Юрій Уланович
Для того, щоб відповісти на питання про те, звідки походить календар, яким користуємося ми зараз, доведеться зазирнути вглиб давніх століть. Ще первісні люди зіткнулися з необхідністю вести відлік часу.
Вузлики та зарубки – перші спроби обрахування часу
Для успішного полювання треба було знати, коли в диких звірів і птахів настають періоди розмноження, кочівлі, перельотів, вирощування приплоду. Адже від цього залежали та змінювалися умови полювання, оскільки кожному такому періоду відповідали зміни поведінки та місць мешкання звірів і птахів.
Приручення тварин ще більш посилило необхідність в обчисленні часу. Колективне ведення господарства під час племінного ладу вимагало розподілу обов’язків членів громади за часом, і це також було неможливим без обліку днів, пори року та, зрештою, років. Звісно, на зорі розвитку людства це були зовсім примітивні методи. Вони зводилися до зав’язування вузликів, нанесення зарубок на палиці тощо.
Наступний важливий крок до відліку часу було зроблено з виникненням землеробства й переходом до осілості. Для того, щоб не помилитися у термінах посіву, аби передбачити розливи річок та їх масштаби, аби завчасно підготуватися до сезону дощів або засухи, що повторювалися з року в рік, потрібно було розвивати і вдосконалювати відлік часу.
Ці господарські потреби спонукали до створення таблиць відліку часу. Такі перші календарі виникли в багатьох древніх народів. При цьому важливо зазначити, що, хоча всі календарні системи були засновані на досвіді, спиралися на виробничу практику того чи іншого народу, складали їх не землероби, а жреці, котрі мали час для обрахунків і були наділені необхідними знаннями, пов’язаними за спостереженням за рухом Сонця, Місяця та зірок.
Але чому, власне, необхідно під час створення календаря, що призначений для суто земних потреб, виходити з руху небесних тіл? – спитаєте ви. Щоб роз’яснити це питання, необхідно зрозуміти, що таке рік і з чим пов’язана періодична повторюваність на Землі умов, яким відповідають певні етапи господарської діяльності людей.
Рік – це час, протягом якого наша земна куля робить повний оберт навколо Сонця. Саме із цим рухом нашої планети пов’язане повторення певних кліматичних, а значить, і господарських умов – передусім, зміна пори року.
Кожному положенню Землі в її русі навколо Сонця відповідає цілком визначене видиме розташування Сонця й зірок на небі
Тому точний відлік часу вдалося точніше за все здійснювати виходячи зі спостережень за небесними світилами.
Визначення початку року
Земля рухається навколо Сонця по замкнутій витягнутій орбіті, в якої немає ані початку, ані кінця. Ось чому визначення початку року є вельми умовним. Так, древні єгиптяни початком року вважали літній розлив Нилу. Цей період співпадав із самим довгим днем у році – літнім сонцестоянням. Наближення його жреці «віщували» за першою появою на літньому небосхилі Єгипту зірки Сотіс – Сиріусу.
У Древній Русі початком року вважалося 1 березня – час, коли закінчується сувора зима і настає весна, час пробудження природи та початку сільськогосподарських робіт.
Римський властитель Юлій Цезар, який був одночасно і верховним жрецем Риму, вперше переніс початок року на 1 січня. Це було обумовлено тим, що з 1 січня споконвічно у Римі ставали до виконання своїх обов’язків консули – виборні представники центральної влади. До того ж, січень у римській міфології присвячувався дволикому богу Янусу: за уявленнями римлян, Янус міг на межі року бачити і минуле, і майбутнє, звертаючи одне своє обличчя у минулий рік, а друге – у прийдешній.
Не одразу було встановлено й кількість днів у році. Люди у древності рахували на рік ціле число днів, що не відповідало дійсній тривалості року – 365 днів, 5 годин і 46 секунд. Наприклад, жреці Шумера (давньої держави у Месопотамії) вважали, що рік дорівнює 364 дням, халдейські астрономи визначали його тривалість у 360 днів, римляни спочатку вели відлік часу за роком, який дорівнював 355 дням і т.д. Кожен такий календар був неточним, ч за деякий час різниця між календарем і термінами настання сільськогосподарських робіт, сезонів року, розливів річок тощо ставала дедалі більш помітною.
Юліанський і григоріанський календар
1 січня 45 р. до н.е. Юлієм Цезарем за порадою єгипетського астронома Созігена було запроваджено календар, який дуже схожий на сучасний та більш точний, ніж усі попередні.
У календарному році стало 365 днів. Але ж рік дорівнює 365,25 дня! Із цех чвертей, – розмірковували творці юліанського календаря, за 4 роки набігає ціла доба. Її вирішено було додавати до кожного четвертого року, що став називатися високосним. Зайвий день у році стали додавати до числа днів найкоротшого місяця – лютого.
Але і юліанський календар не був абсолютно точним. Кожного століття він відставав від дійсного ходу часу приблизно на один день. Спочатку це не було особливо помітно. Та наприкінці XVI століття різниця склала вже 10 днів. Тому папа Григорій ХІІІ у 1582 р. наказав рахувати 5 жовтня 15-м і вніс поправки в юліанський календар для того, щоб надалі він не відставав від дійсного плину часу.
Цей календар був названий григоріанським («новий стиль») і дістав поширення в Західній Європі. В тих регіонах України, які перебували під російською імперською окупацією, аж до лютого 1918 р. залишався юліанський календар, запроваджений у 1700 р. Петром І.
Як виник поділ року на місяці?
Виявляється, вперше цей поділ виник у зв’язку зі спостереженнями за Місяцем. На молодик (остання чверть Місяця) наше нічне світило виглядало, як вузький серп. Далі він росте, настає повня, потім Місяць знову приймає вигляд серпа, тільки зверненого ріжками в інший бік. І знову за визначений час з’являється на небосхилі серп молодика. Весь такий цикл, який є видимим, триває протягом 29,5 дня. Цей проміжок часу і був покладений до основи поділу року на місяці. Пізніше місячний календар зазнав уточнень і був прив’язаний до сонячного.
В побудові календаря, у назвах місяців року та днів тижня все було пов’язане з релігійними уявленнями.
Наприклад, перший місяць року – січень, як вже було сказано, у древніх римлян вважався місяцем дволикого бога Януса, котрий був богом «початку та кінця всякої справи». Місяць травень був названий на честь богині Майї, а червень – богині Юнони.
Семиденний тиждень склався ще у Давньому Вавилоні у зв’язку із шануванням семи небесних світил: Сонця, Місяця і п’яти видимих неозброєним оком планет. В подальшому семиденний тиждень перейняли євреї, греки та римляни.
З релігійними віруваннями пов’язане і шанування одного з днів тижня. У вавилонян сьомий день тижня присвячувався злому богу Нінібу, котрий нібито керував життєвими справами. В цей день люди намагалися нічого не робити, аби випадково не прогнівити грізного бога. Потім цей звичай перейшов до юдеїв, котрі вважали великим гріхом займатися будь-якими справами в суботу. Віруючі юдеї продовжують дотримуватися цієї заборони до теперішнього часу. На відміну від юдеїв, мусульмани шанують п’ятницю як день, у який народився пророк Мухаммад.
Сучасний календар теж не є досконалим
Тривалість місяців і кварталів року в сучасному календарі неоднакова, а одні й ті саме числа щороку випадають на різні дні тижня.
У 1954 р. за ініціативою Індії питання про те, щоб запровадити вдосконалений єдиний календар було винесено на розгляд Організації Об’єднаних Націй. Проект нового календаря передбачав поділ року на чотири рівні квартали тривалістю 91 день кожен. В кожному кварталі три місяці, перший з яких триває 31 день, а наступні два – по 30. Кожен квартал містить 13 цілих тижнів. Якби ці зміни було запроваджено, то кожен новий рік у нас розпочинався б у неділю та завершувався в суботу. Останній, 365-й день року було запропоновано як додатковий – без числа, без назви, як свято міжнародної солідарності. У високосні роки ще один, додатковий неробочий день хотіли вставити після 30 червня. Втім, запропонований новий календар так не було прийнято.
Календарна реформа стосується обліку днів у році. А звідки йде сам відлік років? Чому прийдешній рік ми будемо вважати саме 2022-м?
Сучасний відлік часу ведеться від міфічного Різдва Христова. Насправді ж він був введений у 1430 р. римським ченцем Діонісієм, який довільно назвав наступний рік 532-м від Різдва Христова.
До цього в багатьох країнах відлік часу відповідно до релігійних уявлень здійснювався від так званого створення світу. Але у різних релігіях дати створення світу не співпадають. Православна церква вважає, що ця подія відбулася 7530 років тому. Згідно юдейської релігії, світ існує тільки 5782 років. А католики вважають, що йому зараз 6026 років.
У теперішній час у більшості держав прийнято відлік часу, запропонований Діонісієм. Відлік цей, звісно, є таким само умовним, як і від створення світу.