Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
В газеті «Хрещатик» від 22 грудня 2017 року № 135 (5048) на сторінках додатку «Документ» 3-10 оприлюднено текст Київської міської цільової програми контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2017-2019 роки, затвердженої Рішенням Київської міської ради № 684/3691 від 14 грудня 2017 року (далі – Програма).
Зазначена Програма є предметом оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва (справа 826/9022/18, суддя Качур І. А.), розгляд справи триває.
Згідно з указаною Програмою в місті Києві на два роки терміну дії Програми передбачено виділення бюджетного фінансування на суму понад 192 млн. грн. (!), при цьому основною метою Програми є забезпечення благополуччя та захисту бродячих собак.
Передбачається, що вказані кошти мають бути витрачені на те, аби безпритульних (бродячих) собак відловлювали, здійснювали позбавлення їх репродуктивної функції, робили вакцинацію від декількох хвороб, вішали бірки у вуха та викидали (в Програмі задля благозвучності вжито більш гарний термін «випускали») на ті ж смітники, пустирі, у спальні райони, на дитячі майданчики, до лікарень та шкіл, звідки цих же собак відловлювали раніше, аби собаки і надалі, страждаючи від голоду, спраги, атмосферних викидів, хвороб, поранень нападали на людей та домашніх тварин, запаскуджували територію міста екскрементами, поширювали інфекції, провокували ДТП, а вмерши – розкладалися в важкодоступних місцях, будучи джерелами трупних отрут, смороду, антисанітарії.
Без перебільшення слід зазначити, що такі методи регулювання чисельності безпритульних тварин не тільки безглуздими для нормальних людей, але і відверто живодерськими та жорстокими (позаяк за всіма міжнародними та вітчизняними нормами домашні тварини не можуть бути покинути напризволяще, на вільному вигулі, чинячи неспокій людям та наражаючи їх на небезпеку), шкідливими для всіх та такими, що дозволяють красти кошти з бюджету практично необмежено.
192 мільйони гривен на два роки (та ще і в момент виборів) – сума відверто не маленька, і «прикрити» її та «прозвітувати» про її використання – легко (ніхто тих «пропастерлізованих» собак особливо рахувати не буде, скільки їх там зловили, скільки відпустили, скільком зробили щеплення та вакцин і повісили бірок), тим більше, що з плином часу собаки здихають (на тих же дитячих майданчиках, в під’їздах, біля шкіл і лікарень), мігрують, і звести їх до купи та порахувати неможливо в принципі (ті ніхто це робити і не буде).
Подібна маячня про «стерилізацію та повернення» здичавілих безпритульних псів ніколи не існувала та не може існувати в законодавстві України, як це намагаються довести поборники «собачої програми».
Більше того, 20 листопада 2018 року Верховна Рада України не прийняла проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)» (№6598), п. 2 ст. 2 якого передбачав норму, згідно якої «Регулювання чисельності безпритульних тварин здійснюється методом біостерилізації з подальшою вакцинацією, кліпсуванням та поверненням до ареалу перебування (в місця вилову) для вільного проживання».
Тобто, та маячня «про стерилізацію та повернення», яка закріплена в оскаржуваній в судовому порядку Програмі (підзаконному, локальному акті Київської міської ради) не те що не існує в законодавстві у вигляді натяків чи можливостей, але і прямо заборонена (відхилена) законодавцем як безглузда, неконституційна й така, що суперечить сама собі (чинна ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» прямо передбачає безумовність, безальтернативність, невідворотність та «однобічність» відлову з вулиць безпритульних бродячих собак без будь-яких варіантів викидання назад (або ж, хто хоче видаватися гуманістом – «повернення» скалічених собак назад, на смітники, під паркани, на промзони, парки, під дитячі заклади, школи та лікарні).
По-людськи і просто кажучи – подібні дії та пропозиції є прямою диверсією та відвертим плювком авторів Програми в очі мешканцям Києва – люди скаржаться на собак поблизу школи чи дитячого садка, натомість за людські ж гроші цих собак ловлять, калічать на викидають назад, запевняючи, що це гуманізм та європейськість, і собаки нікого не будуть запліднювати, а якщо когось і загризуть – то це тому, що «діти самі винні, що ходили по території, яка належить собачкам» та «собачки відчувають поганих людей, це карма така значить» тощо.
Тому, переконливо прошу Окружний адміністративний суд міста Києва прискорити розгляд справи (вона проста і зрозуміла) і якнайшвидше поставити крапку. Якщо ж суд зважатиме, що Програма вкрай гуманна та правильна – то прошу ухвалити хоча б таке рішення та дати можливість оскаржувати його далі, в апеляційному порядку та припинити цю відверту маячню та знущання.
У країні спостерігається фінансова та промислова криза, триває фактична війна, і в цей час витрачати майже двісті мільйонів на викрутаси навколо безпритульних собак – відверта диверсія проти України.
Під час застосування та дії Програми зі «стерилізації та повернення» собак вже (за моєю інформацією) з бюджету вивели (прямо викрали, витратили, викинули «собакам під хвіст») не один десяток мільйонів гривень (можливо – під вибори, можливо і так, – «для проживання»), при цьому процесуально це настільки легко довести та зафіксувати, що з цим завданням справиться навіть учорашній випускник-детектив (слідчий) чи прокурор або аудитор.
Провадження про нецільове витрачання бюджетних коштів та інші подібні зловживання корупційного порядку, безумовно, буде мати чудові перспективи в суді. Підозрювані, як то кажуть, навіть не будуть скаржитися (за безперспективності цього).
Принаймні, дозволю собі відвертість: «нехай діляться» вкраденими на собаках та Програмі коштами, бо самим «кришувателям», ініціаторам та натхненникам програм «пастерлізацій та повернень», як на мене, майже двісті мільйонів буде забагато.
Читайте також:
Повернення собак на вулиці – це правопорушення і жорстоке поводження (висновок експерта)
192 млн. грн. хочуть викинути псам під хвіст у Києві