Що «дав» олігархат Україні?

Екс-керівник ФБР США Джеймс Комі публічно продемонстрував високу громадську позицію та професіоналізм у захисті інтересів держави США і, як наслідок, національних інтересів України.

Українська держава на кожній ділянці потребує щоденного прояву захисту української державності для максимальної реалізації її національних інтересів. Будь-яка людина в Україні, незважаючи на рівень і масштаб статків має щоденно максимально посилювати українську державність. Заможна і дуже заможна людина, насамперед, яка працює в органах влади, системно підносить інтереси української держави вище особистих та будь-яких корпоративних не може бути віднесена до категорії олігархів.

Лише системна нейтралізація олігархату дозволить позбутись штампу «неспроможної держави». При цьому слід враховувати, що олігархат, як і будь-який московин на теренах України у всі часи без виключення діє підступно, нахабно, крадучи все на своєму шляху і дискредитуючи будь-що, пов’язане з Україною.

Всі без виключення інституції в Україні створені під диктовку Кремля та місцевого олігархату з метою щоденної демонстрації зневаги до громадянина України та української держави. Це підтверджує т. зв. “система показників звітності” про результати роботи будь-якої державної чи комунальної структури, під якою приховуються бурхлива зовнішня діяльність, яка по суті є грабунком України. Це відноситься до всіх найбільш прибуткових сировинних сегментів національної економіки – вугілля, нафта, газ і т.п., кожної правоохоронної структури, представників більшої частини місцевої, регіональної та центральної влади.

Сьогодні в усіх без виключення інститутах влади, державних та комунальних закладах України приблизно 97% працівників сповідують московинську, постсовєтську модель управління, яка побудована на власному збагаченні за рахунок державного інтересу або інтересу громад. Кількість арештів та притягнень до відповідальності осіб, які залучені до процесу відтворення і самовідтворення антиукраїнських, антидержавних та корупційних схем принципово питання не вирішить. Актуальною є кардинальна зміна “правил гри” та осіб, допущених до влади на всіх рівнях на користь служіння українській державі та громадянам.

І наявні 2-3% молоді віком до 35 років, яка прийшла на різні рівні влади після Революції гідності, щоденно перебуваючи в агресивному антиукраїнському середовищі, має серйозний ризик розчинитись у фальшивому імітаційному стані.

Суцільне засилля московинської системи «зрівнялівки». Зарплата залежить не від її якості, складності, докладених творчих зусиль, а вимірюється проведеним часом на ній.

Фундаментальна причина антидержавних дій представників влади всіх рівнів – це олігархат, який базується на цінностях московинського і совєтського світу. Він дуже оперативно адаптується до будь-яких зовнішніх атрибутів змін, створюючи імітаційні бутафорні політичні проекти «Укроп» (І. Коломойський), продовжуючи успішно знекровлювати паливно-енергетичну, фінансову системи України і весь державний апарат.

Хто такий олігарх? Це фізична особа, яка створила систему юридичних осіб для повного контролю над політичним, економічним, гуманітарним, інформаційним та мовним простором з метою максимального просування особистих і корпоративних інтересів на шкоду державним інтересам та громадянам. Зазвичай олігархат цементує на свою користь існуючі державні та місцеві інституції влади з метою отримання надприбутків для максимального ствердження власного простору в регіонах України та в усіх без виключення центральних органах влади.

Структура олігархату в Україні. Стрижнем у загальноукраїнському масштабі є фінансово-промислові групи кремлівського капіталу на чолі з В. Хуйлом. До них входять В. Медведчук, О. Бабаков, Є. Гінер, М. Воєводін та ін.

Представники олігархату. В Донбасі є: Р. Ахметов, Б. Колєсніков, С. Клюєв, В. Янукович, В. Новінський, Ю. Іванющенко, О. Єфремов, значною мірою – С. Тарута та ін.; у Дніпровському регіоні І. Коломойський, В. Пінчук, С. Тігіпко, П. Лазаренко, Ю. Тимошенко, Г. Боголюбов та ін.; у Харківському регіоні А. Ярославський, С. Курченко, Г. Кернес і Д. Добкін та ін.; у Київському регіоні Д. Фірташ, Г. та І. Суркіси, В. Медведчук, В. Рабінович, Б. Губський, В. Згурський, С. Львочкін, Ю. Бойко, М. Мартиненко та ін.; в Одеському регіоні С. Ківалов, Г. Труханов та ін.; у Полтавському регіоні К. Живаго та ін.; в Карпатському регіоні О. Бахматюк; в Запорізькому регіоні В. Богуслаєв та ін.

Що отримав олігархат в умовах української держави? Практично за безцінь українські заводи, фабрики, одну із найдешевших робочих сил в Європі, повний контроль над фінансовими потоками з використанням офшорних схем мінімізації податків і платежів, можливість створення замкнутих виробничих циклів від видобутку сировини до експорту готової продукції за максимальної підтримки уряду України. Як наслідок, статки олігархату зросли із мільйонів гривень до мільярдів доларів.

Що «дав» олігархат українській державі та громадянам? Позбавив кожного громадянина, який працює або проживає на підконтрольних олігархату територіях елементарних політичних, економічних, інформаційних прав. Громадяни позбавлені права власності шляхом суцільного примусу до «добровільного» продажу за безцінь акцій підприємств. Жодних прозорих і свідомих виборів з доступом громадян до якісної альтернативної інформації в підконтрольних олігархату регіонах не проводилось.

Загальновідомими є факти суцільного підкупу виборчих комісій, нав’язування схем з голосуванням вдома, відкріпних талонів і т.п. Перетворення всіх без виключення місць роботи і проживання громадян на «мертві зони» для української мови, культури та історії. Відкрите формування спільно з Кремлем та фінансування антидержавних і антиукраїнських політичних проектів: «Комуністична партія України», «Прогресивна соціалістична партія України», «Українській вибір», «Партія регіонів», «Опозиційний блок», «За життя» і т.п. Наслідком цих дій стало відкрите колаборанство електорату в Криму і на Донбасі, що призвело до окупації Московією українських земель і продовження московинської війни проти української держави та народу.

Морально-психологічні наслідки діяльності олігархату в Україні:

  • відсутність у сім’ях, що проживають в Україні мінімального щоденного доступу до надбань українських духовних, культурних, гуманітарних, мовних, правових та економічних цінностей. Це стосується відсутності якісних і доступних книг українською мовою для сімейного читання, а також засиллям у олігархічних ЗМІ московинського гуманітарного продукту із цінностями агресивного кремлівського світу;
  • відсутність належного доступу для дітей у здобутті якісної освіти на рівні початкових, середніх шкіл, а також ПТУ (ВНЗ першого і другого ступенів акредитації) та вишів. Причиною цього є суцільне засилля постсовєтських методик підготовки вчителів іа викладання ними навчального матеріалу;
  • суцільна імітація начального процесу у вишах на основі поширеної практики неприхованих корупційних платежів викладачам за відсутність знань, повної імітації сутності лабораторних і контрольних робіт з неприхованим копіюванням студентами матеріалів із інтернету. Це пояснюється домінуванням совєтських підходів у викладачів профільних дисциплін;
  • відсутність реальних механізмів кар’єрного зростання за місцями роботи громадян на основі власних здібностей, непереривного вдосконалення рівня самоосвіти та самореалізації. Це має своїм наслідком демотивований персонал, який отримує мінімальну заробітну плату.

Наслідки для громадян – розкручування олігархічними та московинськими ЗМІ з посиланням на антиукраїнські події, які зрежисовані ними ж по нарощуванню стану демотивованості, апатії на всіх рівнях.

Наслідки в сім’ях – імітація виховання. Суцільне ігнорування батьками і, як наслідок, дітьми української мови як державної, масове поширення в школах та вишах вживання дітьми спиртних напоїв та тютюнопаління.

Наслідки в дитсадках: абсолютна більшість вихователів дитсадків у містах нав’язують московинську мову дітям. Основною причиною цього є їх московинський світогляд, а також незнання української мови.

Наслідки в школах, ВНЗ першого і другого ступенів акредитації та вишах: 40% випускників, які навчались, насамперед, за кошти державного бюджету, не працюють за спеціальністю.

Наслідки для роботодавців – вкрай проблематично знайти висококваліфіковану і здорову робочу силу. Мають місце непоодинокі факти демонстративного глузування працівниками перед камерами відеоспостереження вживання спиртних напоїв, що має своїм наслідком випуск значної кількості бракованої продукції, відлучення з робочого місця без попередження, незважаючи на достатній рівень заробітної плати. Тобто має місце наднизький рівень виробничої культури.

Наслідки для правоохоронної системи: СБУ, ГПУ, МВС, СЗР, судді створили жорство замкнуті корпоративні інституції, які перетворились на бізнес-структури «прикриття і вимагання». Про ступінь криміналізації зазначених інституцій свідчить перетворення внутрішнього подвір’я цих установ у лютому 2014 р. на загальновідомчі печі для спалювання таємних і цілком таємних документів антиукраїнського характеру за період з 2010 по 2014 рр. Фактично особовий склад цих установ є носієм постсовєтської культури підбору, навчання та застосування кадрів і потребує оновлення на 95-98%.

Зухвалість московинів і олігархату в ході «реформ».

Просування на керівні посади в регіональних органах СБУ осіб, які мають афільовані або родинні стосунки з олігархатом.

Суцільне ігнорування комісією по відбору суддів Верховного суду України інформації активістів щодо невідповідностей зарплати і статків кандидатів на ці посади та плани проведення заключного етапу кадрових призначень без участі громадськості.

Наслідки для криміналізованих представників влади – повна безкарність. Демонстративне затягування створення антикорупційного суду.

Наслідки для України – дискредитація держави і щоденне підкидання олігархатом у ЗМІ «доказів» засилля корупції в Україні із запрошенням іноземних високопосадовців, які мавпують олігархічні штампи.

Дії громадян України:

  1. Щоденне нарощування якості і оперативності науково-експертного супроводу розробки та реалізації «Стратегії модернізації України» з розкриттям антидержавних процесів, явищ, їх носіїв, бездіяльності конкретних органів влади та громадян, а також примус відповідальних інституцій до ефективних дій.
  2. Розгортання в ЗМІ проектів з історії зародження олігархату в тому чи іншому регіоні України з розкриттям конкретних антидержавних процесів і їх політичних та економічних наслідків для України. Актуальним є дослідження сутності і наслідків для України підтримання бізнес-контактів з Кремлем близько 100 діючих парламентарів України.

Особливої уваги заслуговує дослідження «відкупних» з боку олігархату та ті чи інші проекти за часів В. Ющенка, які в кінцевому підсумку призвели до чергового розкрадання національного багатства.

  1. Розкриття антидержавних дій із «супроводу» антиукраїнських процесів в різних сферах суспільно-економічного життя з боку конкретної правоохоронної системи та її керівників. Достатньо актуальним є показ успішної протидії цим явищам з боку конкретних патріотів України – українських державників.
  2. Сприяння впровадженню електронного врядування на всіх рівнях з метою кардинальної ротації посадовців від громад до Адміністрації Президента України.
  3. Науково-аналітичне визначення та оприлюднення найбільш загрозливих процесів в кожній із сфер суспільно-економічного життя та організація щоденного контролю за ходом життєво важливих змін в кожній із пріоритетних сфер. Заслуговують на поглиблене дослідження обставини приведення до стану «неспроможної держави» у таких ключових державних інституціях-регуляторах фінансового ринку як Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та ін.
  4. Щоденний бойкот олігархічних ЗМІ – «Інтер», «1+1», «Україна» та ін. та створення якісних українських державницьких інтернет-платформ.
  5. Проведення науково-аналітичного розрахунку прямих і непрямих втрат ВВП від дій олігархату в Україні з розкриттям «внеску» кожної ФПГ.
  6. Розкриття в ЗМІ сутності державних стандартів в усіх без виключення сферах суспільно-економічного життя для їх впровадження на всіх рівнях (аналог Франції).
  7. Ініціативній групі «Першого грудня», як моральному авторитету, провести комплекс переговорів з усіма представниками олігархату в Україні для озвучування довгострокових пріоритетів української держави і суспільства, ролі і місця громадян, власників ФПГ у приведенні своєї діяльності до стандартів соціально орієнтованої ринкової економіки.

Критеріями успішності цих перемовин має стати публічне визнання і реальні дії олігархату по невтручанню у діяльність державних і місцевих органів влади, установ і організацій відозва всіх свої представників із державних регуляторних та правоохоронних органів, припинення фінансування політичних партій та запровадження 40% частки від загального обсягу акцій для працюючого персоналу з обов’язковим продажем своєї частки у випадку звільнення працівника з роботи власнику підприємства для надання наступному працівнику; перехід всіх ЗМІ, що належать олігархам на 90% квоту у застосуванні української мови.

  1. Здійснювати щоденний моніторинг конкретних парламентарів, насамперед із провладних фракцій, членів уряду, працівників Адміністрації Президента України щодо ефективності дій у посиленні української держави та недопущенні домінування особистих і корпоративних інтересів над державними.
  2. Щоденне висвітлення результатів реалізації моделі успішної держави. В її основі має знаходитись значна кількість «міських… промислових галузей зі збільшеною прибутковістю… великий поділ праці… висока динаміка розвитку (О.К.) міського середнього класу, який забезпечує політичну стабільність… наявність розвиненого (О.К.) класу економічно незалежних ремісників… товарна конкуренція в експортних видах діяльності; порівняльна перевага в постачанні… високовартісної (О.К.) робочої сили на світові ринки; … високий (О.К.) попит на освічену робочу силу в поєднанні з дуже… високим рівнем освіти…» Е.Райнерт. Як багаті країни збагатіли і чому бідні країни лишаються бідними. К.:Темпора, 2014 – с.283. Під громадським тиском має бути прийнятий закон про заборону олігархату та його родинам брати участь у політиці, як це було зроблено для впливового землевласницького класу у Флоренції у ХІІ-ХІІІ ст.

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

  1. Припинення будь-яких дій, які свідомо чи не свідомо матимуть своїм наслідком імітацію українського державотворення і як наслідок суттєве ослаблення держави.
  2. Кардинальна зміна правил гри на користь української держави та громадян. Це потребує:
  • у морально-духовній сфері – припинення будь-яких дискусій з Кремлем, московинами та олігархатом стосовно конституційного устрою, безпеки держави та її гуманітарної політики. Квота на продукт ЗМІ українською мовою має складати 90%. Негайний вступ України до НАТО та визначення територій, які захоплені московинами як окупованих. Визнання, що гуманітарний простір у кордонах України належить українській державі та народу. У зв’язку з цим мова, якою послуговуються в прикордонних областях України, насамперед на сході та півдні є діалектом українського гуманітарного простору (аналог місцевого діалекту на сході Франції). До нього жодного стосунку не має і не може мати будь-яка іноземна держава. Про злочинні дії білих і червоних московинів у першій половині ХХ ст. аргументовано розкрито в творчих доробках В.Шкляра. Сутність історичного уроку полягає в тому, що будь-який крок довіри у спілкуванні з московинами завершувався фізичною ліквідацією українства або перетворенням їх на мовчазних рабів.
  • у політичній сфері. Прийняття Закону України «Про сучасну виборчу систему» в основі якої слід покласти виключно партійний принцип з відкритими списками.
  • в економічній сфері. Термінове затвердження «Стратегії модернізації України» на основі деолігархізації і детінізації національної економіки та створення середнього класу, який має складати 80-85% загальної чисельності населення. Першочерговим кроком має стати прийняття змін до законодавства про акціонерні товариства щодо запровадження моделі «народної ринкової економіки», яка передбачає передачу працюючому персоналу до 40% акцій підприємств із щорічною виплатою дивідендів та з обов’язковим продажем їх для отримання права на її тимчасове володіння наступним працівником;
  • в енергетичній сфері. Запровадження енергетичної моделі, яка унеможливлює будь-яке втручання Кремля і московинів в економіку України та фінансування її бюджету на потреби війни проти України.
  • в гуманітарній сфері. Створення реальних механізмів динамічної ротації українських державників-професіоналів на керівні та ключові посади в закладах освіти, науки, культури, охорони здоров’я.
  • в правоохоронній системі. Заміна протягом двох років на 90% кадрового потенціалу і на 100% керівного в усіх структурах на основі затвердження сучасних концепцій їх розвитку та залучення українських державників, які мають практичний досвід роботи в системі розвідки і контррозвідки, прокуратури, МВС, суддівській системі із США, Канади, Австралії, Швеції та ін. передових країн. Створення на чолі цих фахівців автономних підрозділів із 100% укомплектуванням новими працівниками. Принцип діяльності правоохоронної системи має полягати в служінні не владі, а українській державі і захисті прав громадян.
  1. Термінове створення антикорупційного суду.
  2. Запровадження критеріїв для кожного працівника державної і комунальної установи – виявлення та нейтралізація антидержавних і антиукраїнських дій.
  3. Прийняття пакету законодавчих змін, які б гарантували реальну економічну свободу громадянам по відкриттю, веденню та закриттю підприємницької діяльності (аналог комплексу завдань, що вирішені владою в рамках безвізу).
  4. Залучення моральних авторитетів, як посередників між українським суспільством і державою для приведення діяльності олігархату із статусу ідеологів «дикого капіталізму» до виконавців соціально орієнтованої ринкової моделі модернізації України. Тільки системний, із залученням авторитетних антикорупційних інституцій, примус дозволить привести діяльність олігархату до реальних потреб України. Деокупація України – це насамперед деокупація мізків населення, яке стало жертвою інформаційної війни Кремля і олігархату, гуманітарного, мовного, історичного, економічного простору на основі деолігархізації і детінізації.

Олександр Корнійчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *