Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
Закладений наприкінці ХІХ століття парк, який зараз відомий як парк Вічної Слави, де з оглядового майданчика відкриваються неповторні краєвиди на схили Дніпра, у різні часи мав інші назви – Аносовський парк, Кіровський парк і Комендатський сад.
Реконструкція 1950 року та сучасний вигляд парку
Реконструйований у 1957 р. Аносовський парк було засновано у 1895 – 1900 рр. і названо на честь його творця Олексія Васильовича Аносова (1822 – 1906), коменданта Київської фортеці, активного учасника російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр. Він розташований на мальовничих схилах Дніпра на площі поблизу Києво-Печерської лаври. Тепер це парк Вічної Слави.
Авторами реконструкції були архітектор Авраам Мілецький і скульптор Іван Першудчев. Тут на невеликій ділянці вдалося створити вражаючий меморіальний комплекс, який розташований на верхівці схилу парку. Його своєрідна, проста і компактна композиція враховує особливості рельєфу та наявні зелені насадження. Головна композиційна вісь замикається струнким силуетом обеліска-монумента в оточенні зелені. У місці злиття Дніпровського узвозу з вулицями Михайла Омельяновича-Павленка, Івана Мазепи та Бутишевим провулком утворений невеликий майданчик перед головним входом.
Центральний вхід до парку
Від головного входу до обеліска веде пряма алея, яка розширюється на початку до 8 м і звужується у кінці до 6 м. Це посилює враження перспективи і робить алею більш виразною та надає їй урочисто-суворого вигляду.
Алея Вічної Слави
Чотири невеликих марші гранітних сходів ведуть до місця поховання воїнів. Це – алея Вічної Слави, довжина її становить 60 м.
Вихід до алеї
Вона облямована двоступінчастою гранітною плитою, що прилягає поздовжніми боками до невисоких гранітних підпірних стінок. По верху їх установлені ліхтарі торшерного типу, по 5 з кожного боку.
Пам’ятник Івану Кожедубу
Боскет зі стриженого грабу, що загороджує головну алею у місці почесних поховань, має два яруси та візуально розширює нижню терасу.
З двох боків вздовж тераси розташовані 34 могили з окремими надгробними плитами, на яких викарбувані імена полеглих героїв
У меморіальному комплексі знаходяться могили командуючого Південно-Західним фронтом генерал-полковника Михайла Кирпоноса, який загинув у вересні 1941 р., гвардії капітана Никифора Шолуденка. 6 листопада 1943 р. він першим на своєму танку ввірвався на Майдан Незалежності та загинув, прокладаючи шлях своїм товаришам.
Георгій Береговий
Тут поховані генерал-лейтенант артилерії Дмитро Турбін, Народний герой Югославії, гвардії лейтенант майор Андрій Вітрук та інші герої, що брали участь у визволенні Києва.
Один з декількох пам’ятників полеглим героям
Півкруглий майданчик, що піднятий вище над алеєю та покритий гранітними плитами, замикає алею Вічної Слави.
Сидір Ковпак
На алеї, завершуючи всю траурно-урочисту композицію, височіє 27-метровий обеліск з темно-сірого полірованого граніту.
Обеліск і розташований неподалік меморіал – Свіча пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій
У стилобаті в основі обеліску знаходиться могила Невідомого солдата з бронзовим вінком Слави, у центрі – Вічний вогонь, який запалили 6 листопада 1957 р. під час відкриття монумента.
Вічний Вогонь
Сьогодні парк Вічної Слави залишається одним з найбільш популярних місць відвідування для киян і гостей столиці.
Навігаційна мапа з помилкою в датах
Разом із тим, необхідно виправити суттєву помилку в датах, якої припустилися укладачі навігаційної мапи. На мапі помітно місця внесення виправлень (на фото позначено червоним кольором), і замість слів Великої Вітчизняної війни тепер зазначено Другої світової війни. Один напис укладачі наклеїли зверху іншого, але забули поміняти (чи не знали?) дати початку й закінчення війни. Друга світова війна розпочалася у 1939 р., а не у 1941 р. Допущена неточність є викривленням нашої історії, тому слід обов’язково її усунути.