Тіньова медицина

Структура неформальних і корупційних платежів у сфері охорони здоров’я в Україні.


Протягом останніх десятиліть спроби Кабінету Міністрів України реформувати систему охорони здоров’я не мали належного успіху. Причиною цього є відсутність впроваджених чітких та об’єктивних медичних і фінансових вимірювань результатів надання медичних послуг на основі їх ринкової вартості.

У закладах охорони здоров’я існує нераціональне використання бюджетних коштів і коштів домогосподарств (тобто пересічних громадян, які звертаються до лікувальних закладів) під час надання медичної допомоги.

Медичний персонал і пацієнти не обізнані про результати змін у галузі і про реальний стан використання коштів у закладах охорони здоров’я. Своїми діями пацієнти й лікарі у масовому порядку підтримують систему неформальних, у тому числі корупційних платежів.

Протягом останніх 10 років частка платежів громадян, включаючи неформальні у загальному обсязі фінансування сфери охорони здоров’я України становить 41,9%, що складає 40,1 млрд. грн. За цей час номінальне фінансування системи охорони здоров’я зросло у 6,5 разів.

У цілому показник загального фінансування системи охорони здоров’я  складає близько 7,7 % ВВП (108 947,1 млн. грн./1 411 238 млн. грн.). Це дорівнює нижній межі витрат на системи охорони здоров’я країн Європейського Союзу.

Витрати на підтримання і діяльність інфраструктури системи охорони здоров’я складають 79%. На виробництво послуг витрачається лише 19,3% від загального обсягу фінансування. З урахуванням досвіду передових країн оптимальне співвідношення витрат на інфраструктуру та на виробництво послуг має складати 20:80.

Негативною тенденцією є те, що протягом останніх 8 років частка платежів домогосподарств збільшилася на 5,1%.

Для Республіки Польща характерне співвідношення  формалізованих приватних та державних витрат на систему охорони здоров’я на рівні 30:70. Протягом 10 років з початку реформ державні витрати скоротились, а приватні, відповідно, зросли на 2,6 %. У Франції співвідношення витрат держави та громадян складає 79,1:21,9. Протягом 10-річного період державні витрати зросли, а приватні, відповідно, зменшилися на 3%.

В Україні за роки реформ частка неформальних платежів домогосподарств збільшилась на 1,1%.

Таким чином, навантаження на бюджет домогосподарств (іншими словами, витрати пацієнтів та їхніх рідних) у зв’язку з витратами на систему охорони здоров’я у громадян України у 2 рази вище, ніж у Франції та на 25 % більше, ніж в Республіці Польща.

Що стосується структури загальних витрат на систему охорони здоров’я України за функціями, то негативним чинником є зменшення частки витрат на профілактичні послуги – з 3,7% до 2,8%. До позитивної тенденції слід віднести збільшення витрат на амбулаторне лікування зросли з 14,7% до 19,7 %.

Результат

З метою визначення структури неформальних платежів, у т.ч. їх корупційної складової під час отримання медичної допомоги громадянами України Центром економіки здоров’я на основі результатів Всеукраїнського репрезентативного опитування у 2010 р. проведено відповідні розрахунки. За оцінками експертів похибка вірогідно становить 5%. Всього опитано 1546 респондентів. Рівень відмов від участі в опитуванні становить близько 20%.

Так визначено, що сума платежів громадян України під час відвідування лікарів, проходження медичних обстежень та перебування в лікарні у 2010 р., вірогідно, становила 29,65 млрд. грн. Із них неформальні платежі (поза касою) склали 19,6 млрд. грн., або – 66% від загальної суми платежів населення.

Сума мінімальних неформальних платежів громадян України під час відвідування лікаря, вірогідно, становила близько 8,6 млрд. грн.

Загальний обсяг оплати громадянами медичного обстеження склав 2,75 млрд. грн. Із них обсяг оплати медичного обстеження шпиталізованих громадян склав 2,5 млрд. грн. За оцінками фахівців, вартість обстеження для наступного лікування в денному стаціонарі складає 10% від оплати кількості обстежень госпіталізованих громадян і вірогідно оцінюється у 0,25 млрд. грн.

Сума платежів громадян за перебування у лікарнях склала близько 18,3 млрд. грн., із них неформальних – 9,5 млрд. грн.

Це певним чином корелює із даними Держстату України щодо сплати домогосподарствами системі охорони здоров’я за отримані медичні послуги 34,5 млрд. грн. Різниця з даними, одержаними Центром економіки здоров’я, складає 16% (34,5 млрд. грн. – 29,65 млрд. грн.)/29,65 млрд. грн. * 100%).

Корупційні платежі

В опитуванні вони вимірювались оцінкою дій лікарів і молодшого медичного персоналу з вимагання у пацієнтів сум 1906 грн. і більше (станом на 1.12.2011 р.); а для осіб, які займають адміністративні посади, це отримання ними платежів в ході виконання службових обов’язків, які можуть бути розцінені як хабар.

За підрахунками сума корупційних платежів при відвідуванні лікаря, проходженні медичного обстеження та перебуванні у лікарні в 2010 р. вірогідно становила 3,72 млрд. грн. Із них «хабарі на вимогу» – 2,4 млрд. грн., а «добровільні хабарі» – 1,32 млрд. грн.

Частка корупційних платежів при відвідуванні лікаря склала 1,6 млрд. грн.; при проходженні медичного обстеження228 млн. грн., а  за час перебування в лікарні – 1,8 млрд. грн.

Заходи органів влади щодо детінізації неформальних платежів і нейтралізації корупції

Ключовим завданням Кабінету Міністрів України є легалізація неформальних платежів на основі законодавчого регулювання порядку формування тарифів і переліку надання медичних послуг, які може надавати кожен заклад охорони здоров’я. Для усунення корупційної складової необхідно юридичне оформлення (легалізація) відносин між пацієнтом і лікарем під час відвідування останнього, проходження медобстеження та перебування в лікарні шляхом загальнообов’язкового або добровільного медичного страхування. Частка оплати праці лікаря та молодшого медичного персоналу має складати не менше ніж 60-70% від обсягу оплаченої страховою компанією медичної послуги.

Важливим фактором є суттєве покращення правової і медичної культури відносин між лікарем і пацієнтом, із усвідомленням кримінальної відповідальності обох сторін за співучасть у корупційних діях.

Основною складовою усунення корупційного чинника є законодавче визначення ключовими (первинними) відносини між лікарем і пацієнтом, а похідними (вторинними) – між пацієнтом і закладом охорони здоров’я. Це має базуватися на системі стимулів для лікаря, котрий повинен мати високий фах і гідну винагороду за працю. Завданням закладу охорони здоров’я є створення умов, які стимулювали б лікаря до високого професіоналізму, гідності оплати його праці та реального захисту прав пацієнтів і лікарів.

Олександр Корнійчук