Державна установа «Київський слідчий ізолятор» (№ 13) був побудований у 1859 – 1862 рр. і функціонує, без малого, 160 років. Будівля належить до пам’яток архітектури, що охороняються державою.  

 

---

 

Роль музеїв у профілактиці злочинності

 

Основна ідея створення музейної експозиції, присвяченої періоду функціонування державної установи «Київський слідчий ізолятор» полягає у поєднанні пізнавального і естетичного моментів. І це дуже важливо. Адже діяльність органів і установ виконання покарань – спрямована, передусім, на досягнення мети виправлення і ресоціалізації осіб, які скоїли злочини та були засуджені. Така діяльність охоплює всі сторони людського життя у місцях позбавлення волі – духовну сферу, охорону здоров’я, організацію побуту, навчання, залучення до праці, харчування, проведення соціально-виховної роботи тощо.

 

Виправлення злочинців і профілактика скоєння нових злочинів як засудженими, так і іншими особами потребує створення нової системи цінностей, утвердження якої у свідомості засуджених і є основним завданням адміністрації місць позбавлення волі.

 

 

Розмаїття експозиції, котру було представлено у день презентації оновленого режимного корпусу відкриває маловідомі віхи історії ДУ «Київський слідчий ізолятор». Раніше установа мала назву Лук’янівський тюремний замок, потім – Лукянівська в’язниця, а розпочала свою роботу з 1863 р.

 

 

Будівництво ізолятору проходило в декілька етапів, з яких можна виділити три основних. Так, у дореволюційний період були побудовані корпуси «Катька», «Столипін», адміністративний корпус і так звана «Малолєтка» (або «Сталінка») для утримання неповнолітніх ув’язнених.

 

Напередодні Другої світової війни було побудовано жіночий корпус і медико-санітарну частину. Того часу тут розташовувалася в’язниця ОГПУ МВС СРСР, де утримувалося понад 25 тис. арештантів.

 

 

Протягом 1945 – 1991 рр. було оновлено контрольно-пропускний пункт, обладнано виробничі майстерні, побудовано корпус, який дістав назву «Брєжнєвка» і приміщення для господарської обслуги. Після здобуття Україною незалежності на території СІЗО з’явилася церква, також було побудовано два нових корпуси – жіночий корпус і «Кучмівку».

 

 

Непересічні експонати, яких немає в жодному з інших музеїв

 

Під час екскурсії співробітники установи ознайомили журналістів з історією функціонування ДУ «Київський слідчий ізолятор» і загалом органів виконання кримінальних покарань в Україні.

 

 

Потреба у створенні такого спеціалізованого музею назріла давно, про що свідчить живий інтерес до експонатів з боку всіх гостей заходів.

 

 

Зібрані експонати розповідають нам про становлення вітчизняної практики виконання покарань у вигляді позбавлення волі. Ця практика є складовою життя всього суспільства, оскільки вона нерозривно пов’язана з такою сферою, як протидія злочинності.

 

 

В сучасних умовах боротьби зі злочинністю, охорони прав і свобод громадян, охорони й забезпечення правопорядку в державі особливої актуальності набуває ефективність виконання кримінальних покарань і виправлення засуджених.

 

 

В теперішній час одним з головних засобів реалізації загальнодержавних завдань у сфері боротьби зі злочинністю є наявність системи органів і установ, котрі призначені для виконання покарань. При цьому основні напрями їх діяльності, в яких це завдання конкретизується й реалізовується, визначаються як окрема функція держави.

 

 

Колекція вилучених заборонених предметів

 

Кризові явища у місцях позбавлення волі та загострення оперативної обстановки супроводжувалося зростанням злочинності. Траплялися випадки захоплення заручників, групових акцій непокори засуджених представникам адміністрації установ виконання покарань. Це призвело до усвідомлення необхідності докорінних змін в організації системи виконання покарань.

 

 

В різні часи ставлення суспільства до засудженого не було однозначним, і розуміння прав і свобод людини і громадянина постійно змінювалося. Кожен етап функціонування ДУ «Київський слідчий ізолятор» представлений в експозиції як необхідний продукт своєї епохи.

 

 

Сформоване з часом уявлення про статус засудженого як людини й громадянина увібрало в себе як ідеї духовності, так і розуміння прав і свобод людини і громадянина як необхідної передумови побудови цивілізованого суспільства та утвердження ідей демократії.

 

 

В експонатах музею історії ДУ «Київський слідчий ізолятор» переконливо продемонстровано етапи трансформації тюремної системи та наближення практики виконання кримінальних покарань до європейських стандартів.

 

 

Звільнення ув’язнених від кайданів, припинення застосування тілесних покарань – це також було обумовлено тим, що застарілі, так звані «традиційні» методи виховання засуджених, які ґрунтувалися на підтриманні жорсткого режиму відбування покарання, все менше сприяли утвердженню законності та правопорядку в установах.

 

 

По той бік тюремних ґратів

 

Заслуговує на увагу й те, що в побудові музейної експозиції застосовано конкретно-історичний підхід, який спирається на загальні принципи гуманізації роботи з поліпшення умов тримання ув’язнених.

 

 

Типова двомісна камера, в якій повністю відтворена картина побуту ув’язнених, знайомить відвідувачів з реаліями перебування у місцях несвободи.

 

 

Умови утримання ув’язнених у ДУ «Київський слідчий ізолятор» є порівняно нормальними. Вони забезпечують належне харчування, прогулянки та можливість займатися спортом. При СІЗО діє крамниця для ув’язнених, де можна замовити і придбати все необхідне. Дозвілля арештантів не відрізняється розмаїттям, тому вони найчастіше займаються виготовленням з підручних матеріалів різних виробів – свого роду сувенірів.

 

 

Свого часу в камерах ДУ «Київський слідчий ізолятор» побували в ув’язненні відомі історичні постаті з числа українських політичних і державних діячів. Серед них – Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Максим Рильський, В’ячеслав Черновол і багато інших.

 

 

А видатний науковець, академік і 7-й Президент НАН України Олександр Богомолець народився тут, у в’язниці, 12 травня 1881 р.

 

 

Значна кількість експонатів ілюструють буденну роботу співробітників установ виконання покарань з недопущення потрапляння на територію заборонених предметів.

 

 

Шкода тільки, що така цікава музейна експозиція, присвячена історії ДУ «Київський слідчий ізолятор» знаходиться на території режимної установи, куди не можуть потрапити всі охочі. Тут не може бути стільки ж відвідувачів, як в інших музеях, які відкриті для всіх. Проте маємо сподівання, що сюди будуть приходити не тільки журналісти або представники Міністерства юстиції України, які прибувають для проведення перевірки діяльності ДУ «Київський слідчий ізолятор». Цю експозицію варто буде обов’язково показувати всім молодим співробітникам, які вступають на службу до органів і установ виконання покарань.

 

 

Також у приміщеннях музею можна організовувати і проводити заняття в системі службової підготовки особового складу.

 

 

Тим більше, тут є можливість наочно демонструвати всі ключові практичні моменти роботи щодо, наприклад, виявлення заборонених предметів і загалом урізноманітнювати методи підвищення кваліфікації офіцерів.