Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
У першій половині ХХ століття в Києві став змінюватися стиль і характер спортивних споруд. Було створено нові парки та стадіони. Одним з перших у 1934 – 1936 рр. був побудований стадіон «Динамо».
За проектом українських архітекторів Василя Осьмака (08 (20) квітня 1870 р. – 07 січня 1942 р.) та Володимира Беспалого на природних схилах, які оточують чашу стадіону, було споруджено трибуни на 20 тис. глядачів. Вони пов’язані широкими алеями з головним входом на розі вулиці Михайла Грушевського і Петрівської алеї. Головний вхід стадіону «Динамо» оформили у вигляді увігнутої колонади з двома пілонами, де розміщуються каси.
Головний вхід до стадіону
Реконструкція стадіону після руйнування
Коли розпочалася Друга світова війна, новий стадіон зазнав серйозних руйнувань, як і вся інфраструктура міста. Понад два роки українська столиця перебувала під німецько-фашистською окупацією. Це були найтяжчі часи в багатовіковій історії Києва.
Гітлерівці принесли із собою смерть і поневолення, руйнування і грабежі. Вони перетворили Бабин яр у Києві на місце масових страт мирних місцевих мешканців, а також солдат, офіцерів і українських партизан. На Дарниці було створено концтабір, куди доправляли військовополонених. У 1943 році окупанти повністю винищили робітниче селище водників на Трухановому острові. Впродовж окупації гітлерівці розстріляли й замучили у містах і селах Київської області 236 240 людей, а на примусові роботи до Німеччини відправили 275 800 людей. Але загарбникам не вдалося зламати волю українців до боротьби за свободу.
Після реконструкції у 1956 – 1966 рр. стадіон «Динамо» було перетворено на великий спортивний комплекс. Дерев’яні трибуни спортивної арени замінили на залізобетонні, а кількість місць збільшили до 35 тис. Під західними трибунами розмістився двоповерховий спортивний павільйон із зимовим плавальним басейном розміром 25 × 10 м, залою сухого плавання і 50-метровим стрілецьким тиром.
Теплої пори року тут все потопає в зелені
Протягом 1960 – 1970 рр. у Києві було споруджено найбільше пам’ятників і монументів, присвячених пам’яті жертв Другої світової війни. Один з таких пам’ятників знаходиться на території стадіону «Динамо».
Пам’ятник розстріляним футболістам київського «Динамо»
Захоплені у 1941 році у місті фашистами, знаючи, що в разі перемоги над німецькою футбольною командою «Люфтвафе» вони будуть убиті, футболісти «Динамо» виграли матч із рахунком 5:3.
Подвиг київських футболістів, яких було розстріляно гітлерівцями, увічнений у пам’ятнику, що було відкрито 19 червня 1971 року на стадіоні «Динамо». Над пам’ятником працювали скульптор Іван Горовий (1 серпня 1921 р. – 13 квітня 1999 р.), архітектори Вольдемар Богдановський (01 січня 1933 р. – 24 серпня 1998 р.) та Ігор Масленков (21 червня 1919 р. – 18 жовтня 1992 р.).
Увічнений подвиг футболістів київського «Динамо»
Загальна висота монументу, що розташований біля входу на трибуни стадіону «Динамо» становить 4,3 м. Фігури гордих, нескорених учасників легендарного матчу – Івана Кузьменка, Миколи Трусевича, Олексія Клименка та Миколи Коротких наче виростають із глиби гранітного каменю. Навколо монументу – зелений газон, який символізує футбольне поле. У нижній частині викарбовано такі слова:
За наше сьогодні прекрасне
Вони полягли у двобої.
В віках ваша слава не згасне,
Безстрашні спортсмени-герої!
У 1967 р. на стадіоні побудовали перший в Україні відкритий плавальний басейн з підігрівом води. Він мав дві ванни розміром 50 × 21 м і 35 × 21 м і трибуни на 2 тис. глядачів.
Валерій Лобановський (06 січня 1939 р. – 13 травня 2002 р.), чиє ім’я з 2002 р. носить стадіон «Динамо», був видатним українським футболістом і кращим тренером усіх часів. Пам’ятну композицію у вигляді футбольного м’яча і фігури багаторічного наставника ФК «Динамо» було відкрито 11 травня 2003 р.
Пам’ятний монумент Валерію Лобановському
Зараз на території стадіону не так велелюдно, оскільки через необхідність дотримання карантинних заходів і відвідувачів значно поменшало.
Трибуни стадіону чекають на відданих вболівальників
Проте всі пандемії неодмінно закінчуються, тим більше, коли є вакцини і бойовий настрій на те, щоб скоріше подолати цей непростий період. І тоді ми нарешті знову зберемося на трибунах і будемо, як і раніше, вболівати за улюблену команду.