«Банк Кіпру» грає в хованки з українськими вкладниками
Олексій Святогор
У світі існує безліч банків і фінансових установ, які формувалися шляхом цивілізаційного відбору найефективніших схем накопичення та інвестування коштів. Але поряд із ними завжди з’являються шахрайські утворення, які мімікрують під відомі бренди, використовуючи їхній імідж для власного збагачення. Одним з яскравих прикладів такого явища стала фінансова установа під назвою «Банк Кіпру», яка довгі роки викликала більше питань, ніж довіри серед українських клієнтів.
Мімікрія та фінансові пастки
Дуже часто шахраї мімікрують під розкручені бренди, марки, найменування, використовуючи імідж напрацьованих впливових економічих ресурсів та «добре ім’я» останніх.
Варто просто спостерігати у «фоновому» режимі рекламу в Інтернеті або по телебаченню, в медіа чи навіть розміщену на автобусних зупинках, аби дізнатися, скільки ж діє в Україні міжнародних, транснаціональних, всесвітньо відомих англійських (шведських, польських, кіпрських, американських, австралійських та бозна ще яких) банків, корпорацій, трастів, концернів і конгломератів. І всі вони переймаються долею вільних коштів українського населення, прагнучи ці самі кошти надійно вкласти під високі відсотки. Звісно, з гарантією повернення.
При цьому якась «міжнародна інвестиційно-фінансова корпорація «Акволабеан» (читайте назву у зворотному порядку) виявляється якимось ПП зі статутним фондом у вісімсот гривень, зібраних по крихті його засновниками на економії від купівлі горілки в найближчому генделику. І зареєстрована там же, причому «голова правління» вже місяць лікує алкогольну залежність у реабілітаційному центрі.
Шансів ошукати ближнього від імені «міжнародно відомої фінансової установи» значно більше (люди довірливі), ніж від імені «рога та копита». І тому ця мімікрія буде провадитися регулярно та постійно.
В поле нашого зору потрапила така відома (за назвою) фінансова установа як «Банк Кіпру» (Bank of Cyprus), яка була на слуху ще з дев’яностих років, характерних розвалом СССР, появою новітніх економічних і шахрайських схем, рекетирами з паяльниками, мільйонерами, які здобували статки за місяць, і жебраками, які з цих же мільйонерів ставали волоцюгами за день.
Тоді «Банк Кіпру» позиціонувався серед «братків» як «мутна контора», з якою можна «рєшать дєла» під гарантії «зуб даю». Аналогічний імідж розкручувався у ЗМІ, телерепортажах і сюжетах про відмивання коштів, фінансування сумнівних «дєлюг», фінансові скандали тощо.
З того часу втекло багато води. Здавалось би, шахраї, котрі маскувалися під фінансові установи, зникли. Але не так сталось, як гадалось.
«Банк Кіпру» сьогодні: представництво, яке немає
З великим подивом з Листа Нацбанку ми дізналися, що в Києві, на Шовковичній, 42-44 в бізнес-центрі «Хорайзон Пауер» (відома споруда поруч з Олександрійською лікарнею в середмісті Києва, якраз у сотнях метрів від будівель МВС, Нацполіції, Офісу президента, Верховного Суду) знаходиться та зареєстроване ціле представництво «Банку Кіпру» в Україні.
До цього представництва ми зверталися у своїх справах із запитом про отримання інформації.
Причому така ситуація трапляється, коли отримувач не існує (не знаходиться за місцем реєстрації, за вказаною адресою), і вручити листа неможливо.
Оскільки пошта – не камера зберігання, лист тимчасово знаходиться у листоноші або у поштовому відділенні. Його намагаються доставити протягом місяця, в тому числі залишаючи повідомлення в поштовій скриньці, у консьєржів, охоронців тощо.
Тобто, «представництво Банку Кіпру» в Україні буцімто зареєстроване, але його немає. Не існує фактично.
Про що це говорить? Про рівень (точніше, його відсутність) цієї сумнівної контори, позаяк жодне з поважаючих себе підприємств або установ не дозволить собі все покинути та зникнути і втратити, таким чином, поштовий зв’язок. А раптом буде якась термінова пошта від правоохоронців, податківців, того ж Нацбанку (запити, повідомлення про перевірки тощо)? Або навіть банальні повідомлення від енергокомпаній (рахунки за тепло, електрику, воду тощо).
А спілкування з контрагентами або клієнтами, які вклали кошти, ресурси або уклали якісь договори та угоди і тепер хвилюються: «що там з нашим проєктом і грошима»? Навіть припиняючи роботу або переїжджаючи до нового офісу (з різних причин) – залишаються якісь контакти і засоби зв’язку. Організовується робиться переадресація поштової кореспонденції, або залишається якийсь один менеджер, який за сотню доларів на місяць домовиться з листоношею про отримання пошти та забезпечить її передачу «далі». Це просто порядно і розумно.
Переіменування та наслідки для клієнтів
Пишеш листа – а він не отримується та повертається. Звісно, інвестори дуже «радіють» цій обставині. Адже це «показник стабільності» установи та її вкрай високої ділової репутації. Про такого контрагента можна тільки мріяти, еге ж.
Можливий ще один варіант – в офісі сидять якісь, вибачте, лахудри, яким байдуже на листування та їхні функції. Однак чомусь же представництво натуральний і справжній «Банк Кіпру» створив, викупив або винайняв приміщення, сплачуючи чималі гроші як за технічне обслуговування та забезпечення роботи, так і заробітну платню тяжко гаруючим працівникам, котрим вгору ніколи глянути. Якщо такий варіант – то він нічим не кращий за попередній. Навіщо засновувати та підтримувати представництво, вкидаючи масу грошей та ризикуючи залишками репутації, якщо воно просто не виконує свої інформаційні (щонайменше) та комунікаційні функції?
Чи такого результату очікував якийсь там їхній головний банківський кіпріот (директор, голова правління, голова ради директорів або голова спостережної ради, чи як там він називається) наставляючи «ви ж там в далекій Україні працюйте, стверджуйте наш імідж, обмінюйтесь кореспонденцією, робіть аналітику та звітність, з’ясовуйте, що там твориться і які перспективи»…
Не банк, даруйте, а смітник.
Далі, в листі Нацбанку згадується, що в Україні колись таки був свій оригінальний на повний «Банк Кіпру» (повна власна назва). Цікаво, а чи є на Кіпрі «Банк України»? Чомусь здається, що за законодавствами розвинутих країн не допускається створення банків і фінансових установ (і навіть пересічних підприємств, не задіяних у фінансових, банківських та інвестиційних стосунках), які б своєю назвою копіювали закордонні установи і створювали ілюзію, що вони тотожні, похідні, взаємозалежні та афілійовані до рівня сплутування.
Чому в Україні був тільки «Банк Кіпру»? Можна було відразу замахнутися на «Федеральний банк США» або «Королівський банк Великої Британії» чи хоча б «Національний банк Канади» тощо? Лише варто уявити, скільки б «лохів» повелись на такі серйозні установи, це не якийсь там убогий «Техвибухбудкомбанк».
Репутація «Банку Кіпру»
Ну то таке. Як вбачається з листа Нацбанку, «Банк Кіпру» (не кіпрський, а український) мабуть «засоромився» своєї гучної назви та ще більше гучного іміджу (Кіпр це не Крижопіль, це рівень). Або ж його керівників та акціонерів в Україні почали навіть бити кредитори, і… змінив свою назву на «Неос Банк», а потім і на «АльтБанк», під яким іменем існує і сьогодні.
Варто нагадати, що будь-яка зміна назви банку (та й іншої контори) завжди є певним стресом як для банку, так і для клієнтів. Така дія не має сенсу, коли міняється «шило на мило». Приміром, був банк «Технобанк» а став «Техбанк» чи «Машбанк» тощо. Більше того, така дія напружує клієнтів, які починають думати різні думки: «а це чи не ліквідація? Може, нас хочуть ошукати?» або «а це той самий чи якийсь інший, чи назва тільки помінялась?» тощо.
Це стрес для клієнтів, оскільки вже є елемент нестабільності та незрозумілості, позаяк припускається, що колишня назва скомпрометувала себе, «забруднила» та є неблагозвучною тощо. Це стрес і для банку, тому що тягне за собою витрати на заміну бланків, печаток, вивісок, рекламних проспектів, оголошень тощо, а це не дешева справа. І при цьому слід усім все пояснювати, чому знаний та відомий банк «Добробут родини» (приміром) став банком «Зоофіл-банк». Що не так з родиною, чому ідейно відмовились від їх добробуту, яка мета цих перейменувань? І за новою назвою клієнтам непросто орієнтуватися, навіщо йти в такий невідомий (за новою назвою) банк, коли можна відвідати старі та незмінні «Ощадбанк» абощо.
Рекомендації для інвесторів: як не потрапити на гачок
Припустимо, «Банк Кіпру» – «стрьомна назва». Але чим не сподобався нейтральний «Неос Банк», і чому його було замінювати на «АльтБанк»? Чим Неос гірше за Альт?
Тобто, маємо спрогнозувати, що і цей «Банк Кіпру» (потім «Неос Банк» та «АльтБанк») мають відношення до Банку Кіпру (Bank of Cyprus) таке ж, як морські свинки до моря та свиней.
Що можна порадити в цій ситуації? Не вестися на гарні назви та «заманухи» про міжнародність, інвестиційність, впливовість, багаторічність і належність до інших держав, позаяк за загальним правилом завжди буде елемент шахрайства, ошуканства і дешевих «понтів».
Існують і суттєві ризики того, що всі ці «Банки Кіпру» виявляться дутими пухирями, яких потім не знайти. Причому на Кіпрі з подивом знизають плечима та скажуть: «навіть приблизно не знаємо, що там у вас в Україні коїться, та кого у вас там нареєстрували та настворювали».
Шахраї вигадливі…
