Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
- «Back to black» – серія робіт «Старі та діти» Тамари Качаленко -
- Краєвиди інакшого Донецька -
- Obuvbrand (ФОП Гусєва Катерина Олександрівна) залишить вас без грошей і взуття -
- Про знахідки на обшуках у секті «АллатРа» і соціальну (без)відповідальність медійників -
Чи можуть незначні, на перший погляд, травми призвести до раптової смерті людини в лікарні? В однієї родини у Закарпатській області сталася трагедія: 59-річний Василь Васильович Чухраль, який не мав не тільки шкідливих звичок, але і жодних проблем зі здоров’ям, дістав несуттєвих ушкоджень стегна та опинився у лікарні. Скоро він мав повернутися додому, але зненацька рідним оголосили, що він помер. Що намагаються приховати лікарі?
До нас звернувся мешканець Закарпатської області пан Сергій Іванович Кобаль – зять покійного, та розповів про деталі того, що сталося.
13 вересня 2018 р. автомобіль марки “Жигулі”, у якому перебували Василь Васильович і його донька – дружина Сергія Івановича, потрапив у ДТП. Жінка відбулася тільки переляком і не мала жодних ушкоджень, а Василь Васильович скаржився на біль у коліні та стегні. Весь час він залишався в абсолютно притомному стані, інших травм або ознак погіршення самопочуття в нього не було. У травматологічному відділенні Іршавської районної лікарні, куди його було доправлено для детального огляду, було виявлено перелам чашечки стегна у двох місцях. Інших ушкоджень не було, що підтверджується даними повного обстеження всього організму. Огляд проводив лікар Ковальов.
Василя Васильовича залишили у лікарні, помістили до палати й поставили травмовану ногу на витяжку. Загальний стан його здоров’я не давав жодних підстав для занепокоєння і, здавалося, зовсім скоро він зможе повернутися до своєї родини, де всі його дуже чекали. Дружина Клара Йосипівна спілкувалася з лікарем Ковальовим, і він повідомив, що для лікування отриманої травми Василю Васильовичу необхідна операція, для проведення якої його має бути доправлено до обласної лікарні, що у м. Ужгороді. Вже в Ужгороді Василя Васильвича було повторно оглянуто, в тому числі проведено МРТ (яке теж оплатили рідні) і рентгенографічне обстеження, обов’язкові аналізи тощо.
У палаті йому зняли гіпс і знову поставили ногу на витяжку. Вранці 18 серпня було проведено додаткові аналізи. Травматолог повідомив, що наступного дня – у середу, слід провести операцію, та виписав необхідні медичні препарати й матеріали. Клара Йосипівна їх придбала, хоча це обійшлося у чималу суму – 30 тисяч гривень, що підтверджується відповідними квитанціями. Потім лікар передав їй ще один список того, що потрібно до операції, та дружина придбала ще ліків на 5 тисяч гривень. Лікар-травматолог повідомив, що операція триватиме близько п’яти годин і потрібно, щоб обов’язково був запас крові. І кров також була забезпечена в тій кількості, що вказав медик. Потім лікар-травматолог – Гук Богдан Миколайович повідомив, що аналізи у нормі та можна готувати пацієнта до операції. Василя Васильовича переодягнули та повезли на операцію.
Дружина допомагала везти його до дверей операційної, потім вона сиділа весь час у палаті, нікуди не відходячи, та все чекала новин. Коли операція нарешті завершилася, до Клари Йосипівни підійшов лікар-анестезіолог, який робив наркоз Василю Васильовичу перед операцією, та повідомив, що все пройшло успішно, рану вже дошивають, але в палату його не привезуть, бо після операції хворого мають доглядати в реанімаційному відділенні до повного виходу з наркозу.
Минуло ще півгодини, і до палати, де чекала дружина, увійшов лікар Гук Б.М. Він також повідомив, що операція пройшла успішно, все добре: Василя Васильовича переведено до реанімації, та одразу після того, як він відійде від наркозу, зранку його привезуть у палату.
Однак після цього рідні вже не побачили Василя Васильовича. На ракок наступного дня – 20 вересня, лікар-анестезіолог повідомив Кларі Йосипівні, що її чоловік прийшов до тями, та навіть жестами просив, щоб з нього зняли маску і трубку, аби він міг дихати самостійно і розмовляти. Хвилин за 15-20 у палаті з’явився травматолог, який робив операцію, та повідомив, що Василь Васильович “погано виглядає” і “щось не так”. Потім їй наказали бігти до реанімації. Лікар, який був там, вийшов у коридор і сказав жінці, що у Василя Васильовича зупинилося серце, і що “його введено в кому, оскільки в нього поганий стан здоров’я”. Також лікар зазначив, що у хворого падає тиск, спостерігається серцева та ниркова недостатність. Тоді ж оголосили, що треба буде придбати нові ліки та спитали у Клари Йосипівни, чи має вона кошти для цього.
Терміново було викликано кардіолога. У коридорі Клара Йосипівна бачила тільки, як той швидко заходив до реанімації, потім її саму терміново відправили до аптеки за додатковими ліками. Не гаячи ані секунди, вона швидко принесла все необхідне. Після того, як жінка передала медикаменти, її знову відправили до палати – чекати.
За деякий час до Клари Йосипівни прийшов анестезіолог і повідомив страшну новину: сталося найгірше – Василь Васильович помер.
У жінки стався серцевий напад, але лікар сказав їй: “візьміть себе в руки, заспокойтеся”, та запропонував прилягти на кушетку, на якій ще недавно лежав її чоловік, коли вона востаннє бачила його живим. Жодної допомоги лікар їй не надав – підвівся та пішов. Згодом у неї було виявлено мікроінфаркт, а фахівці, що надавали допомогу, застерегли: ще трохи – і в сім’ї була б подвійна трагедія…
Таким чином, після незначних тілесних ушкоджень та операції, котра, за запевняннями медиків, “пройшла успішно”, здоровий, енергійний і повний сил чоловік зненацька помирає.
Лікарі про факт смерті поліцію не повідомляли. Зять покійного, Сергій Іванович, вже самостійно викликав поліцію, подав заяву та став добиватися справедливості.
Варто зазначити й те, що медики не надали жодних пояснень навіть і працівникам поліції – членам слідчо-оперативної групи, котрі прибули на місце події. Не виключено, що вони стали посилатися на лікарську таємницю, аби убезпечити себе від подальших перевірок, і сподіваються взагалі уникнути кримінальної відповідальності.
Кримінальним кодексом України у ч. 1 ст. 140 передбачено відповідальність за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником:
1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, –
карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Невиконання професійних обов’язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов’язаний був вчинити. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце у тому разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов’язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
За ст. 140 можуть кваліфікуватися, зокрема, такі діяння: несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання, залишення хворого без належного медичного догляду, переливання крові іншої групи, залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час хірургічної операції, застосування неправильного лікування, недостатній контроль за медичною технікою, порушення правил виготовлення, зберігання або застосування лікарських засобів, невиконання медсестрою вказівки лікаря щодо застосування до хворого ліків чи процедур тощо.
В даному випадку було заподіяно тяжкі наслідки – смерть людини.
На теперішній час є ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 21.09.2018 р. про проведення судово-медичної експертизи. Однак, всупереч п. 2.4 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи від 19.01.1995 р. № 6 проведення даної експертизи доручено одному експерту, а не групі експертів. За такого стану справ поставлені на вирішення експерта питання не допоможуть з’ясувати наявність чи відсутність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Адже серед переліку питань, які поставлено експертові, немає жодного про те, чи правильно було поставлено діагноз, чи було проведено всі необхідні аналізи, чи мало місце порушення методики лікування, чи правильно була проведена операція, чи було допущено порушення під час проведення операції, що стало причиною смерті, чи могли бути в лікарів підстави передбачати несприятливі наслідки проведення операції, чи мали місце порушення чинних інструкцій під час лікування, чи можливе настання летального діагнозу за умов навності поставленого Чухралю В.В. діагнозу. Однак ці питання на вирішення експерта не поставлено, а проведення експертизи доручено одному експертові, що є завідомо незаконним.
Не погоджуючись із такою ухвалою, рідні покійного подали до суду відповідне клопотання. Подальші слідчі дії будуть проводитися у м. Ужгороді, де настала смерть Василя Васильовича. Дотепер рідним навіть не показали тіло. Зараз допомогу цій родині надає адвокат.
…Василь Васильович дуже дорожив своєю сім’єю, а особливо любив внучат. Він міг би бути з ними ще багато років – спостерігати, як вони ростуть, навчати всьому, подавати приклад, радіти життю і втілювати мрії. Він навіть не пив і не курив, та у свої п’ятдесят дев’ять років був таким само завзятим і натхненним, як і в молодості.
Редакційна колегія та колектив видання “ГОВОРИ!” висловлюють свою підтримку рідним і близьким Василя Васильовича. Ми сумуємо разом із вами та не можемо залишатися осторонь, адже подібні випадки, на жаль, мають місце і в інших лікарнях. Звісно, всі ми розуміємо, що праця медиків є тяжкою та ризикованою, але вона передбачає й високу відповідальність. Так, професія лікаря є шанованою, тому що саме він покликаний рятувати людські життя. Але у разі, коли лікар припускається фатальної помилки, він має повною мірою та згідно із законом відповісти за ті наслідки, до яких це призвело, а не сподіватися на те, що воно якось “забудеться” чи згорьованим рідним буде просто “не до того”.
Ми також звертаємося до правоохоронців м. Ужгорода з проханням провести повне та всебічне розслідування, аби ті посадові особи медзакладу, які винні у трагедії, понесли відповідальність за свої діяння.
Читайте також:
Як правоохоронці Ужгорода розслідують факт раптової смерті чоловіка в лікарні