахівцями вид загроз національним інтересам і національній безпеці.

 

У країні триває війна, економіка перебуває у стані перманентної кризи, продовжується спад народжуваності, поширюються інфекційні захворювання, закриваються школи та сільські лікарні, і на цьому фоні «зоозахисники» висувають і проштовхують безглузді ідеї та виправдання поширення безпритульних тварин і всіляких дій, спрямованих на підтримання їх популяції на вулицях (лікування, харчування, догляд, захист).

 

Безпритульні собаки, крім того, що поширюють десятки небезпечних інфекційних захворювань (нічим у цьому плані не відрізняючись від щурів, мишей та інших гризунів), але вони іще здійснюють напади на людей (щороку гинуть по декілька десятків громадян) і продуктивних домашніх тварин, провокують ДТП, засмічують територію, створюють у суспільстві атмосферу колотнечі та взаємної ненависті між пересічними людьми та «зоозахисниками».

 

В умовах війни та кризи стверджувати про необхідність піклування та поширення безпритульних домашніх тварин – цілковита маячня та цинізм вищого ґатунку.

 

Звісно, всі ці чинники обов’язково супроводжуються масовими фінансовими витратами – у Києві під тиском «зоозахисників» (які за всіма ознаками є деструктивним культом) на два наступні роки заплановано виділити 192 мільйони гривень на потреби безпритульних собак та їх «захист». У межах України на подібні забаганки витрачаються мільярди гривень, і це, слід ще раз наголосити – в умовах бідності, кризи, війни, поширення інфекцій, колотнечі у суспільстві, втрати ціннісних орієнтирів і блукань.

 

Ірина Кременовська 

Читайте також: 

Заохочення безпритульності

Обитель-Ханака, ШЄП. Як убезпечити свою родину від сектантського рабства

Муніти, або “Церква Об’єднання”

Форми сектантського вербування

Методи сектантського вербування

Замах на вбивство чи терористичний акт?

Триває слідство у справі про посягання на життя нашого журналіста