Трест «НЕСТ-Покровский посад» принял решение «сливаться», не видя перспектив «сопровождать» проект дальше и рассчитывая «попастись на инвесторах».

 

---

 

Наши предыдущие материалы, последовательно освещающие как финансовую и организационную сомнительность самой застройки офисно-жилищного комплекса «Покровский посад», так и опасность строительства, могущего в результате дальнейшего его совершения похоронить под своими завалами десятки людей, оказавшихся в неудачное время в неудачном месте,  имеют свое продолжение. Оно, к сожалению, достаточно печальное для инвесторов (как состоявшихся, так и потенциальных).

 

Сразу перейдем к сути дела.

 

В судебных инстанциях Украины еще до того момента, когда был заложен первый кирпич в «Покровский посад» уже рассматривались десятки споров, имеющих в своей основе хронические нарушения застройщиком прав и интересов лиц, неосмотрительно связавших свою судьбу с «Покровским посадом».

 

В частности, по иску одного из граждан, требующему причитающееся машиноместо в «Покровском посаде», Шевченковским районным судом города Киева был сделан запрос в адрес ОАО «НЕСТ» («Недвижимость столицы»), которая, согласно многочисленной рекламе является реализатором проекта с простым вопросом: сколько же в денежном исчислении стоит машиноместо в «Покровском посаде»?

 

Полученный ответ предлагаем вниманию читателей

 

Едва ли не самая титулованная в Украине контора по операциям с недвижимостью, под этот проект получившая даже более чем скромный кредит в «РайффайзенБанкАвале» оказывается, просто не владеет и не интересуется информацией по важнейшему и базовому в данной ситуации вопросу (сколько стоит предлагаемая продукция и сколько ее реализовано в натуре), что по меньшей мере странно.

 

Даже уборщицы автосалона престижнейших иномарок премиум-класса, не имеющие перспектив для обладания самым дешевым из автомобилей, под которым каждый день убирают пыль, знают стоимость такого автомобиля, но в нашем случае обозначенное незнание и отсутствие ориентации в происходящем кажется просто нелепым.

 

Это при том, что знание продажных цен на реализуемую недвижимость – прямая задача и интерес «НЕСТа». Без этого невозможно определить, насколько успешно и состоятельно проводимое «сопровождение» проекта. Индикаторы динамики цен – основные индикаторы успешности любой деятельности от продажи селедки и презервативов и заканчивая недвижимостью и космическими технологиями.

 

Более того, «НЕСТ» даже не владеет информацией о том, сколько машиномест запроектировано  и потому планируется продать (а как тогда при таком «незнании» удалось получить кредит?).

 

Как можно реализовывать то, о чем понятия не имеешь?

 

Мы уж молчим о том, что даже название «Покровский посад» в тексте ответа имеет несколько вариантов написания (подобная «путаница» даже в таких мелочах также настораживает).

 

Нелепость, которая красной ниткой проходит через прилагаемый ответ, ее несовместимость со здравым смыслом и минимальными правилами ведения бизнеса, на наш взгляд, поясняется достаточно просто.

 

Как говорят в Одессе, таки да, «Покровского посада» не существует и существовать не может. Потому, никто не имеет никакой информации: кто продает, что продают и почем. И никто не хочет брать на себя ответственность, подписываясь о своей причастности к «стройке века».

 

Когда общественность поймет, что между терминами «Покровский посад» и «Элита-центр» можно ставить знак равенства, а правоохранительные органы наконец-то пойдут по следам, руководство «НЕСТа» надеется «слепить отмазку» следующим образом: «А мы ничего не знали, кто, что и почем… Мы только сопровождали проект, полиграфией занимались, рекламу развешивали на фонарных столбах и троллейбусах (в которых, по видимому, и ездят потенциальные покупатели самой элитной в Украине недвижимости – авт.)…». То есть,  будет применена древнейшая воровская технология, при которой по результатам народных наблюдений следует первым делом интересоваться тем, кто громче всех кричит «держи вора!».

 

Иных логически обусловленных и здравых оснований столь откровенно сторонится «Покровского посада» самому титульному участнику (если верить сайту «Покровского посада») просто нет.

 

Возможен и второй вариант, поясняющий столь поразительное «незнание»: в результате кулуарных корпоративных разборок «НЕСТ» просто вытеснен из процесса «дерибана» проекта своими более нахрапистыми коллегами, и потому действительно, информацией не владеет (не подпускают к корыту).

 

Однако, и в этом случае для инвесторов-покупателей недвижимости кроется опасность. Как показывает практика, в случае подобных корпоративных разборок и «терок» инвесторы выступают всего лишь как финансовые доноры, дойные коровы, финансирующие (а по сути – развлекающие) одну или другую спорящую сторону (паны дерутся – у холопов чубы трещат).

 

Замены руководства с применением судебных решений, налеты в ночное время на офисы одной и другой стороны крепких ребят с ломами и кувалдами, потери реестров, печатей, уставов и поочередный вывоз руководителей и учредителей «в лес поговорить» проект явно не оздоровят.

 

Кто купил недвижимость (и уже проплатил ее) – в один прекрасный день может узнать, что его сделку попросту не признает появившееся ночью новое руководство по простой мотивации «это ты купил у тех, других руководителей, а они оказались мошенниками, вот у нас судебное решение суда города Тирасполя, подтвержденное апелляционным судом Кишинева, что наш руководитель правильный, а тот, другой – нет. Иди его ищи, он отдаст тебе деньги, а мы не при делах…».

 

Кстати, не так давно анализировалась информация о наличии споров между застройщиками «Покровского посада» и членами снесенного без компенсаций гаражного кооператива.

 

Решение Высшего хозяйственного суда Украины

 

Тоже считаем своим долгом уведомить читателей: снос гаражей признан незаконным, так как Высший хозяйственный суд Украины отменил решения, согласно которым и проводился снос. Постановление суда мы предлагаем вниманию читателей в текстовом виде (что сделано нами для удобства чтения и использования. По первому требованию предоставим фотокопию решения каждому желающему).

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 вересня 2007 року

Справа №

31/377

 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

 

головуючого:	Першикова Є.В.,
суддів:	Муравйова О.В.,
	Данилової Т.Б.,
розглянула
касаційну скаргу	громадянки Гуртовенко Галини Олександрівни (далі Гуртовенко Г.О.)
на рішення	господарського суду міста Києва
від	04.07.05
у справі	№ 31/377
господарського суду	міста Києва
за позовом	закритого акціонерного товариства “АБС-УКР” (далі Товариство)
до	Дворового автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Покровський” (далі Кооператив),
третя особа без   самостійних вимог на предмет спору	Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (далі Управління),
про	усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та звільненні її для користувача

 

В засіданнях взяли участь представники:

 

– скаржника:	Соловйова М.М. (за дов. б/н від 17.09.07)   – у судовому засіданні 20.09.07, 27.09.07;   Піддубна О.В. (за дов. б/н від 17.09.07)   – у судовому засіданні 20.09.07, 27.09.07;
– позивача:	Смирнова О.Ю. (за дов. № 1128 від 27.07.07)   – у судовому засіданні 20.09.07, 27.09.07;
– відповідача:	Соловйова М.М. (за дов. б/н від 10.08.06)   – у судовому засіданні 20.09.07, 27.09.07;   Піддубна О.В. (за дов. б/н від 10.08.06)   – у судовому засіданні 20.09.07, 27.09.07;
– третьої особи:	не з’явились;
– за участю:	Ярматової Л.В. (паспорт)   – у судовому засіданні 20.09.07, 27.09.07.

 

Ухвалою від 31.07.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого – Першикова Є.В., суддів – Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утвореному розпорядженням від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України, касаційна скарга Гуртовенко Г.О. б/н від 09.06.07 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.07, без початку перегляду справи по суті.

У зв’язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці розпорядженням від 17.09.07 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 31/377 господарського суду міста Києва створено колегію суддів у наступному складі: головуючий – Першиков Є.В., судді – Муравйов О.В., Данилова Т.Б., яка розглядає справу по суті.

У судовому засіданні 20.09.07 від громадян Головіної З.Є., Ткаченко С.В., Долголенко О.М., Стрілець М.В, Ярматової Л.В. взяли участь Соловйова М.М. Піддубна О.В., як представники за довіреностями.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 20.09.07. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України у судовому засіданні 20.09.07 заявлено не було.

Після закінчення розгляду справи по суті, за згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111⁵ Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.07 було оголошено перерву до 27.09.07 для виготовлення та оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України по даній справі.

27.09.07 до початку судового засідання до Вищого господарського суду України надійшла заява Товариства про відвід колегії суддів у даній справі у складі головуючого: Першикова Є.В., суддів – Муравйова О.В., Данилової Т.Б.

Для вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід колегії суддів, справа № 31/377 була передана керівництву суду, у зв’язку з чим, в судовому засіданні 27.09.07 було оголошено перерву до 11 години 00 хвилин 27.09.07, про що під підпис повідомлено представників сторін.

Ухвалою від 27.09.07 заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. заяву Товариства про відвід колегії суддів у даній справі залишено без задоволення. Повний текст вказаної ухвали було оголошено представникам сторін після перерви у судовому засіданні 27.09.07.

Також, 27.09.07 під час перерви Товариством було подано заяву про розгляд даної справи колегією суддів у складі п’яти суддів. Вказане клопотання Товариства відхилено.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що розгляд даної справи по суті було закінчено у судовому засіданні 20.09.07.

Рішенням від 04.07.05 господарського суду міста Києва (суддя Качан Н.І.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Кооператив зобов’язано усунути перешкоди щодо права користування земельною ділянкою загальною площею 0,22 га за адресою: м.Київ, вул.М.Пимоненка, 24, звільнити зазначену земельну ділянку та передати її для потреб Товариства, як землекористувача.

Також, Кооператив зобов’язано знести самовільно збудовані будівлі та майно, що належить Кооперативу та розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,22 га за адресою: м.Київ, вул.М.Пимоненка, 24, звільнивши її для потреб землекористувача – Товариства.

Крім того, Кооператив зобов’язано провести відповідну реєстрацію та передачу земельної ділянки загальною площею 0,22 га</metricconverter /> за адресою: м.Київ, вул.М.Пимоненка, 24, згідно вимог Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.01 № 1820.

З Кооперативу на користь Товариства стягнуто державне мито у розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 08.12.05 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий – Зеленін В.О., судді – Студенець В.І., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу Кооперативу залишено без задоволення, а рішення від 04.07.05 господарського суду міста Києва – без змін.

Постановою від 27.04.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Кооперативу залишено без задоволення, а постанову від 08.12.05 Київського апеляційного господарського суду – без змін.

При винесенні вказаних рішення та постанов судові інстанції прийшли до висновку про те, що оскільки Кооператив самовільно зайняв спірну земельну ділянку, то в даному випадку підлягає застосуванню ст. 212 Земельного кодексу України, якою регламентовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, та встановлено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При цьому судові інстанції врахували, що користувачем земельної ділянки є Товариство, яке не має можливості у повному обсязі використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та приступити до виконання реконструкції і її забудови згідно встановлених Київською міською державною адміністрації розпоряджень та строків, оскільки здійсненню відповідних дій перешкоджає розташоване на земельній ділянці самочинно збудоване нерухоме майно Кооперативу.

Не погоджуючись з вказаними процесуальними актами, Гуртовенко Г.О. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 04.07.05 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для залучення до участі у справі власників гаражів.

Зокрема, скаржник зазначає, що в порушення вимог ст. 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України при прийняті оскаржених судових актів не було враховано, що власником гаражних боксів, що розташовані на спірній земельній ділянці, є не тільки Кооператив, а також, зокрема, скаржник, якого не було залучено до розгляду справи.

На думку скаржника, судові інстанції приймаючи рішення по справі допустили порушення ст. 40 Земельного кодексу України, оскільки суд, не залучивши його до розгляду справи в якості відповідача, позбавив його права власності на приватний гараж, та порушив встановлені законом вимоги щодо підсудності спорів, де однією із сторін є фізична особа.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Гуртовенко Г.О. залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення – без змін.

Зокрема, Товариство вказало, що інтереси членів Кооперативу у судовому засіданні представляв голова Кооперативу.

Також, Товариство звертає увагу на те, що скаржник отримав право власності на гараж після прийняття рішення по справі, а тому у скаржника відсутні правові підстави для звернення до суду.

Крім того, у відзиві Товариство зазначило, що на даний час у суді загальної юрисдикції розглядається питання про визнання договору купівлі-продажу гаражного боксу недійсним, а скаржник, як громадянин, має право на звернення до суду загальної юрисдикції, а не до господарського суду.

До колегії суддів Вищого господарського суду України надійшли заяви громадян Ярматової Л.В., Долголенко О.М., Ткаченко С.В., Головіної З.Є., Стрілець М.В. та представників Кооперативу Піддубної О.В., Соловйової М.М. про приєднання до касаційної скарги Гуртовенко Г.О..

20.09.07 на початку судового засідання громадянці Ярматовій Л.В. та представникам громадян і Кооперативу Соловйовій М.М. та Піддубній О.В. роз’яснено, що у відповідності до ст.ст. 107, 109-111, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України до касаційної інстанції подається касаційна скарга, а питання про приєднання до касаційної скарги інших осіб діючим господарським процесуальним законодавством не передбачено.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховує, що вказані особі зверталися з касаційними скаргами до касаційної інстанції раніше і по ним прийняті відповідні процесуальні документи.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, у травні 2005 року Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Кооперативу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,38 га</metricconverter />, яка була передана у довгострокову оренду терміном на 25 років для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом, обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською, та Миколи Пимоненко, зокрема вул.Пимоненко, 24 у Шевченківському районі м.Києва. Вказана земельна ділянка надана Товариству відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.04 за № 1088/2498.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що свої позовні вимоги Товариство обґрунтовує тим, що Кооператив створює перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою, зокрема, унеможливлює початок інженерних та інших робіт, пов’язаних з будівництвом, чим порушено п. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, відповідно до якого право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За змістом ст. 107, п. 3 ст. 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Сторона у справі має право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.

Як вбачається з касаційної скарги, Гуртовенко Г.О. є власником гаражу № 41 в Кооперативі, який розташований по вул.М.Пимоненко, 24. Зазначений гараж був придбаний скаржником згідно договору купівлі-продажу від 20.12.05, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. за №8684 та зареєстровано в Державному реєстру правочинів за № 1053094.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Рішенням місцевого господарського суду Кооператив зобов’язано знести самовільно збудовані будівлі та майно, що належить Кооперативу, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,22 га</metricconverter /> за адресою: м.Київ, вул.М.Пимоненка, 24, звільнивши її для потреб землекористувача – Товариства, але вказані дії Кооперативу можуть вплинути на права та обов’язки Гуртовенко Г.О., майно якої (гараж № 41) може бути розташоване на цій земельній ділянці, всупереч тому, що Гуртовенко Г.О не було залучено до участі у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України завертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені в рішенні господарського суду. Отже, встановлення обставин наявності майна заявника та інших осіб на спірній земельній ділянці, а також встановлення статусу власників цього майна, як суб’єктів господарської діяльності так і громадянки Гуртовенко Г.О не може бути здійснено в суді касаційної інстанції, оскільки згідно положень ст. 107, п. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція може лише вирішити питання про право сторони бути учасником судового процесу, а не право власності на спірний гараж, а тому такі обставини повинні бути встановлені під час нового розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в господарському процесі можуть бути підприємства і організації та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно ст. 24 Цивільного процесуального України судам загальної юрисдикції підвідомчі справи у спорах, які виникають з цивільних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин.

В той же час колегія суддів Вищого господарського суду України, бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов’язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов’язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б хибним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, може виконуватися на шкоду будь-якої особи, яку не було залучено до розгляду справи.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

За змістом ст. 6 Конвенції кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов’язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4² (“рівність перед законом і судом”) та 4³ (“Змагальність”) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За змістом ст.ст. 1, 21, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України вбачається, що скаргу можуть подати, зокрема, й особи, які не можуть бути учасниками господарського процесу. Так, фізична особа не позбавлена права подати касаційну довівши, що при прийнятті рішень по справі до участі у якій її не було залучено, порушено її права та обов’язки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що матеріалами справи та касаційної скарги підтверджено, що оскаржені рішення та постанова стосуються прав та обов’язків Гуртовенко Г.О., а тому відмовити в прийнятті касаційної скарги такої особи лише з тих підстав, що не вбачається порушення її прав, протирічить принципам законності та справедливості, оскільки при прийнятті касаційної скарги суд не може завчасно вирішувати питання про її обґрун­тованість, а має лише пересвідчитись у відповідності такої скар­ги встановленим вимогам щодо форми та змісту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що посилання Товариства у відзиві на касаційну скаргу на те, що інтереси членів Кооперативу у судовому засіданні представляв голова Кооперативу, а також на те, що скаржник отримав право власності на гараж після прийняття рішення по справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані питання можуть бути розглянуті при визначенні правових підстав щодо права власності на спірний гараж, а не питання щодо права захисту у судовому порядку.

Щодо розгляду справи у суді загальної юрисдикції, то при наявності відповідного рішення Товариство має право на звернення до господарського суду у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що рішення ставиться під сумнів особою, права та обов’язки якої зачіпаються спірним рішенням.

Так, оскільки в рішенні суду безпосередньо розглядався та вирішувався спір щодо правовідносин, учасни­ком яких є скаржник, та міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах, а тому касаційна інстанція приходить до висновку, що спірне рішення є таким, що стосується прав та обов’язків Гуртовенко Г.О, яку не було залучено до участі у справі.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує принцип диспозитивності і змагальності в касаційному проваджені, які є юридичною основою процесуальної форми виразу цивільно-правової автономії особи, яка вступає в процесуальні правовідносини для захисту майнових та інших прав. Підстави цих прав знаходяться у межі: довільність і винятковість, а тому ніхто не може примушувати особу користуватися або не користуватися своїм правом. Тільки володар права може користуватися своїм правом, в той же час ніхто без його повноваження не може користуватися таким правом.

Оскільки процесуальне право має метою захист матеріальних прав, тобто є повторним по відношенню до права матеріального і є похідним від нього, то захист матеріальних прав повинен здійснюватися на розсуд суб’єкта, якому вони належать.

Активність учасників господарського процесу зумовлюється їх бажанням або небажанням здійснювати захист своїх матеріальних прав, а тому звернення до суду з касаційною скаргою особи, права якої порушенні при винесені рішення по справі в якій вона не приймала участі, направлено на захист своїх прав в касаційній інстанції, не дивлячись на ті обставини, що по даній справі прийнята постанова касаційної інстанції. На даному етапі дії скаржника направлені на отримання процесуального права на звернення до суду щодо захисту своїх матеріальних прав, а не на оспорювання прав інших учасників процесу.

Касаційна інстанція приймаючи до розгляду таку скаргу з врахуванням принципу диспозитивності і змагальності вирішує лише питання про право вступу до процесу щодо захисту матеріального права скаржника, а не здійснює перевірку застосування норм матеріального і процесуального права по відношенню до позивача і відповідача, чи інших учасників судового процесу, а отже в даному випадку надається правова оцінка лише наявності правової підстави участі скаржника у справі.

У зв’язку з вказаними обставинами та у відповідності до вимог ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційною інстанцією надається лише правова оцінка рішенню та постанові суду першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги. Водночас, відповідно ст.ст. 82-84, 101-104 Господарського процесуального кодексу України суд першої та апеляційної інстанцій вирішуючи питання про прийняття рішення та постанови по справі не пов’язані з доводами сторони, а здійснюють оцінку обґрунтованості наданих сторонами доказів по справі, у зв’язку з чим рішення та постанова суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно встановити на підставі належним чином оформлених доказів стан спірної земельної ділянки, наявність майна на цій ділянці, його власників, залучити останніх до участі у справі, встановити, чи можуть такі особи бути учасниками господарського процесу та вирішити спір відповідно до закону.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно залучити до участі у справі Гуртовенко Г.О та вирішити питання подальшого провадження у справі з урахуванням правил підвідомчості спорів. 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Касаційну скаргу громадянки Гуртовенко Галини Олександрівни задовольнити.

Рішення від 04.07.05 господарського суду міста Києва та постанову від 08.12.05 Київського апеляційного господарського суду у справі № 31/377 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Головуючий	Є.Першиков
судді:	О.Муравйов
	Т.Данилова

Высший хозяйственный суд Украины не только отменил решения, исполняя которые были снесены гаражи, но и обязал номинального застройщика – ЗАО «АБС-УКР» рассмотреть споры отдельно с каждым «гаражником» отдельно. Учитывая, что их около сотни, на это у АБС-УКРа уйдет не один год, возможно, десятилетия. До того времени земля, на которой ведется строительство, будет спорной, и принадлежать каждому гаражнику в установленных долях, а на чужой земле особо не расстроишься. Одно это обстоятельство уже сделает невозможной и неполноценной застройку, существенно снизив стоимость объекта, поставив под сомнение не только «элитность» застройки, но и само ее совершение, как факт.

 

Даже если застройка будет продолжена, каждый «гаражник» вправе взыскать с АБС-УКРа (да еще и государства, по вине которого произошла судебная ошибка) убытки (включая моральный вред) за безосновательно снесенные гаражи, либо же потребовать возмещения в денежной форме либо в натуре гаража (машиноместа). То есть, каждый проданный «на сторону» гараж в новостройке либо же машиноместо в будущем может быть истребовано гаражником у инвестора-собственника, который себя таковым будет считать.

Для инвесторов – покупателей эта перспектива тоже не из радужных. Возможно потому «НЕСТ» и принял решение «сливаться», не видя перспектив «сопровождать» проект дальше и рассчитывая «попастись на инвесторах» еще короткое время, естественно, при этом, страхуясь подобными сегодняшнему ответами от рисков обвинения в мошенничестве.

Как будут развиваться события – покажет самое ближайшее время, и мы обязательно продолжим наше увлекательное (хотя и печальное) расследование «треста, который собирается лопнуть».