Індиферентні до свободи

Поділитися:
The following two tabs change content below.

Євген Бадін

Latest posts by Євген Бадін (see all)

Після розв’язання РФ війни з Україною в українських ЗМІ пішов великий потік висловлювань про якусь демонічність люду країни-агресорки. Відсторонено це можна зрозуміти: російський люд виявив таку жорстокість, первісне дикунство, садизм, скажений шовінізм, зажерливість, які підштовхують цивілізовану людину до думки про якийсь особливий вроджений чи набутий їхній демонізм.

 


 

Вже навіть не кажуть – «москалі», бо це більш етнічна назва, а говорять – рашисти, нацисти, орки, а то і просто покидьки.

 

Індиферентні до свободи

Спалений російський танк (виставка знищеної техніки окупантів на Хрещатику)

 

В українських дослідженнях останніх десятирічь надано багато справедливого й точного аналізу як розвитку РФ, так і морально-психологічних характеристик цього люду. Стисло нагадаємо вузлові моменти.

 

Особливості формування російського етносу

 

Етнос, який розвивався на краю Європи ізольовано, у відриві від цивілізаційних процесів континенту, а тому був архаїчним, законсервованим у своїх первісних уподобаннях. Татарське ярмо серед трьох східнослов’янських етносів найдовше було в Московії. За різними оцінками воно складало понад 250 років. Московія ввібрала в себе всю систему державного управління й цінності татарської орди, тому ментально стала її наступницею. Православна церква Московії не була незалежною, вона підтримувала татар, жила з ними в злагоді, а коли зміцніло Московське царство, то стала йому підмурком.

 

У 1472 році московський цар Іван III одружився з племінницею останнього візантійського імператора Софією Палеолог. Цей шлюб стали тлумачити таким чином, що московський цар тепер є законним спадкоємцем візантійських імператорів. А імператору потрібна імперія, тобто території. На такому державному ідеологічному підґрунті Московія, а потім РФ проіснувала понад пів тисячоліття. Їй і справді вдалося захопити й утримувати величезні території. Коли зруйнувався Радянський Союз (ця імперія під псевдонімом), то позитив у цьому вбачали етноси всіх новоутворених держав, окрім РФ.

 

Російський історик А. Буровський у книзі «Крах империи» констатує:

 

«Цілковито вбивчим є те, що 90% росіян, в тому числі найбільш високочолі інтелектуали, виявилися нездатними сприйняти руйнування імперії як якийсь природний процес. Як подію, що відбулася не з вини змовників, не через погане керівництво і не тому, що хтось когось «зрадив» або «продав американцям», а як подію, яка випливала з природних речей».

 

Тобто російський етнос, який сторіччями виховувався в парадигмі, що вони велике цабе, бо мають величезні території, раптом втратив реперну точку свого світовідчуття. Змиритися з цим він не спромігся. А інтелігенція, православна церква, просякнуті імперськими кодами, перманентно під’юджували як імперців в урядових колах, так і пересічних росіян.

 

Зламаний спис імперії

 

На покинутій дачі в селі під Донецьком в 2015 році знаходжу фоліант М. Калашникова «Сломанный меч империи», 2002 року випуску, 3-є видання. Її читав хазяїн дачі, який втік від української армії. Книга автора просвердлена наскрізь мілітарними мареннями про колишню воєнну велич СРСР і падіння цієї величі через підступність Заходу: «Щоденно ми повинні вчити дітей і дорослих: Захід – наш ворог, на совісті якого декілька спроб знищити нас. І не комунізм він ненавидить – а руських, Православ’я і нашу Імперію». І таких Калашникових (до речі, його справжнє прізвище Кучеренко) в РФ серед інтелігенції – безліч.

 

Коли в суспільстві культивується запит на певну ідеологію, то рано чи пізно владу до рук прибере людина, яка буде уособленням такого світосприйняття. Так і трапилося з РФ, та ще й у найгіршому варіанті. Зомбування населення за допомогою ЗМІ, шалений шовінізм, оскаженіла церковна агітація за «рускій мір», мілітаризм, культ особи, викривлення історії, переслідування і навіть знищення новітніх дисидентів, під’юдження ницих якостей людини. Наслідки цієї політики РФ – це суцільна дегуманізація суспільства, крокування в минуле.

 

Разом з тим постає питання. В історії людства було багато імперій. Не так давно ще існували англійська, французька, іспанська та інші імперії. Але всі вони припинили своє існування – така закономірність історичного процесу. І жодній колишній метрополії вже не спадає на думку зайнятися відродженням імперії. Жодній, окрім РФ. Звідки ця маніакальна цілеспрямованість на необхідності імперії?

 

Вже згадуваний історик А. Буровський називає таку причину:

 

«…Відсталість культурного прошарку в СРСР, а тепер в Російській Федерації, його здатність і схильність вперто жити вчорашнім багажем може дорого коштувати для нас всіх. Особливо якщо схильність жити в міфологічному минулому буде супроводжуватися ще й спробами в реальному житті повернутися до втраченої ідилії».

 

Прямо-таки пророчі слова, написані майже 20 років тому.

 

Але хіба це єдина причина?

 

В історії європейських держав аж ніяк не все було медом намазане. Завойована арабами Іспанія кілька сторічь боролася за своє визволення з-під ярма, яке суттєво затримало її розвиток. Європейські королі аж ніяк не переймалися проблемами формування громадянського суспільства чи розвитком демократії. Разом із тим, сьогодні найбільше прав і свобод мають мешканці країн Заходу. Мають, тому що боролися за них.

 

Соціальні фактори, безумовно, впливають на особу, яка живе в певному суспільстві в певний історичний період. Це аксіома. Та людина, насамперед, –біологічна істота. І кожен етнос має свої ментальні особливості.

 

Видатний український історик В.Б. Антонович ще в ХІХ сторіччі в статті «Три національні типи народні» влучно підмітив характерні риси російського етносу. Ось одна з них:

 

«Великоруси охочі слухати тільки авторитету і слухати абсолютно, безперечно. Вони проти авторитету не тільки не мають нічого незгідного, суперечного, а навпаки, ще знаходять таку підлеглість дуже потрібною, пожиточною і корисною. Дякуючи великому поважанню авторитету, Великорус видається великою нетерпимістю в вірі…».

 

Звідки це чолобиття перед авторитетом у російського етносу? Авторитет бере на себе відповідальність, а всі інші уникають її, бо без відповідальності їм жити комфортніше. І ось тут постає питання особистої свободи, яка передбачає особисту відповідальність.

 

Сутність свободи

 

Один з найвпливовіших психологів ХХ сторіччя неофрейдист Еріх Фромм в книзі «Escape from Freedom» висунув ідею про те, що досягнення особистої свободи має на своєму шляху психологічні труднощі, а саме: можуть виникати відчуття ізоляції, самотності, страху, нікчемності. Наслідком цього є те, що пересічна людина, особливо в авторитарному суспільстві, намагається втекти від свободи. Втеча від свободи – одна з центральних ідей Е. Фромма. Як тут не згадати відоме висловлювання О. Бісмарка: «Свобода – це розкіш, яку не кожний може собі дозволити».

 

Як відомо, в Росії «община» існувала століттями й дожила до ХХ сторіччя (порівняйте з індивідуалізмом українців). Психологічно, ментально росіянин ховався від власної свободи за колективом, чиїмось авторитетом. Так він жив сторіччями. Наслідками цього є бездумний конформізм, розчинення в натовпі, безвідповідальність, бажання влади над слабшими та й взагалі відкидання самої потреби в свободі.

 

Риторичне запитання: людина, якій не потрібна свобода, чи буде вона перейматися свободою інших людей? Свобода й відповідальність формують в особистості певні чесноти, а несвобода – зацикленість на найпростіших матеріальних інтересах. Матеріальні інтереси вимагають вузького прагматизму, а отже вміння пристосовуватися до обставин, хапатися за будь-який зиск, нехтуючи моральними нормами. Крайнощі такої психології ведуть до деструктивізму: неймовірним заздрощам до тих, хто живе краще, або ж до кримінального спрямування особи. Отже, соціально-історичні й ментально-етнічні чинники сформували саме таку масу російського люду.

 

Що з цим робити?

 

Чи можна змінити ментальність цілого етносу?

 

Якщо й так, то це не відбувається за місяць чи за рік. Навіть такий шок, як абсолютно ідіотська війна, не витверезить цей етнос. Найгірше, що люди з такою ментальністю є дуже поживним ґрунтом для безкінечного виникнення авторитаризму чи тоталітаризму на теренах, де вони мешкають.

 

В РФ налічується багато етносів, ментальність яких не збігається з російським. Для їхнього ж блага було б доцільно вирватися з-під впливу російського й торувати власний шлях. Чи вистачить в них змоги на це? Адже ще СРСР успішно займався вирощуванням манкуртів, а РФ потужно продовжила справу асиміляції етносів, які мешкають в її межах. Українці, які колись перебували в різних імперіях, свій вибір зробили.