Володимир Сімончук
У колах містиків досі прийнято вважати, що міражі – це привиди прадавніх цивілізацій, котрі зникли назавжди. Кожна поява такого видіння породжує безліч забобонних тлумачень, одне безглуздіше за інше. Тим часом, наукою давно описано природу виникнення цього атмосферного явища.
Переломлення і віддзеркалення світла
Історик Діодор Сицилійський, який жив дві тисячі років тому до нашої ери, в одному зі своїх творів писав про те, що в Африці відбуваються дивовижні явища. У деякі пори року, особливо за повної відсутності вітру, в повітрі виникають зображення різних звірів. Мандрівники, котрі відвідували спекотні пустелі, розповідали про те, як інколи на обрії з’являється або велике озеро, або квітучий оазис, а подекуди виникає картинка цілого міста з мінаретами й розкішними зеленими садами. Це видіння буває настільки яскравим і чітким, що мандрівники починають підганяти верблюдів. Однак минає деякий час – і воно тьмяніє, тане і, зрештою, зникає.
Не міражі, а намив берега земснарядами – місто Українка, Київська область
Подібні картини можна побачити й в Україні, поблизу Сиваша, біля Перекопського перешийка. Тут влітку майже кожного сонячного дня в повітрі з’являються різноманітні химерні видіння – лиси, пагорби, озера. Ці видіння – ніщо інше, як міражі.
Чи варто дивуватися з того, що у минулому міражі здавалися людям таємничими, загадковими й викликали забобонний страх? Насправді нічого таємничого в цих явищах немає. Наука давно розкрила причини міражів. Їх виникнення зумовлено переломленням і віддзеркаленням світла.
Пригадайте, як спокійна вода, наче дзеркало, відбиває зображення предметів
Промені сонця, віддзеркалені деревом, що росте на березі озера, потрапляють на очі людині двома шляхами. Одні проходять прямо скрізь повітря, і ми бачимо зображення дерева. Інші відбиваються від дзеркальної поверхні води та дають інше, перевернуте зображення дерева. Такими ж дзеркальними відображеннями є міражі. Тільки дзеркалом тут слугує не вода, а повітря.
Атмосферне дзеркало може виникнути, коли нижні шари повітря бувають більш холодними та щільними, а верхні – більш теплими й розрідженими. За таких умов один з верхніх шарів повітря починає віддзеркалювати промені світла. В такому дзеркалі можуть відбиватися зображення далеких предметів, які сховані від нас за обрієм.
Корабель-міраж «Летючий голландець» та ущелина привидів
Відома легенда про «Летючого голландця», який називають кораблем мерців. Він зненацька з’являвся в океані перед кораблями, цілковито безмовно, плив прямо на них, не відповідаючи на сигнали, а потім так само зненацька зникав у тумані. «Летючий голландець» – не вигадка і не міф. Морякам дійсно доводилося бачити такий корабель, який був… міражем.
Інколи трапляється таке, що повітряне дзеркало буває немов поставлене вертикально. В Алжирі є ущелина, котра має назву «Ущелина видінь». Там дуже часто спостерігають один цікавий вид міражу. Один з очевидців писав про нього таке:
«Одного разу я зупинився біля входу до ущелини та присів на камінь відпочити. Аж раптом унизу, на відстані близько 50 метрів від мене, я побачив людину, що теж сидить на каменю. Коли я підвівся, той чоловік підвівся теж. Коли я підійшов ближче, то яке було моє здивування, коли я впізнав у ньому самого себе! Ця схожість так налякала мене, що я простягнув руку. Мій двійник зробив так само. Проте, коли я вирішив підійти ближче, видіння зникло».
Такі повітряні привиди з’являються також біля сильно нагрітих стін. Прилеглий до них повітряний шар нагрітий сильніше, й тому він більш розріджений порівняно із сусідніми шарами повітря. Межа між цими двома шарами і слугує повітряним дзеркалом.
Подекуди міражі з’являються у вигляді перевернутих предметів. Відома історія мандрівника, що бачив на березі моря в Італії перевернуте зображення цілого міста. І за декілька кілометрів він вийшов саме до того міста, зображення якого побачив у повітрі.
Нерідко повітряне дзеркало, подібно кривому дзеркалу, до невпізнавання спотворює зображення предметів. Таке трапляється, коли воно коливається та не лишається постійним. Легкі рухи повітря створюють фантастичні картини.
Коли «грає» сонце
Міражі дуже різноманітні, й до них належить і таке явище природи, як гра сонця. Трапляється це так: знаходячись біля горизонту, сонце раптом починає неначе грати – воно то здіймається, то опускається та при цьому безперервно змінює свою форму. Загадкове явище породило чимало народних вірувань. Широкого поширення набула прикмета, згідно якої сонечко грає лише у дні великих православних свят – Великодня та Петрова дня. Насправді гра сонця може відбуватися в будь-який день навесні чи на початку літа.
Причина цього явища полягає в тому, що промені, які виходять від нашого денного світила, проходячи крізь різні шари атмосфери, відхиляються від свого прямолінійного шляху. Трапляється в такі дні, коли повітря, нагріваючись над землею, перебуває у безперервному русі. Таке нерівномірне прогрівання атмосфери відбувається найчастіше навесні. При цьому сонячні промені в атмосфері зазнають багаторазових відхилень, їхній хід постійно змінюється. Від цього нам здається, що сонце безперервно змінює свій хід.
От і всі дива атмосферного дзеркала – міражі, котрі в дійсності виявляються зовсім не загадковими й позбавлені таємничості.